Банки можуть і повинні списувати кошти з рахунків клієнтів

Мас-медіа панікують: банки почали масово та без дозволу списувати гроші з рахунків пересічних українців!.. Із зарплатних, соціальних і приватних карток несподівано зникають кошти!..

Караул, грабують!..

Можливих причин, чому банки отак поводяться з клієнтами, є три:

– заборгованість за кредитом;

– власник рахунку є позичальником, який вчасно не заплатив за позикою;

– власник рахунку є поручителем позичальника, який порушив терміни погашення позики.

Кошти зникають лише у випадку, якщо зарплатна або приватна картка відкривається в тому ж самому банку, в якому колись був оформлений кредит (підписувався договір поруки). Юристи вважають такі дії незаконними, оскільки банк має право на безумовне списання, тільки якщо така можливість передбачена клієнтським договором або якщо фінустанова отримала відповідну постанову суду.

До того ж банки обмежені у списанні коштів із вихідної допомоги звільненого працівника, з надбавки до зарплати, з компенсації працівникові за невикористану відпустку, з компенсації у зв’язку з переведенням на роботу в іншу місцевість чи службовим відрядженням, з матдопомоги особам, які втратили право на допомогу по безробіттю, з допомоги у зв’язку з вагітністю та народженням дитини, на догляд за малолітньою дитиною, за дитиною-інвалідом, на лікування, на поховання, з дотацій на обіди, на купівлю санаторних путівок коштом фонду споживання. Просто тепер фінансові установи дедалі частіше порушують ці обмеження та їхні розміри.

У принципі така практика не нова: банки й раніше здійснювали одностороннє списання коштів із рахунків позичальників, але при цьому дотримувалися непорушного правила: клієнта заздалегідь повідомляли про вилучення грошей, а в деяких випадках навіть просили з’явитися особисто і підписати платіжку. Тепер обходяться без формальностей…

Неофіційно фінансисти визнають, що вдаються до подібних заходів через зростання неплатежів по кредитах, що триває з початку року: за даними Нацбанку, частка «поганих» кредитів у вітчизняній банківській системі зросла з 8,9 % до 9,1 % загального кредитного портфеля. Водночас в офіційних коментарях банкіри нарікають на людський чинник. Мас-медіа наводять думку начальника управління по роботі з проблемною заборгованістю «Банку Національний кредит» Андрія Вдовиченка: «Якщо прецеденти незаконного списання дійсно мали місце, мені не цілком зрозуміла позиція правових служб таких банків. Очевидно, що правових підстав для таких дій немає і тільки лінь може перешкодити поручителю по кредиту повернути собі гроші».

Незаконність подібних операцій підтверджується тим, що ошукані клієнти банків почали подавати позови проти фінансових установ і вигравати суди. В одному випадку вдалося добитися навіть компенсації за моральні збитки, що у вітчизняному судочинстві зустрічається нечасто.

Дещо несподівані висновки

А тепер глибоко вдихнули-видихнули, вдихнули-видихнули.

Заспокоїлися?

Гаразд, можна проаналізувати цю інформацію та зробити цікавий висновок.

Одразу звернемо увагу на дві обставини:

1) насправді нічого нового у практиці одностороннього списання коштів немає – «новацією» є лише недотримання певного етикету;

2) іншою «новацією» стало порушення дюжини обмежень на одностороннє списання коштів із рахунків позичальників.

А тепер давайте подумаємо, чи можуть банки списувати кошти з рахунків боржників?.. Якщо чесно – мабуть, можуть! Адже заборгованість перед фінустановою зменшує фінансові можливості останньої. Якщо одні клієнти не повертатимуть борги вчасно, банки будуть обмежені у здійсненні якихось інших операцій з іншими клієнтами.

Отже, якщо заборгував – поверни! Інша річ, що елементарного ділового етикету й існуючих обмежень таки потрібно дотримуватися. Бо негоже, наприклад, коли молода матір, яка сидить у декретній відпустці, розраховує отримати допомогу (про її нікчемний розмір скромно промовчимо), а натомість виявляє, що на картці грошей катма! І зовсім інша річ, коли стосунки з банком з’ясовуються у цивілізований спосіб і списується не вся наявна на картці сума, а лише прийнятна її частина.

А якщо зовсім чесно, то практику списання коштів із банківських рахунків варто навпаки розширити. Уявімо просту й до болю знайому ситуацію: водія-порушника зупинив інспектор ДАІ, і водій намагається «вирішити питання» в обхід законних процедур. Це ніщо інше, як дрібна корупція. У глибині душі водії ненавидять «ментозаврів зі смугастими палицями», проте все одно дають хабарі. Та уникнути цього насправді дуже просто: якби порушення фіксував не живий автоінспектор, а автореєстратор і ці відомості передавалися б не людині, з якою можна «повирішувати питання», а відповідній банківській установі, проблем би не було! Бо сума штрафу списувалася б просто з банківського рахунку клієнта, йому б надсилалося повідомлення про утримання відповідної суми, от і все…

Можна уявити ще тисячу й один випадок, коли у такий спосіб вдалося б виключити саму можливість «дати на лапу». Тоді градус корумпованості в Україні відчутно впав би. Та цьому заважає недостатня довіра потенційних клієнтів до банківської системи. Тому звичка тримати великі суми на картках розповсюджена недостатньо. Отож, банки й полюють, на кого тільки можна і не можна.