Через пасивність США Янукович переоцінив свої можливості – визнають у Вашингтоні
Янукович може спробувати стати Піночетом або кимось ще гіршим Якщо запровадить військовий стан, жертви нараховуватимуть сотні – вважає Адріан Каратницький, експерт Східної Європи в Атлантичній Раді з яким у Вашингтоні розмовляє кореспондент Wyborcza.pl Маріуш Завадський.
Маріуш Завадський: Чи американці, маю на увазі перш за все уряд Барака Обами, цікавляться Україною?
Адріан Каратницький: У Вашингтоні до цього були важливіші справи у міжнародній політиці. Й досі існує певна наївність. Але тепер, коли ситуація погіршується і Україна потенційно може стати найбільшою проблемою у Європі, американці мусять цим зацікавитися.
У 90-их роках ЦРУ прогнозувала, що Україна може розділитися на дві або навіть кілька держав. Це було гротексне бачення ситуації в чорних кольорах, котре не враховувало високого ступеня самосвідомості українців і спільної волі українських еліт, аби збудувати єдину незалежну державу. Тоді аналітики ЦРУ переоцінили прорадянські чи проросійські сентименти і ностальгію на сході країни.
Але тепер в найгіршому сценарії поділ держави вже можна уявляти – швидше не на карті, а неформальний і фактичний. Якщо уряд в Києві втратить контроль над країною, а до цього все йде, особливо на заході, інші можуть заповнити порожнечу.
Як на сьогодні, то єдиною реакцією Вашингтону стало те, що американське посольство в Києві анулювало візи кільком особам і «закликало до мирних рішень»….
– Очевидно, що у Вашингтоні має місце такий спосіб мислення: це європейська проблема і нехай Європа її розв’язує. Відносна пасивність американців певним чином сприяла тому, що Янукович переоцінив свої можливості. Йому здавалося, що може собі робити все, що хоче. Але маю надію, що ця пасивна позиція Америки швидко зміниться. Ранком їду до ВашингтонуЄ де буду розмовляти з урядовцями адміністрації Обами. Вже хоча б те, що проводять консультації з експертами і знавцями України, означає, що починають розуміти серйозність ситуації.
Чи можна мати претензії до Обами, що занедбав українське питання і загалом Східну Європу? Адже цей регіон де факто немає особливого значення для американців…
– Немає значення, за умови, коли спокійний. Якщо біля кордонів ЄС ситуація стає такою нестабільною, що там може з’явитися держава нездатна до управління чи їй загрожує загибель, то пріоритети негайно змінюються.
Через Україну проходять трубопроводи, що постачають російський газ до Західної Європи. Уявіть собі, що перестануть діяти внаслідок якихось політичних суперечок в Києві чи просто внаслідок хаосу. Це вже насправді перестане бути лише українською проблемою.
А може варто переконати адміністрацію Обами, що для підтримки України варто було б трохи налякати Росію? Професор Збігнєв Бжезінський роками застерігає, що Росія потребує підвладної собі України, аби залишитись імперією…
– На мою думку такі спроби аргументації були б неефективними. По – перше, тому, що Обама починав як громадський діяч в Чикаго і, напевно, має інші погляди на світ, аніж його попередники. Схеми холодної війни швидше за все його не цікавлять, він взагалі не пасіонує до змагання з Росією. Політику стосовно України доручив віце – перезиденту Байдену.
Якщо Обама думає геополітично, то швидше про Близький Схід, про ісламський фундаменталізм і про те, що центр ваги світу пересувається до Тихого океану, і що це все означатиме для Америки. Але також не потрібно лякати Росією. Достатньо йому сказати, що нестабільна Україна або чорна дірка на околиці Європи була б рівнозначною дестабілізації цього континенту.
А можливо ви перебільшуєте, малюючи чорні сценарії? Може Янукович піде слідами Лукашенка, а Україна стане другою Білорусією? Такий варіант був би для Америки, якщо відкинути порожні фрази про демократію, досить пасивним і не шкідливим…
– Очевидно, що Янукович може спробувати піти цим шляхом, але в Україні громадське суспільство значно сильніше аніж в Білорусії. І не дозволить лукашенківської України.
Янукович може спробувати стати чимось на кшталт Піночета або кимось значніше гіршим, впровадити надзвичайний чи навіть військовий стан. Тоді смертельні жертви і жертви репресій складали б сотні і тисячі осіб.
Хоча не знаю, чи військовий стан був би можливим, бо не відомо чи армія залишиться лояльною до президента, чи також розділилась би на дві половини… Прошу зауважити, що досі розгоном демонстрантів в Києві займаються виключно підрозділи МВС, а також різні проплачені бандити з регіону Харкова.
Чи винна Європа в тому, що Україна стоїть на прірвою?
– Не перебільшував би в оскарженні Європи. Очевидно, що могла зробити більше, аби втягнути Київ у свою орбіту впливу одразу після Помаранчевої революції, коли прозахідні настрої були найсильнішими.
Головна провина все ж на боці українських політиків, лідерів Помаранчевої революції: Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко. Особливо колишній прем’єр мала неоднозначну позицію щодо інтеграції з Європою або входження до НАТО. Лідери Помаранчевої революції не позбулися хворої політичної культури, яка тепер, за Януковича, досягла розмірів монстра. Я маю на увазі використання влади, аби стати сильнішим і збагатити себе чи свою родину.
Ця хвора політична культура – головна проблема Укаїни. На мою думку, Росія загалом не є, вупереч деяким твердженням, такою грізною чи такою важливою.
Тоді яке розв’язання цього питання? Янукович легально обраний президент і не зникне. Як і люди зі сходу України, що не хочуть Європи, вони теж не випаруються.
– Це правда, але антиєвропейскість на сході України пасивна. І тому перебільшена у всіляких оцінках. Запевняю Вас, що не було б жодних демонстрацій з приводу входження України до ЄС. Зовсім інше, коли Янукович палить мости до Європи – тоді виникають демонстрації на заході і в центрі держави.
Якщо йдеться про самого Януковича, то в Партії регіонів є багато розсудливих людей, які розуміють, що так далі бути не може. Навіть серед олігархів в оточенні президента. Нестабільність дежави загрожує їхнім інтересам.
Можливий вихід із ситуації поки виглядає так: хвору політичну культуру Януковича викорінювати таким чином, щоб поділився владою: перевибори парламенту, технократичний уряд і таке інше.
А як Америка може сприяти цьому, аби саме так сталося? Чи вона взагалі має якийсь вплив на Януковича? Чи можуть якусь йому реально зашкодити?
– Американці повинні разом з європейцями переконати розсудливих і впливових людей в Києві, особливо в оточенні Януковича, що потрібен компроміс і якийсь поділ владою з опозицією, бо інакше їх можуть спіткати великі прикрості. Такі як заморожування банківських рахунків у Західній Європі і США або припинення торгової і бізнес – співпраці.
Переклад з Wyborcza.pl
США тратят на все это слишком много денег… После начала девяностых все очень доверяли Америке, ещё бренд был уважаем. Сейчас, после всего что они наделали и как себя вели, Америка не уважаема. Просто с деньгами, да ещё не своими. Европа тоже не слишком уважаема. Франция бомбила Ливию от души, сейчас этим довольна. Это страны без высоких духовных ценностей. Но с хорошим менеджментом. Не надо бить друг друга из-за них. Надо учиться менеджменту, спокойно, аккуратно и воспроизводить свои ценности. Ценности козацкого роду, или ценности сложившиеся в Галиции. Для этого надо воспитывать детей, да и взрослых.
Ю. ШЕВЧУК – Я хочу сказать, что я переживаю вообще за Украину, за украинский народ, просто людей, обычных граждан Украины. У меня много друзей и в Киеве, и в других городах, и в Харькове, и в Донецке, и во Львове. Мы часто ездим на гастролях, поём, общаемся. Да и у самого меня фамилия Шевчук, какие-то корни оттуда. Поэтому я воспринимаю всю эту ситуацию с большой тревогой. Она во многом трагична. А во многом очень высока и, не побоюсь такого крупного слова, где-то даже духовна. И там сложнейшая сейчас ситуация. И, конечно, если сказаь о правительстве, то я не сторонник этого правительства. Многое знаю о Януковиче и его команде.
И киевляне, мои друзья, они ведь на Майдан ходят, как на работу просто. Они днём работают, а вечером на Майдане. Все мои друзья. Это совершенно не радикалы, не националисты. Это такие же люди, как мы с вами – умные, интеллигентные, но которых абсолютно достала просто действительно коррумпированная, полууголовная такая власть. И это так. И сколько людей мне жаловались, как просто приближённые к власти люди просто рэкетируют буквально всё живое и грабят. Поэтому, конечно, всё это достало.
То, что на Майдане совершенно разные силы – это тоже правда. Но вы поймите, революция ведь такая вещь. Туда стекаются не только самые лучшие люди, которые хотят добра всем и каких-то новых отношений между людьми. Туда собирается и маргинальная часть, и жулики, бандиты и все. Потому что там, как на вокзале сейчас.
Но стоит отделять зёрна от плевел. Потому что на самом деле и Киев, и Украину просто достало, и всех моих друзей достала эта, скажем так мягко, долбаная власть. Никакого просвета и будущего люди не видят. Поэтому они вышли на Майдан.
Вот такое моё мнение. Оно достаточно сложное. Но самое главное, ещё раз скажу от всей души, что я, мои друзья желаем просто Украине какого-то политического решения всё-таки. И к власти Украины я бы обратился, чтобы не было большой крови. Всё-таки она должна идти на серьёзные компромиссы, потому что так складывается историческая ситуация. Иначе, не дай Бог, конечно, но нельзя ни в коем случае допустить гражданской войны. Вот, о чём я скажу вам.