Декомунізація судів – чому це важливо
Верховна Рада має розглянути Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо зміни найменування місцевих загальних судів.
Ще в V столітті до Р.Х. китайський філософ Конфуцій зазначив: «Світом правлять не царі і їх закони, а знаки і символи». І він, безумовно, мав рацію. В цьому сенсі географічні назви теж мають значення. Сатанинське нутро комунізму ні в чому іншому так не розкривалося, як у символіці.
І невипадково, що з початком російської інвазії в Україні розгорнулася декомунізація, а з 2022 року, ще і дерусіфікація. Втім ці процеси не торкалися тимчасово окупованих територій. Чинне законодавство передбачає низку демократичних процедур, зокрема врахування думок місцевого населення тощо. Проте саме маркування території, в тому числі окупованої російськими агресорами, має принципове значення. Розмови про те, що не на часі: треба спочатку звільнити, потім робити кроки у відповідності до законодавства… І взагалі на переіменування портрібні гроші, тому варто зачекати. Такі аргументи використовувалися противниками декомунізації та дерусіфікації давно. Вітчизняний досвід свідчить, що лише в Галичині та деяких інших регіонах декомунізація була енергійно проведена на початку 1990-х. В більшості областей та АР Крим цим не займалися, щоб не образити більшість населення з совковим світосприйняттям. Виникає контраверсійна думка: можливо радянська та російска топонімія українських земель теж сприяла російській агресії.
Наприклад, в моєму рідному Донецьку з 9 адміністративних районів назва лише одного була біль-менш політично нейтральною – Київский. Решта ж була суто комуністичною – Ленінський, Ворошиловський, Пролетарський, Кіровський тощо…
Певен, що саме зараз на часі змінити цю ганебну ситуацію. І така ініціатива на законодавчому рівні з’явилася наприкінці минулого року. 23 грудня 2024 р. у Верховній Раді зареєстрований Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо зміни найменування місцевих загальних судів. Звісно, цей закон не призведе до суцільної декомунізації назв на тимчасово окупованих територіях. Проте має стати першим кроком в цьому напрямі. Саме в компетенції парламенту зробити це, не порушуючи демократичних засад.
Щодо самого законопроєкту. Конкретні пропозиції щодо назв можуть викликати питання, втім задовольнити всі можливі погляди поза межами реального. Мене теж не задовольняють усі запропановані наіменування судів. Втім головний сенс пропозицій законопроєкту таки декомунізувати назви районів на тимчасово окупованій території (доречи, як не дивно, не лише там!).
Але слід згадати одну назву як мені дуже імпонує: замість Ворошиловського районний суд пропонується назвати Юзовський. Тут присутній мій особистий бекграунд. Так сталося, що майже 35 років тому, наприкінці радянської «перебудови», мені (тоді аспіранту Донецького державного університету, довелося ініціювати перейменування мого рідного району в Донецьку. Питання намагалися вирішити демократичним шляхом, а саме проведенням опитування під час голосування на виборах до Верховної ради УРСР. Жодна пропозиція не набрала більше 50% голосів. Відносну більшість отримала банальна назва «Центральний», за мою ж пропозицію «Юзовський» було подано близько чверті голосів мешканців району. Свої аргументи на користь саме цієї назви вдалося тоді викласти на сторінках міської газети «Вечерний Донецк»…
Отже, закликаю народних депутатів якомога скорше підтримати згаданий законопроєкт. А всіх – сприяти цьому! Бо ніколи знов!
Ігор ТОДОРОВ
