Британія не помітила, як опинилась у китайській пастці

Едвард Лукас – експерт Центру аналізу європейської політики, розповів у британському виданні The Times: «Непомітно британці підпадають під вплив Китаю, наприклад, за наполяганням китайської сторони, в Лондоні були заборонені протести проти Пекіна, коли туди прибув “імператор” Сі».

Е. Лукас ставить запитання уряду, який ігнорує загрозу, що створюють китайські технології: хто втягнув Британію у халепу та непогано заробив на цьому?

Подаю у скороченому вигляді, лише найголовніші акценти, які розставляє  експерт.

Китайська комуністична партія хоче стати найвпливовішою політичною організацією у світі й Британії. Втім (на думку автора), британці воліють вдавати, що проблеми не існує. Проте, стало відомо про кібератаку на британських парламентарів, які протистоять Китаю. За даними Міністерства юстиції США, загалом атакам піддалися 43 адреси електронної пошти британських парламентарів.

Лукас наголошує, що кібершпигунство – це електронний еквівалент пограбування, коли кожен елемент приватного та професійного життя доступний для викриття, спотворення, видавання себе за іншу особу та втручання. Якби неприємно це не було, чотири жертви повинні сприймати це як визнання. Вони, як члени Міжпарламентського альянсу з питань Китаю, разом із законодавцями з двох десятків інших країн, привертають увагу до загрози, що виходить від Пекіна. Вочевидь, вони роблять щось правильне.

На думку експерта, реакція британського уряду була млявою. Так само, як і реакція на викрадення Китаєм усієї бази даних британських виборців. Про це стало відомо ще рік тому, і лише зараз влада визнала, що за крадіжкою стоїть Китай.

“Яка ж реакція Британії на це?” – запитує автор. І відповідає: “Віце-прем’єр-міністр Олівер Дауден виступив у Парламенті з дивовижно млявою заявою. Міністерство закордонних справ докорило китайському послу. Британія ввела санкції проти двох осіб і однієї компанії, які, ймовірно, пов’язані з державною хакерською групою APT 31”.

“Натомість набагато серйозніша кібератака, про яку американські чиновники розповіли в лютому, викликала ледь помітний резонанс. Вони заявили, що хакерська група Volt Typhoon протягом п’яти років націлена на критично важливу національну інфраструктуру – водопостачання, електроенергію, телефони, транспорт у США та інших країнах, включно з Британією. Замість того, щоб встановлювати жучки, вони викрадають паролі та логіни, а потім викрадають програмне забезпечення, яке керує системою: “живуть за рахунок землі”, кажучи кібержаргоном. Від таких атак важко захиститися, їх складно виявити і викорінити”, – констатує експерт.

Едвард Лукас зауважує, що китайська кібервійна раніше була зосереджена на розграбуванні високотехнологічних цінностей і викраденні величезних масивів особистої інформації. Зараз шпигунські боси в Пекіні готуються до саботажу західних суспільств і економік у час кризи. Хоча Національний центр кібербезпеки випустив технічні попередження, уряд, на думку автора, майже нічого не зробив.

Росія вбиває критиків кремля, Іран переслідує дисидентів, а ісламістські терористи карають богохульників. І лише Китай прагне до гегемоністського контролю над дискурсом. Найбільш кричуща атака, вважає він, спрямована на процес прийняття рішень. Залякуючи тих, хто протистоїть Китаю, чи то з питань прав людини, чи то Тайваню, Тибету, Гонконгу чи з будь-якої іншої нібито забороненої теми, партія-держава також задобрює своїх союзників, – наголошує Лукас.

Мета китайського батога і пряника – обмежити реалізацію політичної свободи в інших країнах. В очах партії-держави в Пекіні, наголошує Едвард Лукас, будь-яка критика Китаю в будь-якій точці світу за визначенням є неприпустимим втручанням. Він зазначає, що у службовій записці до уряду Австралії у 2020 році це було викладено чорним по білому. Отже, академічні, культурні, медійні, політичні та аналітичні дискусії у Британії не є британською внутрішньою справою, а справою Пекіна. Наслідком цього є обмеження і спотворення власного розуміння загрози, з якою британці стикаються. Якщо британських експертів шантажують або підкуповують, а публічні дебати спотворюють або приглушують, які шанси у британців є зрозуміти скрутне становище і знайти вихід із нього?

На думку Лукаса, прикладів успішного китайського тиску на процес прийняття рішень безліч. Лондонське Сіті вигнало Тайвань з шоу лорда-мера за вказівкою Китаю. Тобто, Пекін отримав право диктувати список запрошених на щорічну вечірку британського фінансового центру.

У 2014 році уряд змусив покійну королеву напоїти чаєм китайського прем’єра, який приїжджав з візитом: принизливе порушення протоколу для монархії, але Пекін наполіг на цьому під страхом скасування візиту.

Лондонське Сіті вигнало Тайвань з шоу лорда-мера за вказівкою Китаю.

Взято з The Times

Ще більше принижень сталося, як нагадує Едвард Лукас, коли рік потому до Лондона приїхав «довічний китайський імператор» Сі Цзіньпін. Столична поліція, за політичними вказівками згори, використала антитерористичні повноваження, щоб зупинити мирні і законні протести. Китайській військовій поліції в синіх спортивних костюмах було дозволено керувати прорежимними демонстраціями в центрі Лондона.

Китай є надто складною проблемою – і складною тому, що Захід сам її такою зробив. “Ми розплачуємося за нашу наївність, жадібність і самовдоволення під час так званого “золотого віку” англо-китайських відносин, започаткованого 2010 року Джорджем Осборном на посаді канцлера і Кемероном на посаді прем’єр-міністра. У шаленій боротьбі за торгівлю, інвестиції та культурні зв’язки, змащеній у багатьох випадках щедрою гостинністю, гонорарами за консультації тощо, всі турботи про національну безпеку, збереження наших політичних свобод тощо були відкинуті на задній план”, – наголошує Едвард Лукас.

Едвард Лукас наводить приклад: продавши Гонконг, Британія не запровадила жодних санкцій проти китайських чиновників, які порушили всі обіцянки зберегти автономію, верховенство права та інші свободи на колишній британській території. Найпотужнішим звинуваченням непідготовленості уряду та вразливості в академічних колах, промисловості, медіа та політиці став дошкульний звіт Комітету з питань розвідки та безпеки у липні 2023 року. Цей міжпартійний орган проводить єдину незалежну перевірку секретної інформації, на основі якої британський уряд приймає свої рішення. Лише він може допитувати шпигунів від імені Британії.

Комітет докоряв, що Британія не помітила “спритність рук” Китаю у використанні торговельних та інвестиційних зв’язків для крадіжки технологій і купівлі впливу. Як виявляється, ніхто цього не помічав роками. Служба безпеки (МІ5) зосередила свої зусилля в Китаї переважно на звичайному шпигунстві. Нібито більш нагальні загрози (росія і тероризм) часто відволікали навіть ці обмежені ресурси.

Масштаби китайського втручання, починаючи від використання діаспори як ресурсу в операціях розвідки і впливу до пропагандистських атак, кібершпигунства і підкупу, виходять далеко за рамки традиційних завдань західних шпигунів-розвідників.

“Переломити ситуацію буде дорого і ризиковано, особливо тому, що Британія починає так пізно. Це вимагатиме докорінних змін у британському суспільстві та економіці, а також тісної співпраці зі союзниками, від Австралії до США. Британія також повинна поставити кілька жорстких запитань тим, хто втягнув її у цю халепу, особливо якщо вони так добре на ній нажилися”, – завершує допис  Едвард Лукас.

Підготувала Манана АБАШИДЗЕ, журналіст, кандидат юридичних наук.

Посилання на оригінальний текст