Чечетов прозрів і йде в опозицію до Януковича

Навіть права рука президента втомилася від цього безладу

«Кому живется хорошо в условиях бардака? Хапуге, ворюге и бандюге, а простой человек в таких условиях беззащитный. А когда в стране порядок, тогда эта вся шайка-лейка – и хапуги, и ворюги хвосты поприжимают»

Михайло Чечетов, заслужений диригент фракції ПР у парламенті.

Картина Рєпіна «Нє ждалі». Якщо для нас це стало повною несподіванкою, то уявіть, який грім серед ясного неба почув Віктор Федорович – у варіаціях на тему «Кому живется весело, вольготно на Руси».

Це, звичайно, дуже самокритично, демократично і все таке. Але ж совість треба мати – так привселюдно опустити свого шефа, фактично визнавши, що він розвів безлад у країні. А заодно – і всю «шайку-лейку», яка теж отримала сумнівне задоволення від чечетового одкровення про «хапуг, злодіїв і бандюг», на чиї «хвости» зазіхнув мало того що один із них, та ще й далеко не останній член «ордену».

Невже справді до опозиції намилився, ставши першою пеерівською «тушкою» у Верховній Раді? Та ні. У них грошей не вистачить. Михайло Васильович пішов у так звану «внутрішню опозицію», проявивши несподівану принциповість. І тепер у регіоналів з’явився свій Гриценко. Не лише ж одній Батьківщині таке щастя.

Очевидно, «гриценківщина» заразна. Особливо в період літньої спеки та напередодні депутатських відпусток, коли організми політиків ослаблені непосильною працею та мареннями довгоочікуваного відпочинку. Але якщо пан Анатолій за свої публічні «лайнометання» у бік керівництва та колег відбувся легким переляком (його навіть із фракції не виключили), то пану Михайлу ця сезонна слабкість так просто не минеться. Знаючи крутий норов Віктора Федоровича, стає по-справжньому тривожно за цілісність його органів…

Ми не є прихильниками будь-якого членоушкодження, навіть стосовно Чечетова. Але президента в даному випадку можна зрозуміти. Від кого завгодно він міг очікувати такої підлянки, але не від свого головного диригента, фактично правої руки, якій звик довіряти найпотаємніше. Стільки років вірою та правдою… Жодного разу не схибив. І ось так, без попередження війни. З іншого боку, Віктор Федорович і сам винен. Бо руку іноді треба міняти.

Словом, врятувати пана диригента від неминучої розплати зможе лише чистосердечне каяття та запевнення шефа в тому, що він зовсім не те мав на увазі (може, і не те, але ж слово – не горобець). Проте ми б не радили. Бо що таке фізичний біль? Кілька синців і переламів, у гіршому випадку – відбитий «лівер». Усе це минає, майже все лікується. Біль пройде, а залишиться відчуття звільнення та польоту, очищення від багаторічної скверни, скинутих з душі кайданів. Що може бути краще внутрішньої свободи, особливо придбаної такою ціною?

«После дождичка небеса просторны,

Голубей вода, зеленее медь.

В городском саду – флейты да валторны.

Капельмейстеру хочется взлететь».