Адвокат Слюсарчука заявляє про тиск на суддю у справі «Доктора Пі»

Журналісти газети «Експрес», які свого часу розкрутили справу Андрія Слюсарчука, більше відомого широкому загалу як «Доктор Пі», важко переживають зміну обвинувачення з пом’якшенням із боку прокурора

Про це свідчить стаття «Професор Навроцький: “Прокурор серйозно помилився у справі Доктора Пі”», що з’явилася в останньому номері «Експресу»

Цікавий нюанс: цей матеріал досі доступний лише в паперовій версії газети. В електронному ж вигляді його прочитати неможливо, якщо ви не є передплатником цього непересічного видання. Це при тому, що всі попередні «викривальні» матеріали, що стосуються «Доктора Пі», були у вільному доступі. Тепер же інтернет-читач «Експресу» може побачити, крім вищенаведеної назви, лише підзаголовок: «Відомі юристи нищівно розкритикували позицію Генпрокуратури, що пом’якшила покарання псевдолікаревi Андрію Слюсарчуку». При цьому викликає щире здивування той факт, що відомі юристи не пояснили відомим журналістам, що Генпрокуратура може пом’якшити лише обвинувачення, а до покарання не має жодного відношення, бо його призначає суд.

Отже, у паперовій версії газети автори публікації (яку, повторюємо, забажали приховати від широкого інтернет-загалу) серйозно наїжджають на прокурора, до якого раніше ставилися досить прихильно. І не лише наїжджають, а звинувачують його у дуже некрасивих речах. А саме правдолюби задаються питанням: «Чому прокурор так учинив?» (змінив обвинувачення в бік пом’якшення. – «ПіК»). І пропонують власні версії: або він недостатньо компетентний, або безхарактерний, через що піддався тиску загадкових «високих покровителів» Слюсарчука, або ж… матеріально зацікавлений – іншими словами, Слюсарчук його банально купив. На підтвердження своїх здогадок журналісти попросили дати правову оцінку прокурорському рішенню доктора юридичних наук, професора Вʼячеслава Навроцького. «Моя думка однозначна, – пише професор. – Це навмисне вбивство, скоєне повторно». Після чого намагається довести, що в діях Слюсарчука був таки злий умисел, бо він передбачав наслідки від свого лікування. І зрештою виносить вирок стороні обвинувачення: «З такими прокурорами і адвокатів не потрібно».

«ПіК» звернувся до одного з адвокатів «Доктора Пі» – Тараса Яцуляка з проханням прокоментувати цю публікацію та, зокрема, висновки юридичного світила.

– По-перше, пан Навроцький не є учасником судового процесу і не бачив жодного документа справи, – каже Тарас Яцуляк. – Юристові давати коментарі у справах, де він не бере участь, – це щонайменше неетично. Крім того, хочу зазначити, що в цьому випадку Навроцький припускається свідомої логічної помилки, яка полягає у підміні понять стосовно того, чим відрізняється умисел від необережності. Він говорить про умисел, а роз’яснення дає те, що стосується необережності. Це є чистої води софізм. Тому що умисел характеризується не передбаченням наслідків, як це буває при необережності, а бажанням їх настання. Тобто якщо одна людина встромила ніж у серце іншій – вона бажає настання смерті, а не передбачає її. Коли ж хірург іде оперувати, він передбачає, що можуть статися будь-які наслідки, у тому числі важкі, але його дії спрямовані на лікування, а не на завдання смерті. Якщо відкрити підручник із кримінального права, там чітко зазначено, що умисел – це така форма вини, при якій особа бажає (не те, що свідомо припускає, а саме бажає) настання наслідків. А Навроцький пише зовсім інакше: що умисел – це коли особа передбачає наслідки. Якби таке сказав студент, який здає йому кримінальне право, він би отримав двійку. Однак на цьому одному невірному логічному висновку робляться всі інші хибні висновки.

А писати про те, що прокурор заангажований, – це вже за межами будь-якої професійної етики. Справа розвалюється на очах, і прокурор тут якраз із останніх сил втримує свою останню барикаду. Тобто робить усе можливе для того, щоб зберегти бодай якесь обвинувачення.

Однак основна мета цієї статті, на мій погляд, – це тиск не на прокурора, а на суддю. Від прокуратури вже нічого не залежить. Зрозуміло, що обвинувачення вже не буде змінюватися ні в який бік. Винесення правильного рішення, яке відповідатиме вимогам кримінального законодавства, залежить тепер тільки від судді. Цією ж публікацією експресівці показують, що буде з тими юристами, які не поділятимуть їхню думку. Їх так само обіллють брудом. І те, що цю статтю заховали десь у середині газети, без винесення анонса на 1 сторінку, і те, що її немає у вільному доступі на сайті, опосередковано підтверджують мою думку. Стаття була спрямована дуже вузькому колу людей, які задіяні у судовому процесі. Тому що будь-який притомний юрист, прочитавши коментарі Навроцького, відразу побачить підміну понять.

Стосовно ж зміни самого обвинувачення, яке так налякало газету «Експрес», хочу підкреслити, що сторона захисту не визнає 119 статтю (на яку змінили найтяжчу 121-шу. – «ПіК»). Виходячи з самої теорії кримінального права, 119 стаття не може інкримінуватися Слюсарчуку, оскільки йому вже інкримінується стаття 138, якою передбачається покарання за незаконну лікарську діяльність, якщо вона спричинила тяжкі наслідки – загибель однієї або більше людей (а також в окремих випадках – тяжкі тілесні ушкодження). Одним із наріжних каменів кримінального права є те, що людину не можна карати двічі за один і той самий злочин. Отже, правильною кваліфікацією, якщо навіть брати до уваги позицію прокуратури стосовно невідповідності його дипломів, є тільки одна 138 стаття.

Що стосується наших подальших дій, то хочу зазначити, що вони спрямовані передусім на те, щоб звільнити Слюсарчука з-під варти, оскільки його утримання суперечить загальним засадам застосування кримінального закону щодо осіб, які скоїли неумисні злочини. З цією метою я направив в усі місцеві суди Львівської області 29 адвокатських запитів із проханням надати статистику – скільки осіб, які скоїли неумисні злочини із загибеллю людей, перебувають зараз під вартою. Після отримання цих статистичних даних ми проведемо системний аналіз щодо застосування запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою таких осіб і зробимо висновки щодо вибірковості правосуддя у випадку Андрія Тихоновича Слюсарчука. Тому що може виявитися, що він – один єдиний, хто утримується під вартою за неумисний злочин. Окрім того, ми будемо наполягати на проведенні повторних експертиз. Оскільки їх наявні висновки є досить сумнівними. Так, в одній із них експерт відмовився від свого висновку, а в іншій – навів тезу, яка суперечить науковим дослідженням. Детальніше про те, у чому полягають помилки експертів, ми будемо пояснювати при подачі відповідного клопотання 26 грудня.

Найближчими днями я маю намір опублікувати в ЗМІ статтю з розгорнутим аналізом цієї справи, зокрема, що стосується її, на мою думку, замовного характеру. Тому що я вважаю, що до справи Слюсарчука доклали руку не лише правдолюбні газетярі.

Насамкінець хочу наголосити: Андрій Тихонович ніяких злочинів не вчиняв. Його знання і професійний рівень відповідають наявним у нього дипломам, які він у законний спосіб отримав. Я впевнений, ми це доведемо – як не в національних, то у міжнародних судових інституціях.