Чергові добрі послуги Генсека ООН: на терезах українське зерно, російські добрива, загроза мирного атому і життя азовців

На минулому тижні Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш вже вдруге за цей рік, навіть за поточне півріччя, відвідав нашу державу.

У офіційних прес-релізах можна написати, що цей факт свідчить про надзвичайну увагу, яку приділяють ООН та її Генсек питанню України та російської агресії проти неї, глибоку занепокоєність з боку  ООН ситуацією навколо Запорізької атомної електростанції і т.д. і т.ін. А неофіційно – у мене, наприклад, виникло запитання: а що він тут забув, окрім власного іміджу?

Звісно, Україна сьогодні топ-тема новин інформаційних агенцій, навіть найповажніші канали, такі як CNN, вже стали вживати Kyiv та Russia`s war on Ukraine, готують тематичні сюжети на українську проблематику та рясніють сюжетами про Україну, тож залученість такої високопосадової особи, як Гутерріш, докладно висвітлюватиметься світовими ЗМІ. Що, власне, і сталося. Тому їздити в Україну, дзвонити путіну, начебто переймаючись війною в ній, – зараз у тренді.

Як уже зазначалося в одній з попередніх публікацій (ПіК від 29.04.2022), Генсек ООН може надавати так звані «добрі послуги» з метою припинення чи попередження конфліктів, що передбачає, у тому числі,  так звану «тиху дипломатію». Тому ззовні зустріч у Львові президентів України В.Зеленського та Туреччини Р.Едоргана за участю А.Гутерріша могла виглядати так, начебто саме останній звів обох глав держав у Львові і всадив їх за стіл перемовин. (В далеких країнах на інших континентах, де не переймаються новинами з Європи, хто там де і з ким воює, можуть запросто сприйняти інформацію саме так.) Хоча, як відомо, саме турецький лідер надає останнім часом ці добрі послуги, активно лобіюючи переговори між українською та російською сторонами. І в укладенні «зернових угод», якими знову ж таки найбільше хизується керівник секретаріату ООН, Едорган зіграв чи не центральну роль. Але, як ми всі знаємо,  головне – не те, що ти зробив, а те, як ти подав про це новину.

Отже, перше, чим переймався Генсек в Україні – зерно. Це фігурує і на офіційному веб-сайті ООН: «Зернова угода – перемога для дипломатії, – заявляє керівник ООН журналістам в Україні». Генсек в цілому задоволений, як реалізується ця угода, останнім часом ситуація на глобальних продуктових ринках почала стабілізуватися і ціни на пшеницю впали на 8 відсотків. Очільник секретаріату ООН  знову наголосив, що «не існує рішення глобальної продуктової кризи без забезпечення повного глобального доступу до українських харчових продуктів та російських харчів і добрив». Останні слова цієї фрази на українській землі міг би й не вимовляти вголос.

Відвідав Антоніу Гутерріш і Одесу, де знову ж таки розводився темою «маяків надії» (така лексика вже лунала під час підписання «зернової угоди», після чого російські ракети полетіли у бік одеської портової інфраструктури).

Увага була приділена й іншій глобальній проблемі – Запорізькій атомній електростанції. Тут Генсек закликав Україну та росію до «здорового глузду», встановлення демілітаризованої зони навколо ЗАЕС, а також повідомив про прагнення секретаріату ООН підтримувати МАГАТЕ у здійсненні місії на атомну електростанцію. «Будь-яка потенційна шкода, завдана Запоріжжю, буде самогубством,» – наголосив Генсек. (Привернула увагу вимова і написання назви Запоріжжя в українській транскрипції – Zaporizhzhia).

І наостанок, порушив Генсек питання, менш глобальне для нього та ООН, але найголовніше для сотень українських матерів, батьків, дітей, дружин, чоловіків, наречених – усіх близьких людей полонених азовців, утримуваних окупантами в Оленівській колонії. Гутерріш назвав «інцидент», що мав місце в Оленівці 29 липня (так він говорив приховане вбивство росіянами полонених азовців), неприйнятним, таким, що суперечить міжнародному гуманітарному праву, і відзначив, що Міжнародний Червоний хрест повинен мати доступ до полонених, де б вони не утримувалися. (Було би добре, щоб він не кидав ці гарні заяви в повітря, а натиснув на МКЧХ, щоб той добивався цього доступу і виявляв більшу зацікавленість у цьому питанні). Він повідомив про своє рішення створити Місію зі встановлення фактів щодо оленівської трагедії та призначити її керівником бразильського генерала Карлоса дос Сантос Круса.

Тут, не маючи докладної інформації про семидесятилітнього генерала, який до цього очолював ООНівські сили з утримання миру в Демократичній Республіці Конго, і знаючи, у тому числі з власного досвіду, дуже мляву позицію Бразилії з української проблематики в ООН, не втримаюся, щоб вкотре не процитувати старшого колегу з багаторічним досвідом роботи в Секретаріаті ООН Олександра Мацуку: «Поки ООН «запрягає», росіяни вже привезли в Оленівку нікому не відомих іноземних «експертів», представників неназваних громадських організацій та «журналістів» з «дружніх» країн, поводили їх по руїнах та сказали їм на камеру, що це зробили ВСУ… Тепер  усім, хто буде розслідувати злочин в Оленівці, московити закидатимуть вигадані висновки неназваних «експертів», які самі нічого не бачили.

Московська влада бере приклад з покійного Мілошевича. Той теж після так званої «різанини в Рачаку», коли в косівському селі у січні 1999 р. знайшли 45 розстріляних чоловіків, спочатку запросив для розслідування нікому не відомих «білоруських паталогоанатомів». Білоруси сказали, що знайдені в Рачаку люди загинули в бою, а коли на місце врешті решт допустили міжнародних експертів, ті не могли зробити однозначних висновків, бо докази були вже спотворені». Мацука, який брав участь у  місії у Косово у 1998 р., що складалася з експертів із Нью/-Йорку, Женеви та Риму, згадує, що вона була сформована протягом тижня. З часу оленівського злочину минуло вже три тижні, і невідомо скільки часу та місія ще формуватиметься і отримуватиме доступ до місця злочину.

Що росіяни зараз старанно зачищають сліди свого злочину в Оленівці, особливо, коли дізналися про намір Генсека про створення такої місії (а дізналися вони ще до того, як Генсек про це подумав), немає жодних сумнівів. А, враховуючи, з яким поспіхом діють представники латиноамериканських країн (легендарне amanhã або mañana), до приїзду місії до Оленівської колонії на її місці вже височітиме якась новобудова, а полонені будуть вивезені у невідомому напрямку. Тож доповідь експертів буде дуже інформативною з цитуванням Стівена Сігала.

На завершення свого виступу у Львові, Генсек ООН запевнив Президента Володимира Зеленського у підтримці з боку ООН «прав людини, міжнародного права та справи досягнення миру».

Про незмінну підтримку організацією прав людини може свідчити її реакція на трагедію в Оленівці.

Можливо, погано шукала, але на офіційній сторінці Верховного комісара ООН з прав людини чи фейсбучній сторінці Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні жодних заяв про трагедію в Оленівці знайти на вдалося. Так само, як і на вебсайті ООН загалом. Жодних заяв з боку ООНівських органів, які захищають права жінок та дітей, стосовно долі понад 50 жінок в Оленівці, вимог негайного звільнення чи принаймні надання термінової медичної допомоги капітану медслужби Мар’яні Мамоновій, яка перебуває на 7-му місяці вагітності… В ЮНІСЕФ вважають нормальним, що дитина народиться в російському полоні? Якщо, як не жахливо про це говорити, майбутня мама виживе.

ООН – глобальна організація і вирішує глобальні проблеми. Життя кількох десятків окремих людей – для неї дрібниці на фоні глобальних жертв COVID, посухи, численних конфліктів у країнах Африки, Афганістані…

Зате в африканські порти йде українська пшениця – як з України, так і з росії, вкрадена у України. Йдуть російські добрива на висушені посухою поля. Гроші, які виручить за це росія, частково, якщо не цілком, підуть на фінансування російської армії.

А батьки, сестри, наречені, діти хоробрих захисників і захисниць Маріуполя з надією відповідають на дзвінки з незнайомих телефонів. Сподіваючись почути, якщо не рідний голос, то принаймні заспокійливу  новину. Або зі страхом, очікуючи почути найгірше.

Оксана БОЙКО