Балога закликає українців «ударити доларом». Де взяти долар – не каже

«От, наприклад, у Німеччині заблокували мережу газпромівських заправок. Хочу нагадати, що серед затриманих у Росії є і громадянин України, якому загрожує до 15 років в’язниці

А в Україні також є газпромівські заправки. І якщо Кремлю по барабану на ноти МЗС, то простому українцю ніщо не заважає вдарити їх доларом і об’їжджати десятою дорогою заправки, які належать російським компаніям»

Віктор Балога, народний депутат.

Стрічка новин іноді ставить у тупик. Тому що фіг розбереш: вони по життю такі чи все-таки осіннє загострення? Швидше за все, істина десь посередині.

Він сам хоч зрозумів, що зморозив? Нє-а. Бо коли у людини є все, вона переходить до іншого виміру та втрачає відчуття реальності. Річ не лише в тім, що Україна – не Німеччина. Річ в тому, що для Балоги простий українець, якого він бачить лише за автомобільним чи кабінетним склом, – істота міфічна, майже казкова, наділена неймовірною силою, волею та іншими богатирськими якостями – замішаними до того ж на патологічно загостреній громадянській свідомості та патріотизмі. На відміну від поганого танцюриста простому українцю нічого та ні за яких обставин не заважає. Тому вдарити доларом по «Газпрому» – йому наче два пальці носовичком протерти.

Уявімо картину маслом: їде простий українець на тачці, «Червону калину» насвистує, а тут – хоп – і пальне закінчилося. Між тим із правого борту – лукойлівська заправка. А в голові – застерігаючий голос Балоги: «Не сідай на пеньок, не їж пиріжок». І простий українець, зібравши в кулак усю свою національну самосвідомість, різко вивертає кермо вбік, щоб десятою дорогою об’їхати спокусливу чужорідну нечисть. А через пару кілометрів стрілка вклякає на нульовій позначці, мотор глохне, і простий українець, страшенно гордий за себе, мужньо штовхає залізну конячку до найближчої української заправки. Інші прості українці, обганяючи героя, радо вітають його клаксонами. Поки якийсь сердобольний єврей не пригальмує поруч, пропонуючи купити пару літрів недорого. Простий українець відмовиться – не тому що грошей шкода або євреїв не любить, а просто де в нього гарантія, що бензин не з того ж «Лукойла» чи «ТНК» накачаний? Навіть кілька крапель ворожого пального у баку простого українця зроблять його удар по російських компаніях менш потужним і чуттєвим.

Очевидно, пан Балога так це собі і бачить: тисячі простих українців, які відгукнулися на його заклик, штовхають свої автівки по розбитих шляхах, а вдарений доларом нижче пояса Кремль корчиться у страшних муках.

…Утім, є версія, що фантазії колишнього МНСника мають приземленіше підґрунтя. Злі язики вже висловились у тому дусі, що родина Балоги має у заправному бізнесі свій інтерес, і саме ним продиктований заклик до простих українців об’їжджати десятою дорогою заправки російських компаній – ідіотський як за формою, так і за змістом.

Хоча нам видається, що сімейний бізнес тут ні до чого і все набагато глибше та драматичніше.

Справа в тому, що у Віктора Балоги дійсно є все. Окрім одного – потяга, що рушив. Коли звичайний товарознавець із закарпатської глибинки вибивається у такі люди, що і не снилось, у мозку відбуваються незворотні зміни. Якби все закінчилося Закарпатською ОДА – це ще півбіди. Але посади міністра МНС і голови президентського Секретаріату зіграли з ним злий жарт. Не тому що падати було боляче – там така соломка підкладена, що від падіння ніхто не постраждав. Але уявіть собі на хвилинку: у 2007 і 2008 роках Балога був визнаний одним із найвпливовіших українців – посівши 5 і 4 місце відповідно. У 2008-му журнал «Кореспондент» зробив йому ще один подарунок, визнавши особистістю року. І після цього всього бути лише позафракційним депутатом і удільним закарпатським князьком? Як казала мачуха у казці про Попелюшку: «Королівство маленьке, розгорнутися ніде». Головою пан Віктор розуміє, що розгорнутися вже не світить. Але ж серцю не накажеш. Серцю не вистачає публічності. Балога хоче звучати! Принаймні звучати. Гордо, голосно та часто. Саме тому він, як навіжений, строчить законопроекти, подекуди сумнівні, набувши, між іншим, слави найплодовитішого з усіх закарпатських нардепів. І саме тому не вилазить із «Фейсбуку», надсилаючи своїм читачам сповнені прихованим відчаєм меседжі.

Страшно уявити, що він утне наступного разу. Будемо сподіватися, що не запропонує обходити десятою дорогою палатки з продукцією китайського виробництва. Бо прості українці, заведені новоспеченим трибуном, ризикують геть без штанів залишитися.