Андрій СЛЮСАРЧУК: Непохитність графіку канікул. І нехай весь Світ зачекає
Якщо оцінювати поточну ситуацію за Уінстоном Черчилем – американці, перепробувавши усі погані рішення щодо допомоги Україні, прийняли найкраще. Конгрес приречено проковтнув демарш спікера і пішов на канікули.
Нє, ну а шо?
Ну, не хоче трампівський блазень на чолі Конгресу виносити на голосування питання підтримки партнерів і союзників Америки. Адже власні політичні перспективі для нього вагоміші за десятки тисяч людських життів.
Ну, шоковані європейці. Яких Америка, попри гучні обіцянки, кидає напризволяще з найжорстокішою континентальною війною. Кидає на самостійне забезпечення воюючої за їхній спокій України.
Ну, радіють Путін, Сі, аятолли – тицяють в бік США середніми пальцями, зміцнюючи свою «вісь зла» і внутрішню владу. Адже їхні народи переконуються у правоті «вождів» коли ті кажуть, шо Америка і Західні демократії узагалі – розбещені боягузи.
Конгресменам треба відпочити. І весь Світ почекає, як кажуть в Голівуді.
До речі, саме американський політикум у його нинішньому вигляді, зруйнував міф, який десятиліттями вибудовував саме Голівуд.
Про відчайдушно справедливу, потужну і рішучу Америку, яка розумом і силою боронить ідеали демократії.
Міф, де накачані морські котики, без відпочинку і обідніх перерв, роблять фарш із армій терористів і диктаторів.
Міф, в якому чисто поголені агенти ЦРУ справляють нужди в кремлівських сортирах, викрадають валізи таємниць і вербують геть не домашніх тварин.
Міф, де Арнольди, Сільвестри і Брюси періодично рятують Світ. А американські політики днюють і ночують в ситуаційних кімнатах, приймаючи відчайдушно сміливі доленосні рішення для перемоги над черговим Злом.
…А потім усі вони з патріотично-виснаженими виразами мармиз, повертаються додому після поховання спочилого за демократію американського героя. Цілують дітей, замовляють піцу, кохають дружин під заунивне волання модної пісні про вічне кохання. І, роняючи скупу сльозу, дивляться на американський прапор, присобачений біля входу до власної оселі.
Це картини, від яких ридають домогосподарки.
Але Америка реальна, як бачимо, відрізняється від Америки кінематографічної.
Реальна Америка наразі тупо «кидає» партнерів і союзників, а замість ситуаційних кімнат і швидких доленосних рішень – демонстрація непохитності графіку канікул в Конгресі.
І нехай Авдіївка зачекає…
Якщо б Черчилль жив сьогодні, він не прийшов би до своєї відомої думки про Америку.
Мені здається, що проблема неможливості вирішення нинішнього Світового протистояння, має генетичне підґрунтя. Адже будь-який соціум, безперечно, має своєрідний генофонд. Складну конструкцію із історичної пам’яті, ключових постатей, типових і нетипових вчинків, реакцій, рішень, мотивацій, логіки подій. Історія дає накопичення інформації, яка, власне, програмує дії у тих чи інших обставинах.
І нині складається враження, що Америка втратила свої правильні гени – від Лінкольна, Вашингтона, Рузвельтів, Ейзенхауера, Рейгана… До речі, три роки тому американські історики саме цих президентів визначили серед найкращих, визнавши їхні чесноти, – зокрема, по таким ключовим критеріям, як «управління країною в період криз», «моральний авторитет», «міжнародні відносини», «діяльність в контексті часу» і навіть «стосунки з Конгресом».
Спроектуйте ці характеристики на нинішню американську еліту. Чи ридатимуть домогосподарки? Так, звичайно. Але не через щемливі почуття вдячності за врятований світ і збережені демократичні цінності.
Судячи з картини, яку являє собою сучасний політикум США, поведінкові моделі і реакції цих історичних постатей більше не є прикладом для наслідування.
Чому так сталось – питання, на яке, можливо, світова наука відповіді не знайде. Як і на те, чому правильні гени зберігаються геть погано, а такі, що визначають найтемніші і найпотворніші риси – вилазять, як чорти із табакерки, у майже незмінному, а то й посиленому вигляді.
Бо у той час як Америка демонструє дефолт усього найкращого історичного досвіду, росія не зазнає дефіциту у своїх визначальних генах. Її генофонд зухвало смердить видатними вбивцями, садистами і збоченцями – Іваном Грозним, Петром Першим, Леніним, Сталіним… Чудово збереглися гени Єжова, Берії, Вишинського. Мільйонів стукачів і вертухаїв… А судячи з інтерв’ю путіна карлсону – навіть фрагмент щелепи Гітлера, який, подейкують, зберігається на московії, також додав генетичного матеріалу істотам, які населяють нині російську федерацію…
Отже, справа не у складах зі зброєю. Вони насправді не пустують. Скидається на те, що Америка зіткнулась із спустошенням складів генетичного матеріалу.
Цікаво, як нинішній етап світового протистояння буде в майбутньому показувати Голівуд? Який тріумф справедливості і рішучості вигадають сценаристи? Якими фіговими листами прикриють американський сором?
В тому, що на екрані вони знов врятують Світ, сумніву немає.
Але за межами кінематографічних ілюзій – сумніви дуже великі.
Бо канікули у конгресменів.
Тож нехай весь Світ зачекає…
Андрій СЛЮСАРЧУК, доктор медичних наук, професор-нейрохірург
