Чи відсохнуть депутатські руки? Замість того, щоб відмовлятися від пільг, ними треба ділитися

Під час обговорення парламентського кошторису (який депутатський загал так і не прийняв) знову сплила нав’язла в зубах тема депутатських пільг. Депутати від опозиції заявили, що конче необхідно проголосувати за законопроект про їхню відміну

На що регіоналка Ганна Герман зауважила, що, якщо вони такі розумні, нехай самі напишуть заяви про відмову від цих привілеїв, тоді, мовляв, і побачимо, які вони принципові. І принагідно нагадала, що вона вже давно таку заяву написала, а тому протягом усієї сесії пільгами не користується, чого і всім бажає. Відмовився від пільг також і Олег Ляшко, який теж скористався нагодою вилізти на трибуну зі своїми п’ятьма копійками. Зокрема, обурювався тим, що на соціальне забезпечення народних депутатів передбачено 150 млн гривень, і де у Верховній Раді той «страждущий», який справді потребує такої фінансової підтримки. А почувши зауваження від Рибака, що таких насправді більшість, Ляшко запропонував спікеру розкрити імена негідників: «Оприлюднюйте тих, хто потребує цієї соціальної допомоги, і хай у цього паразита рука відсохне».

От питається: навіщо струшувати повітря? Народу вже в дупі злиплося від цієї перевареної локшини у цукровому сиропі. Скільки існує Верховна Рада незалежної України, стільки піднімається питання про скасування депутатських пільг і депутатської недоторканності. Це дві благодатні теми – наче ерогенні зони, яких час від часу треба торкатися, щоб уже зовсім капцями не закидали. От і торкаються при першій-ліпшій нагоді. Це ж нічого не коштує. І не призводить до жодних небажаних наслідків.

Причому всі ж усе розуміють. Лише прикидаються валянками. Ляшко знає, що руки ні в кого все одно не повідсихають – незважаючи на всі його прокльони. Кличко і Тягнибок, які голосніше за всіх виступали за відміну пільг, розуміють, що законопроект все одно не пройде. А Ганна Герман повністю свідома того, що відмовлятися від солодкого депутати у масі своїй не будуть – ані опозиція, ані регіонали. Хіба що за дуже рідкісним виключенням – і то не через кришталевість душі, а лише в цілях самопіару. Дехто це вже зробив. Дехто – ще збирається, чекаючи слушного моменту та наближення президентських виборів.

Земля повниться слухами, що, крім Герман і Ляшка, від пільг письмово відмовилися Віталій Кличко та Анатолій Гриценко. Крім того, є такі свідомі депутати, які, навіть не пишучи заяви, пільгами (з їхніх слів) не користуються. Наприклад, коли хлопці з руху «Чесно» ще кілька місяців тому поцікавились у народних обранців, як вони ставляться до депутатських привілеїв, Ярослав Сухий, Ігор Єремеєв і Микола Мартиненко, не блимнувши оком, гордо відповіли, що жодних пільг не мають. Ось вони – справжні герої, які, не афішуючи свого подвижництва, можна сказати, тихою сапою відмовилися від зайвих грошей. Якщо не брешуть, звичайно.

Ми могли б навіть вітати тих обранців, які добровільно позбавили себе незаслужених привілеїв. Якби не знали, що це чергове «розводілово» для невибагливого плебсу. У тому сенсі, що, блиснувши шмарклею, жоден із так званих «відмовників» нічого корисного нікому не зробив. І ніяких збитків собі не завдав. Як розповів регіонал Володимир Олійник тому ж рухові «Чесно», хоч пиши заяви, хоч не пиши, але якщо ці видатки прописані в законі, вони все одно нараховуються. Приблизно те ж саме сказала депутатка від КПУ Оксана Калетник  у коментарі одному з українських видань після чергової «пільгової полеміки» у парламенті. За її словами, коли хтось із депутатів заявляє про готовність відмовитися від певної частини грошей – відпускних або лікарняних, вони все одно будуть перерозподілені на якісь інші депутатські потреби. Іншими словами – ці гроші у будь-якому разі потраплять до адресата у повному обсязі. Незважаючи на його відчайдушні пручання. Крім того, комуністка висловила несподівано розумну думку: «Щоб показати свою безкорисність, достатньо вкласти конкретні гроші в реальні проекти допомоги виборцю».

Золоті слова. Розчепірювати пальці треба якісно. Навіть можемо підказати, які саме «реальні проекти допомоги виборцям» потребують конкретних депутатських грошей – просто негайно, терміново, тут і зараз. Передусім – це біч країни, її біль і ганьба – онкохворі діти, які «пачками» вмирають лише тому, що вітчизняна медицина – у сраці, а в батьків немає коштів на операцію за кордоном. І зовсім не треба «відмовлятися» від пільг. Кого це вже парить? І зовсім не варто строчити нікому не потрібні законопроекти, які апріорі не будуть проголосовані. Треба лише віднести реальний конверт із грошима окремо взятій сімʼї. Одній, другій, третій… І нехай про це дізнаються журналісти (бо ми розуміємо, що тишком це робити нецікаво). А враховуючи кількість таких сімей в Україні, можливостей для самопіару – поле неоране.

Ну що, є бажаючі?