Декоративна демократія. Чому ЄС і НАТО тримають Україну на відстані

Наразі Україна — держава-трансформер, яку зібрала й контролює денаціональна кланова «сім’я», що вибудувала в країні неофеодалізм.

Мераб Мамардашвілі в своїх щоденниках, ще в 80-х, написав: «Незалежність нам потрібна і для того, щоб себе побачить». Народ України тільки намагається це зробити, він все ще в роздумах, кого вважати українцем, чи потрібно розмовляти українською, яка ж повинна бути національна ідея в сучасній Україні.

Країна і люди розгублені фактично всі 30 років незалежності.

Але час і історія не стоять на місці, бо їх зупинити не можна.

Не можна зупинити прагнення руху в бік Європейського Союзу і системи безпеки НАТО, навіть в Конституцію вписали. А чи знають українці про ці структури досконально все, принаймні їх історію створення, мету?! Чи просто хочуть змін на найкраще, а просвітництво не обов’язкове.

Люди втомлені трьома «Б» — бідністю, безладом, брехнею, тому більшості просто хочеться змін, аби вийти з зачарованого кола хаосу!

Зрозуміло, що 30 років — дуже маленький термін для будівництва повноцінної державності на руїнах колишньої трясовини, та ще й без виразної національної ідеї та ідентичності. Просто на початку 90-х «нарід» думав, що хтось за них все зробить, чи все відбудеться саме по собі. Так не буває, і все обертається в іншу сторону, а відповідність тим якостям, до яких ми прагнемо, і що робимо, точно відповідає тому, хто ми є.

А Маркес писав: «Брехня зручніша за сумніви, корисніша за любов, і довговічніша за правду».

Популізм, як і брехня – це проїдання ресурс завтрашнього дня, тому що про завтрашній день думати у нас не прийнято. Живемо одним днем. В результаті, нардепи, чиновники повторюють принцип Папи Льва Х : «Бог дав нам папство, так отримаємо задоволення від нього».  Кожного року виникає стійке дежавю, знов і  знов шукаємо відповіді на питання трирічної, десятирічної, тридцятирічної  давності.

30 років — незалежні, сім років країна воює, московський диктатор не перестане мріяти про те, щоб переграти 1991-й рік, а українська влада не здатна змінити його логіку, тим більше вплинути. Залишається чекати, коли усвідомлення цих фактів прийде до людей, які приймають рішення на Банковій. Але продовжуємо мріяти про НАТО і ЄС, та говорити, говорити, говорити про «європейські цінності», які нас врятують, ну начеб-то врятують… Хоча про цінності і про західну цивілізацію та права людей більшість наших співгромадян мало що знають, особливо в селах, маленьких містечках…

Та і ставлення до Заходу у нас своєрідне та неоднозначне. Ми його не любимо, боїмося, іноді зневажаємо. І ми ж його обожнюємо, вихваляємо, ми від нього отримуємо життєво важливе, нескінченно у нього просимо грошей, кредитів, вакцину, визнання і поваги, при цьому категорично відмовляючись будувати блага у своєму домі. Ми нескінченно обурені, коли не отримуємо те, що просимо, і можемо презирливо посміхатися, коли отримуємо.

Весь західний світ засновується на категорії «народ», на понятті прав народу і на імперативі необхідності боротьби народу за свої права, справедливості, законності — нам це подобається, тільки бери і вчись, але наша «машина» не здатна їхати в тому напрямку, бо за кермом драйвери, які не знають правила руху, і де яка сторона світу. Сьогодні на Захід, завтра на Схід, але продовжуємо мріяти про членство в ЄС і НАТО.

Нещодавно заступниця голови комітету оборони та безпеки ВР Мар’яна Безугла на одному політшоу розповідала план, як Україна прийде в НАТО, а на запитання, скільки країн входять до складу Північноатлантичного Альянсу відповіді не знала.

Для членства в НАТО, потрібно бути готовими політично, морально і матеріально. Північноатлантичний альянс — це дисципліна, модернізована армія, сильний державний апарат, заможна країна, освічені політики.

Членство в НАТО передбачає:

Вносити прямі і непрямі внески в рахунок покриття витрат, пов’язаних з функціонуванням НАТО, здійсненням її політики і заходів.

Всі 30 союзників вносять внески в бюджет НАТО за погодженою формулою розподілу витрат, заснованої на валовому національному доході, які представляють собою невеликий відсоток від оборонного бюджету кожної держави-члена. У цьому полягає принцип загального фінансування, який демонструє розподіл тягаря в дії.

Механізми загального фінансування використовуються для фінансування основних бюджетів НАТО: цивільного бюджету (експлуатаційні витрати штаб-квартири НАТО), військового бюджету (витрати об’єднаної структури органів військового управління) та Програми НАТО з інвестицій в забезпечення безпеки (військова інфраструктура і певні сили і засоби).

Бюджет НАТО має сильні механізми управління і нагляду, при цьому союзники спільно вирішують, що підлягає загальному фінансуванню і який обсяг коштів буде витрачатися щороку, та встановлюють показники планування на середньострокову перспективу.

Скільки грошей повинна виділяти на утримання НАТО кожна конкретна країна, залежить від її ВВП. З цього правила, зроблено виняток для США, тому що в іншому випадку американцям довелося б оплачувати близько половини всіх витрат на утримання альянсу.

Аспектом співпраці країни з НАТО є:

здійснення необхідних реформ з метою піднесення рівня життя громадян до стандартів країн розвиненої демократії;

отримання гарантій забезпечення безпеки, територіальної цілісності, недоторканості кордонів та державного суверенітету;

покращення інвестиційної привабливості для міжнародних інвесторів;

забезпечення, стримування та захист від будь-якої форми агресії, спрямованої проти будь-якої держави — члена НАТО, відповідно до Статей 5 і 6 Вашингтонського договору;

зростання міжнародного авторитету, ширші можливості безпосередньої участі у виробленні рішень, які стосуються глобальної безпеки;

участь у системі колективної безпеки, яку утворюють країни — члени НАТО, є вигіднішим для економіки країни.

Україні поки що хвалитися нічим. Мало успіхів, багато популізму і прожектів. Навіть на восьмому році війни не спромоглися побудувати жодного патронного заводу. Нові і нові накази Президента не означають правильне і чітке їх виконання.

Продовжуємо повторювати мантри про «ми найбідніша країна Європи», «провокації на лінії розмежування» та «козні» і «руки» олігархів, руки вже настільки сплетені, що не зрозуміло, де чия, вони продовжують грабувати на фронті і в тилу. Сподіваюсь, що Зеленський дійсно має намір забрати владу у олігархів і застерегти бізнес-еліти триматися подалі від політики.

Євросоюз починався, як ідея Жана Моне. Євросоюз розвинувся до того, що в склад ЄС увійшла Східна Європа. Моне дістав прізвисько «батько Європи», автор вислову: «Європи ніколи не було — Європу ще треба створити».

В 1976р. Ж. Моне зазначав, що «між європейцями слід послідовно створювати все ширші зони спільних інтересів, керованих спільними демократичними інститутами. Такий процес триває, долаючи спротив, ліквідуючи кордони, за декілька років він консолідує цілий континент, подібно до того, як впродовж віків створювались наші старі нації».

В 76-му вийшла книга спогадів Жана Моне, під назвою «Мемуари європейця», де він наголошував, що європейську інтеграцію слід було починати з культури, посилюючи спільну ментальність народів Європи.

Варто відмітити, що вся Європа стоїть на фундаменті давньогрецької і римської класики.

Так може потрібно негайно починати велике будівництво і модернізацію країни в цілому, а не тільки доріг. Будувати державу відкритого доступу, де громадянам дійсно відкритий вільний доступ до бізнесу, політичної діяльності як в високо розвинених країнах, які стали такими завдяки конкуренції в економіці, політиці, і дипломатії. А також і культурної дипломатії. Де закон обов’язковий для всіх, а не тільки для «простих маленьких» українців. Де суд незалежний а закон і конституція для суддів ,чиновників, президента важливіше, ніж вказівки «з гори».

Наразі Україна — держава-трансформер, яку зібрала й контролює денаціональна кланова «сім’я», що вибудувала в країні неофеодалізм. Демократія наша поки що декоративна. Навіть вибори в органи влади — профанація, відсутня реальна політична конкуренція, яка в розвинених країнах змушує партії висувати свої стратегії розвитку в інтересах народу.

Джері Сакс казав «чесний, професійний уряд не з’явиться за помахом чарівної палички, це результат цілеспрямованої державної селекції».

Дуже дратують люди, які намагаються підкласти камінці під колеса та

гальмують історичний процес. Він все одно відбудеться!

Англійська революція XVII століття тривала майже 50 років. Історія Польщі ХІХ століття — це череда повстань і революцій. Німецькій революції «всього» 100 років, від 1848-го до падіння Гітлера, щоб нормалізувати Німеччину. Щоби Німеччина вийшла з драми нацизму, потрібне було зусилля світу та міжнародних інститутів.

А Французьку революцію 1789-го оголосили завершеною у 1989 році після падіння комунізму. Щоб Україна трансформувалася в успішну державу, вона мусить пройти через таку трансформацію. А для цього потрібні не аматори, а фахівці, еліта зі знанням 3-5 іноземних мов, історії, і вони в країні є!

Україна нової якості — це конкретні вимоги до себе, та чіткий план дій! Слід готувати грунт для цивілізаційного вибору, зміни цінностей та свідомості, демократії еліт.

Тому щоб стати сильними, владі потрібно залучати людей за принципом трьох «П»: порядність, професіоналізм, патріотизм. Щоб з нами рахувалися, потрібно ставати сильними, спиратися на власну історію, ресурси, армію, цінності і досягати високих стандартів життя.

 

Манана АБАШИДЗЕ, кандидат юридичних наук