Балканський неспокій у дзеркалі міжнародної журналістики
Ідеї хаотизації політичних та міжнародно-правових процесів у Європі: хто руйнує міжнародне право…
Кремль продовжує успішно застосовувати військові, енергетичні та інформаційні важелі на Західних Балканах
Минулого тижня повідомлення з Балканського півострова привернули увагу оглядачів: референдум у Македонії та візит президента Сербії Александара Вучича до Москви на тлі приведення до бойової готовності сербської армії. Приводом став «марш-кидок» глави косоварів Хашима Тачі на озеро Газіводе, яке забезпечує водою ГЕС Газіводе на кордоні Сербії та Косово. Увага до Балкан сьогодні пояснюється низкою чинників, серед яких – чи зможе Росії створити у регіоні Західних Балкан нову дугу напруження, втілюючи ідею хаотизації політичних та міжнародно-правових процесів у Європі? Таким чином продовживши серію своїх агресивних дій в Україні, Грузії та Сирії.
Так, в останній день вересня в Македонії пройшов референдум щодо зміни назви країни з «Македонія» на «Північна Македонія». Це була необхідна умова, висунута Грецією, для вирішення багаторічної суперечки щодо збігу назви колишньої югославської республіки та однієї з історичних областей Греції. Згідно отриманих результатів, 91 відсоток з тих, хто проголосував, висловилися за зміну назви країни, при явці виборців лише близько 37 відсотків. Така низька явка, далека від необхідних «50 відсотків + один голос», засвідчила, що референдум є таким, що не відбувся. Хоча волевиявлення має консультативний характер, а остаточне рішення про перейменування Македонії на Республіка Північна Македонія буде ухвалюватися парламентом, факт провалу ініціативи, підтриманої низкою західних лідерів, змушує роботи висновки про те, що динаміка політичних процесів у Європі залишається у зоні нестабільності й зовнішнього деструктивного втручання Кремля.
Газета «The Times» назвала результати «дивними», оскільки «обидві сторони заявили про перемогу», а пошук консенсусу у македонському парламенті буде утрудненим. Націоналістичні та проросійські сили спробують закріпити свій успіх. Провалений референдум – позиційний успіх Владіміра Путіна, який розглядає Балкани як свою зону впливу й прагне туди повернутися. Пригадаймо, як у 2016 році ГРУ Збройних сил Росії вчинило невдалу спробу організувати переворот, спрямований проти прем’єр-міністра Черногорії Міло Джукановича, який висловився за вступ країни до НАТО. До слова, боснійські серби також вважають своїм захисником саме Росію, а не Захід.
Росія використала свої традиційні і доволі ефективні інструменти бойкоту прозахідних кроків місцевої влади. На думку оглядачів британської газети, це були активні кампанії в соціальних мережах, що закликали проігнорувати референдум; розповсюдження фейкових новин щодо зазіхання ЄС та НАТО на незалежність та національну ідентичність Македонії.
Слід зауважити, що не вповні зрозумілим залишається вплив місцевої православної церкви на результат референдуму. Адже ситуації в цій країні у міжцерковних відносинах нагадує Україну. Кілька місяців тому представники схизматичної Православної церкви Македонія звернулася до Вселенського Патріарха щодо відокремлення від Сербської православної церкви. Вони прагнуть підпорядкування Константинополю. Звернення підписав прем’єр-міністр країни Зоран Заєв. Та не потрібно багато гадати, яку позицію відстоюватиме СПЦ, що у питаннях автокефалії поділяє політику РПЦ.
Ще одна перемога Путіна – невдалий референдум знову віддаляє вступ Македонії до НАТО та ЄС, пише видання «The Guardian». Оглядачі також вказали на застосування соціальних мереж, аби знизити явку. Десятки постів на Фейсбук щодня закликали бойкотувати референдум. Вони мали провокаційні заголовки, як, до прикладу, «Ти дозволиш албанцям змінити своє ім’я?». Це виглядає як спроба спровокувати напруження всередині країни між слов’янською більшістю та албанською меншиною. Також використовувались інші провокації – футбольні фанати, що виступали проти зміни назви, побились с поліцією у Скоп’є. Крім того надходила інформація про фінансування декількох радикальних націоналістичних угрупувань задля створення безладу у містах країни.
ВВС висловлюється з більшим оптимізмом, мовляв, незважаючи на проваль референдуму через низьку явку, прем’єр-міністр Македонії заявив про подальше підтримання позиції щодо зміни назви. Зоран Заєв закликав націоналістів, які перебувають в опозиції, підтримати зміни. Інакше він пригрозив оголосити дострокові вибори. Оглядач ВВС наводить думку: противники перейменування стверджують, що Греція та ЄС просто залякали країну, та вказують на те, що європейські політики та високопосадовці активно закликали македонців підтримати зміни. Лідер головної опозиційної партії Християн Мікоскі заявив, що угода з Грецією принижує Македонію, а президент Георге Іванов назвав її історичним самогубством і закликав бойкотувати референдум. Одна з причин невдоволення Росії прагненням Македонії до ЄС та НАТО та, що через цю балканську країну має пройти друга гілка газогону «Турецький потік».
Тепер ми знову маємо повернутися до зустрічі президентів Росії та Сербії. Окрім того, що ці переговори і заяви сторін можна розцінити як спробу чи крок до легалізації військової присутності РФ в Сербії (хай навіть сьогодні на рівні радників та спільних навчань – російські та сербські військові льотчики проводили навчання на території Сербії з 1 по 5 жовтня), Вучич акцентовано заявив, що Сербія проживе і без НАТО, а «Турецький потік» вигідний з погляду сербських національних інтересів. Таким чином можна констатувати, що, блокувавши референдум у Македонії та застосувавши енергетичну й військову потугу в Сербії, Москва відіграла свою частку у регіоні Західних Балкан.
Тому західні ЗМІ загалом оцінили невдалий референдум в Македонії як перемогу Путіна та програш Заходу. Росія успішно використала вже звичний спектр інструментів впливу – кампанії в соціальних мережах, підкуп радикальних націоналістічних груп, акцентування на небезпечному домінуванні ЄС і НАТО та загрозі втрати незалежності й національної ідентичністі. Як результат – вступ Македонії до Євросоюзу і НАТО знову віддаляється, а Балкани залишаються зоною впливу РФ. Це ставить перш за все завдання перед Єврокомісією переформатувати свою політику щодо згаданих країн, зробити висновки і посилити увагу до процесів у регіоні. Зрозуміло, що ЄС і Росія – у економічному, фінансовому та політичному впливі – непорівнянні потуги. Але такі складові гібридного впливу, як енергетична залежність, проникнення та зухвалість спецслужб, інформаційні можливості, більш ефективно застосовуються кремлівськими фахівцями.
Тим часом у Латвії проросійська соціал-демократична партія «Согласіє» перемагає на парламентських виборах, набравши 19 відсотків голосів виборців. Проєвропейська партія «За розвиток Латвії» посіла друге місце із 12 відсотками. Побоювання що інший європейський регіон – Балтія – стане місцем безпекового ризику отримав ще один аргумент. А, отже, наступного тижня увага європейських медіа буде прикута до подій у балтійських столицях.
Сергій Даниленко, зав.кафедри міжнародних комунікацій та комунікативних технологій Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка,
Анастасія Недолуга,магістр ІМВ
Від редакції. Тема кризи системи міжнародного права є предметом обговорення в рамках медійної дискусії «Сучасне міжнародне право – фундамент чи руїна?»
Читайте також:
Ростислав Гольцман: «Международное право. Время переосмысления»
Володимир Огризко: «Міжнародне право і небезпека гібридного мислення»
Микола Голомша: “Повернення до Будапешту. Україна має ініціювати створення нової системи міжнародної безпеки”
Ігор Лоссовський: “Міжнародне право як ресторанне меню для Путіна”
Редакція вдячна українському дипломату Олегу Баю за ініціативу цієї дискусійної платформи та її організацію через ФБ-спільноту «Міжнародна журналістика України».
