Азаров назавжди: ПР очікує покращення в особливо жорстоких формах

«В свое время я был одним из создателей Партии регионов. Это большая и ответственная партия. В ней огромное количество честных и замечательных людей. Находясь на посту премьер-министра, я не имел возможности в полной мере выполнять обязанности председателя партии

Надеюсь, что мои знания и опыт помогут развитию этой важной политической силы Украины. Партия регионов всегда была, есть и будет стабилизирующей силой, нацеленной на модернизацию страны. И я буду отдавать этому все свои силы»

Микола Азаров, екс-прем’єр-міністр України, засновник «азірівки», улюбленець журналістів, почесний пенсіонер всеукраїнського значення.

Ось вони – слова справжнього «госпідара». Який на власному прикладі ще раз довів: реальні пацани з політики не йдуть. Їх звідти виносять уперед ногами, коли настає час. Але у випадку з Миколою Яновичем цей час, здається, не настане ніколи…

Ми їх, напевно, так і не зрозуміємо. Різні генотипи. От що робить нормальна людина, коли йде на пенсію? Правильно, починає жити у своє задоволення. Порпається на городі, вирощує квіточки, в’яже шкарпетки, ліпить горщики, пише мемуари, сидить у чатах, бавиться з онуками. Та що завгодно робить. Вільного часу – валом. Можна зайнятися духовним ростом і самовдосконаленням, наприклад, перечитати Канта. Можна купити самовчитель гри на скрипці або ж вивчити нову мову. (Хоча ні, мову не треба, ніщо не має нагадувати минулих страждань).

Якщо ж на момент виходу на заслужений відпочинок пенсіонер напакований під зав’язку (як у нашому конкретному випадку) – можливості корисного і приємного у всіх відношеннях проведення часу воістину безмежні. Цілорічний відпочинок на Канарах, навколосвітні подорожі, медитація в горах Тибету, дороговартісні експедиції у важкодоступні місця планети, про які мріялось іще шмаркливим тінейджером…

«Не нужен мне берег турецкий! И Африка мне не нужна!» – може гордо відповісти відставний прем’єр. Ну і добре. «Не нужна» так «не нужна», це справа смаку. Але є купа інших ніштяків. Світські прийоми, омолоджувальні процедури, салони еротичного масажу – чим погано? Стриптиз-клуби, елітні борделі зрештою. Чому непристойна пропозиція? Та ладно, всі ж ми люди. Усі з живого м’яса зроблені, і він також. Навіть коли воно (мʼясо) вже ні на що путнє не здатне.

Ну а якщо вже хочеться іноді посвітити фейсом перед широкою громадськістю, нагадуючи про своє існування, – в чому проблема? Подивіться на двох Леонідів – Макарича і Данилича, які зовсім не страждають від нестачі уваги ЗМІ. Микола Янович, ясна річ, не того польоту пташка, але ж завжди треба прагнути більшого. Завжди можна створити якийсь фонд, запровадити якусь громадянську ініціативу, домовитися з провідними каналами, аби запрошували на політичні шоу в якості експерта. Щоправда, завдяки старанням однопартійців Миколи Яновича (і, можливо, його самого) цих шоу на українському телебаченні вже майже не залишилось, але ж це – справа техніки і грошей. Зрештою можна створити новий телевізійний продукт персонально «під себе».

Але ж ні. Несамовитий засновник «азірівки» і найголовніший у країні «кровосісь» пообіцяв поринути з головою у партійну роботу. Віддаючи цьому всі сили та всю міць нескореного духу. І, схоже, обіцянку свою таки виконає. Що ж, ми поважаємо це рішення і навіть тихенько радіємо йому. Бо враховуючи те, що зробив Микола Янович із українською економікою, присвятивши всього себе її розбудові, нескладно спрогнозувати майбутнє Партії регіонів, під яку тепер уже точно підкладено «бімбу» уповільненої дії. Господи, невже це нарешті станеться?..