Через страх і для підтримання страху: ядерні погрози як ознака безпорадності
19 листопада президент В.Путін підписав указ № 991 про затвердження Основ державної політики Росії у сфері ядерного стримування, який викликав в Світі неоднозначну реакцію, на що саме і сподівалося керівництво рф.
Передусім варто зазначити, що визначена мета «вдосконалення державної політики Російської Федерації у сфері ядерного стримування» підмінена суперечливими мотиваціями щодо можливості використання Росією ядерної зброї першою. Фактично вказані в указі можливості виникали вже неодноразово через українські атаки з використанням західної зброї в Криму і інших українських територіях, проголошених конституцією РФ російськими. Втім, мабуть, московське керівництво не вважає окуповані території своїми…
В указі є своєрідний аналог 5-статті Північноатлантичного договору навпаки: «Агресія будь-якої держави зі складу військової коаліції (блоку, союзу) проти Російської Федерації та (або) її союзників розглядається як агресія цієї коаліції (блоку, союзу) загалом».
Присутній в указі прямий натяк на «агресивну Україну»: «Агресія проти Російської Федерації та (або) її союзників з боку будь-якої неядерної держави за участю або за підтримки ядерної держави розглядається як їхній спільний напад».
Нагадаю, що Путін в заяві 24 лютого 2022 р. напряму попередив західні країни: «Хто б не намагався завадити нам, а тим більше створити загрози для нашої країни, повинен знати, що відповідь Росії буде негайною і призведе вас до таких наслідків, з якими ви у своїй історії ще не стикалися. Ми готові до будь-якого розвитку подій. Усі необхідні у зв’язку з цим рішення прийняті». І варто сказати, що його загрози почули тоді і чують й досі. Хоча певні кроки робили, надаючи безпрецеденту допогу Україні. Більш того, на вербальному рівні можна чути сміливі заяви на кшалт заклику директора ЦРУ Вільяма Бернса, який 7 вересня 2024 р. застеріг західних політиків від побоювань щодо «шаблонного брязкання російським ядерним кийком».
Але побоювання ядерних загроз росії залишається. І відповідний указ № 991 російсього президента спрямований на підтримання цього страху.
Втім, слід мати на увазі, що не лише захід боїться росії, а й кремлівське керівництво боїться рішучих і послідовних дій колективного Заходу. Але, на жаль, такі адекватні кроки лише очікуються. Отже, наші західні партнери мають перестати «грати чорними» і стати справжніми союзниками України. Саме таким чином може бути досягнута наша спільна перемога.
На наш погляд цей документ має виміри: зовнішній (і він, безумовно, головний) та внутрішній.
Ще у вересні В.Путін завляв про те, що дозвіл використовувати західні ракети в глибину території росії буде одначати війну з НАТО. Ось такий дозвіл нарешті отриманий і кремлю треба реагувати. Насправді воювати з НАТО боязно і тому використовується традиційний механізм ядерного шантажу, задля того, щоб «національний лідер» в черговий раз не виглядав безпорадно на фоні войовничих закликів «ура-патріотів».
Ігор ТОДОРОВ
