Депутатів битимуть спеціально навчені люди
Молдова запроваджує інститут комісарів із парламентської етики, які матимуть право рознімати депутатські бійки. Україні пора перейняти цей досвід.
Фактично молдовське нововведення майже повністю злизане з британського інституту парламентських приставів. Останні – дуже корисні люди, які стежать за дисципліною у парламенті, не допускають неподобств і носять церемоніальну булаву. Невідомо, чи видадуть такі демократизатори молдовським комісарам, але коло повноважень вони матимуть значне. Якщо відповідний законопроект пройде, депутатам буде заборонено не тільки битися й обзиватися, але й брати подарунки, лобіювати, порушувати дрес-код і приховувати податкові декларації. Слідкуватиме за дотриманням цих правил комісар із питань етики, який може і догану винести, і без зарплати винного залишити.
«Била мене мати березовим прутом…»
Вітчизняні політики, дізнавшись про сусідську інновацію, прокоментували її кожен згідно з власною зіпсутістю. Заступник голови фракції Партії регіонів Михайло Чечетов очікувано ладен запозичити молдовський досвід негайно. Хоча й розуміє, що розгулятися йому не дадуть. «Ця ідея в парламенті «на ура» не пройде, – сумно заявив він інтернет-виданню «Взгляд». – Хоча я особисто за те, щоб у залі були пристави двохметрового зросту, кремезні, які могли б спокійно викинути будь-якого депутата, котрий ламає мікрофон або заважає працювати».
Заважає працювати регіоналам, як неважко здогадатися, опозиція. Яка дійсно то зламає щось, то скандувати почне – хоч святих винось, а про блокування краще вже не згадувати. «Ви тільки погляньте, вони чотири місяці блокували роботу парламенту: скільки грошей на вітер викинули, скільки важливих питань не змогли вирішити», – поскаржився Чечетов.
Опозиція, зі свого боку, небезпідставно підозрює, що парламентські викидайли матимуть лише одну роботу – тиснути на опозицію. «Враховуючи, як нинішня більшість недемократичним способом формує парламентські інститути, в тому числі комітети, боюся, що такими уповноваженими стануть представники цієї ж більшості, – заявив ударівець Павло Розенко. – Врешті-решт може скластися ситуація, коли у залі не залишиться жодного опозиційного депутата – їх просто виставлять за двері».
Ну що тут додати? Можна тільки дивуватися, як із зміною ситуації змінюються погляди – адже якихось п’ять років тому нинішня опозиція (а тодішня більшість) усерйоз обговорювала запровадження того ж самого інституту парламентських приставів. А нинішня більшість (тодішня опозиція) в особі Партії регіонів волала, що це буде недемократично. Адже якраз тоді ПР тижнями блокувала роботу Верховної Ради, щоб не допустити вступу України у НАТО. І «викинуті на вітер гроші» регіоналів тоді зовсім не турбували.
Власне, обидві сторони мають рацію. Коли у парламенті б’ють один одному морди – це, звісно, недобре. З іншого боку, якщо парламентських приставів використовуватимуть, щоб по морді отримувала виключно одна сторона, – це теж недемократично.
Однак у самій ідеї запровадження в українському парламенті інституту професійних викидайл є раціональне зерно. Яке, прорісши на вітчизняному ґрунті, може дати неочікувані, і навіть корисні плоди.
«Ломать, крушить и рвать на части – вот это жизнь, вот это счастье!»
Перш за все треба позбутися ілюзій: хоч що ти роби, які інновації запроваджуй, нормальним цей парламент усе одно не стане. Що обрали, те обрали, тут уже нічого не вдієш. І жити нам із цими обранцями ще довго – хіба що відбудеться перезавантаження у форматі розгону Верховної Ради. Хоча, як доводить практика, при цих перезавантаженнях – планових чи позапланових – до Ради з фатальною регулярністю пролізають одні й ті ж рила. А нечисленна «нова хвиля» моментально переймає звички та починає так само «тушкуватися», кнопкодавити, блокувати, ну і, звісно, битися. Різниця у поведінці учасників бійки полягає лише в тому, що одні під час процесу волають: «Бл…!», інші – «Слава Україні! Героям слава!» Останнє, звичайно, для вух приємніше, але практична користь із того, як і з першого.
Попутно додамо, що зарплата народного депутата починається від 14 тисяч гривень. Плюс надбавки, пільги, матеріальна допомога, відшкодування витрат на виконання службових обов’язків. По барабану: сіє нардеп добре-розумне-вічне, продукує антинародну фігню, штовхає спічі з трибуни, б’є морди, байдикує під час блокування чи ледарює – без грошей він не залишиться. У будь-якому випадку день роботи Верховної Ради коштує платникам податків більше 2 мільйонів гривень. Так що тут Чечетов не збрехав – гроші в парламенті летять на вітер, тільки лови.
Як не дивно, інститут парламентських приставів допоміг би оптимізувати наш недешевий цирк-шапіто. Звісно, за умови, що, впавши на український парламентський ґрунт, він належним чином мутує. А так воно і буде.
Уявіть собі: що буде, якщо законопроект про парламентських викидайл таки висунуть на голосування? Правильно, почнеться бійка. Опозиція полізе на провладних, провладні – на опозицію. Знову постраждають меблі, знову розчавлять кілька терміналів системи «Рада», знову хтось отримає по пиці, хтось прибере до кишені чужого хрестика… Що ж, дуже добре. Так чи не так, у перебігу боїв визначаться переможці – найсильніші, найскандальніші, найнахабніші. Оце і будуть майбутні професіональні парламентські викидайли – чи то пак пристави.
І тут жодна фракція ображеною не буде. Якщо у Регіонів є Царьов, Волков і Ельбрус Тедеєв, то й опозиція не пасе задніх. У Батьківщини є, наприклад, Андрій Іванчук, який у липні відправив у нокдаун «тушку» Скосаря, та й сам Яценюк із недавнього часу позиціонує себе чудо-богатирем. Великі шанси і в свободівців, у яких під час особливо запеклих боїв і олімпійський чемпіон Тедеєв на підлозі валявся. А якщо застосує професійні навики Віталій Кличко…
Отже, паритет буде дотримано. Далі вже цих викидайл можна буде перекуповувати, як це зараз робиться з «тушками». Коли таким чином викидайли остаточно визначаться зі своєю фракційною приналежністю, можна буде остаточно покінчити з плюгавенькими аматорськими драчками та перейти до нового слова в українському парламентаризмі: до професійних боїв! Викидайли б’ються, а фракції навколо дивляться та переживають. Чий викидайло переможе – того і законопроект пройде. Видовищно, зручно й економічно вигідно.
І, що найголовніше, – швидко. Нагадаємо ще раз: час – це гроші, робочий парламентський день коштує нам понад 2 мільйони гривень. А тут – не треба чекати, поки трибуну заблокують-розблокують, поки всі опоненти перелаються та вдосталь пообзивають один одного фашистами, поки відловлять для голосування депутатів, які так і розповзаються з тієї клятої Ради – хто у позачергову відпустку, хто на лікарняний, хто до Німеччини на свято пива… (). І проблема з кнопкодавами відразу ж відпаде – бо при голосуванні кулаками зшахраювати не вийде, тут можна діяти тільки особисто.
А які скажені гроші заробить телеканал «Рада» за трансляцію цих видовищ! Куди там римлянам із їхніми гладіаторськими боями! Тим більше, парламентські бійки йтимуть за регламентованим розкладом, а не як зараз – увімкнеш телевізор, а там замість цікавого мордобою або Рибак нудить щось богопротивно абсурдне, або три каліки куняють перед заблокованою трибуною.
Одним словом, куди не поглянь, всюди зиск. А щодо якості прийнятих законів не хвилюйтеся. Вони й зараз приймаються, прямо кажучи, через одне місце – тільки коштують дорожче. Тому втрачати нам нічого.
