Чому опозиції не треба чіпати Кабмін: безперспективно та шкідливо

Вода камінь точить. Мабуть, так вважає опозиція, бо у вересні поточного року знову збирається відправляти у відставку Кабмін Миколи Азарова

В усякому випадку про тверді наміри посунути Миколу Яновича заявила депутат із УДАРу Ірина Геращенко. За її словами, «три опозиційні сили внесуть подання про відставку уряду, який тероризує країну вже три з половиною роки, й УДАР добʼється відставки Кабміну».

Пікантність полягає в тому, що 19 квітня цього року опозиція вже ініціювала вотум недовіри уряду та разом із комуністами дивно провалила голосування за власну ж ініціативу. Серед семи ударівців, які відмовили собі в насолоді, був і їхній голова фракції. Потім Кличку довелося тримати удар перед журналістами, пояснюючи, чому його картка не голосувала.

Невже нині опозиція готує собі граблі? Логічно припустити, що вона намагатиметься виконати завдання-максимум або хоча б завдання-мінімум. Перше полягає в повному успіху безнадійної справи – позитивному голосуванні. В такому випадку, за статтею 115 Конституції, прийняття Верховною Радою резолюції недовіри уряду має наслідком його відставку, яку Президент зобов’язаний прийняти.

Проте треба зовсім не знати Януковича, щоб припустити, ніби він під тиском опонентів здасть Кабмін, де зручно осіли як його старі товариші, так і молода арбузівсько-клименківська «сімейна» генерація. Ні, Віктор Федорович зробить це лише тоді, коли буде вигідно йому, а не за умов, коли  обставини зачеплять його самоповагу. Тим паче для таких випадків у Президента є чудовий запобіжник – Дмитро Табачник. Власне, цього чиновника тримають не в останню чергу завдяки його унікальній властивості відтягувати на себе неприємності – до цього феномена ПіК уже звертався.

Таким чином виникає логічне запитання – навіщо взагалі ставити на розгляд питання, абсолютно безперспективне з точки зору досягнення результату? Можливо, тому, що завжди існує завдання-мінімум. Воно зводиться до вчинення галасу довкола відставки, щоб банально нагадати виборцям про своє існування.

Подивимося, що тут може вдіяти опозиція. Згідно із законодавством, питання про відповідальність уряду Верховна Рада розглядає лише раз на сесію. Поточна закінчується в середині липня, наступна починається у вересні, тож формально запустити процедуру не проблема – погоджувальна рада поставить питання у порядок денний. Проте результат може виявитися гіршим, ніж минулого разу.

ПіК уже вивчав питання потаємного тушкування опозиції. Останні кілька тижнів процес тривав – із «Батьківщини» вийшло ще двоє нардепів. Поза сумнівом, руйнування опозиційних фракцій продовжиться влітку та на початку вересня, тож в Банкової хороші шанси отримати більшість.

Як наслідок, рота з 190 багнетів за відставку Азарова у квітні до вересня зменшиться, склавши чисельність приблизно в 170 депутатських душ. У такому випадку голосування проти Кабміну покаже слабкість опозиції, а не її силу. Отже, піар-акція під назвою «відставка терористичного уряду» може повернутися проти її ініціаторів.