Дачників вилами не злякати: нардепи не дають Ляшку «розбалансувати бюджет»
Минулого тижня комітет Верховної Ради з питань бюджету провалив законопроект щодо припинення фінансування державних дач
Ініціатор законопроекту Олег Ляшко спіймав облизня: із 37-ми членів комітету «за» проголосувало лише 7
«Під час розгляду питання мене шокувала поведінка деяких народних депутатів, якщо їх, звісно, можна назвати «народні», – пише у притаманному йому мелодраматичному стилі ображений Ляшко у своєму блозі на «Кореспонденті». – Член комітету, регіонал Артур Мартовицький сказав наступне: «Мне не понятен этот законопроект». А секретар комітету Володимир Шкварилюк («Батьківщина»!) заявив, що мій законопроект розбалансовує бюджет».
Чисто по-людськи ми щиро співчуваємо Олегові Ляшку. Хоча, відверто кажучи, «розбалансованість» та «нєпанятність» – це ще найм’якіше, що він міг почути від обурених комітетчиків. Поталанило Олежику – можна було б і набагато гіршого на свою адресу наслухатися. Уявіть собі наївну людину, яка прийшла до зграї вовків і почала агітувати їх перейти на вегетаріанство. Що? Як? Без м’яса? Без дач? Без пільг? Може, ще й на метро на роботу їздити? Як це – обіцяли позбавити пільг? Ну, по-перше, обіцяли не всі, а по-друге, мало що в передвиборчих програмах написано… Он, на сараї, теж написано, а там дрова лежать…
Відверто кажучи, є підозра, що долю свого законопроекту Ляшко передбачив наперед і не дуже на щось сподівався. Бо інакше – прийшов би з вилами. Хоча одним махом тридцятьох побивахом – на таке хіба що Ілля Муромець сподобиться. Так що тепер залишилося лише у блозі жалітися.
Хоча блоги блогами, та ідея в законопроекті була правильна. Державних дач у нашій багатостраждальній країні – як багнюки. І всі вони коштують чималеньких грошів – і самі по собі, і їхнє утримування. Лише на резиденції у Кончі-Заспі та Пущі-Водиці у 2011 році вгатили з бюджету 45,3 мільйона гривень. У 2012 році – 47,7 мільйона. Того ж року на три президентські хатинки у Форосі бухнули ще 38,3 мільйона. А ще ж була шикарна «Гліцинія» під Ялтою, яку довго відтягували один в одного парламент та Держуправсправами при президенті – так довго, що між тими справами хтось встиг загнати її росіянам під літню резиденцію для Володимира Путіна. І довелося Верховній Раді кілька років поспіль виплачувати російському «ОТБ Банку» 36,4 млн грн за викуп пансіонату назад, собі коханим…
Отже, дорого коштують країні державні дачки. І прибамбаси для них теж недешеві. Наприклад, як писала «Українська правда», на встановлення на дачі Володимира Рибака телефонів спецв’язку у квітні цього місяця Держслужба спецв’язку просила 270 000 гривень. Питається, за яким дияволом? Навіщо спікеру спецтелефон на дачі – щоб комфортніше працювалося, не вилізаючи з басейну? І, кінець-кінцем, поставимо питання масштабніше: навіщо спікеру (та іншій публіці такого роду) взагалі державні дачі? Люди вони небідні, можуть і за свої купити. А не можуть – тим краще: сиділи б на місті, не відриваючись від роботи. А то не державна верхівка, а якісь фрілансери у віддаленому доступі…
Але така вже людська природа: що в руки потрапило, випускати шкода. Тим більше, коли в ці руки потрапляє така шикарна річ, як державна дача. То-то Ющенка навіть після закінчення президентського терміну з дачі в Кончі-Заспі кілька років витягнути не могли: здавалося б, і власну вже відбудував (після пожежі), і ремонтик наново зробив – а все не виїжджає та не виїжджає. «Переїдемо трохи згодом», – і хоч клин йому на голові теши.
Отже, пане Олеже, даремно ви зі своїм законопроектом пхалися. Не віддадуть ваші колеги дач. Навіть хворим діткам не віддадуть, як це пропонувалося. Тобто, може, і віддадуть, але не хворим, а досить-таки здоровим. І зовсім не чужим. І ніякими вилами їх не залякаєш.
Віталій Бережинський
