Сучасна есклація російської інвазії в Україну грунтується на тих саме наративах які росія використовує останні вже понад 8 років. Тобто від початку агресії та навіть раніше – з Майдану.
Сьогодні, як ніколи актуально звучать слова Голови Директорії періода 1919-1920 рр. Симона Петлюри: “нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди”.
Куди ж попрямує тепер російський дипломатичний корабель в ООНівських водах?
Церква – це не лише про Бога. І не тільки про святі книги, ікони, обряди і ритуали. Церква – це люди, їх довіра, це та опора, яка не дає впасти і навіть похитнутись. Недаремно...
Чому Мати-Україна не може відрікатися від усіх своїх дітей.
Укравши нашу історію, але достеменно не вивчивши її, Москва раз-у-раз потрапляє в халепу, коли треба дати відповіді на зовсім прості питання.
Незбагнений для світової спільноти прояв російського звірства в Бучі, від чого заціпеніли всі континенти, супроводжує всю нашу спільну історію з цим «старшим» братом.
Нинішня війна, як велика злива, змиє всі ідеологічні російські наративи, все чуже, що залишилися в наших назвах і пам’ятниках. Натомість буде вшановано все своє, українське.
