«А Васька слухає та їсть»: тема Кременчука у Раді Безпеки ООН

Створення Міжнародного трибуналу щодо злочинів ерефії та майбутня лава підсудних – то не пустопорожні розмови чи залякування з боку України, а неминуча реальність

Напередодні засідання Ради Безпеки ООН 28 червня під номером 9080, скликаного як реакція на варварські дії росії у Кременчуці, один досвідчений ООНівець, керівник офісу Голови 52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, Посол Ігор Харченко дуже скептично висловився щодо перспектив такого заходу, відзначивши, що його «сенс сьогодні дорівнює нулю». Після перегляду трансляції цього засідання, було важко не погодитись з Ігорем Юрійовичем. Враження можна передати словами відомої байки російського класика Івана Крилова: «А Васька слухає та їсть».

Щоправда, цього разу на засіданні за табличкою ерефії, яка узурпувала в РБ ООН місце Радянського Союзу (яким саме чином – читайте виступ Постпреда України при ООН С.Кислиці на засіданні РБ від 21 червня 2022 р. щодо ситуації в Україні), не сиділо жодного Васьки чи навіть Васілія Алєксєіча (Нєбєнзі, і тут чомусь одразу згадується тупий жарт путіна на якійсь зустрічі з московитськими послами, коли йому представляли Постпреда рф при ООН: «А почєму Нє-Бєнзя? Зачєм здесь Нє?»). За офіційною версією він відпочиває у відпустці, за неофіційною – перебуваючи цій відпустці, панічно шукає шляхи, як красиво злиняти з своєї високої посади, і не тому, що йому соромно представляти таку варварську країну і виконувати злочинні накази зі Смоленської площі, а просто через страх наслідків. Адже, як людини не зовсім дурна розуміє, що створення Міжнародного трибуналу щодо злочинів ерефії та майбутня лава підсудних – то не пустопорожні розмови чи залякування з нашого боку, а неминуча реальність. Отже, з-за таблички «Russian Federation» відгавкувався цього разу перший заступник НєБєнзі Дмітрій Полянскій.

Особливістю цього засідання Ради Безпеки стала участь в ньому (у відеоформаті) Президента України Володимира Зеленського. Емоційний виступ передав аудиторії увесь шок і обурення цинічними діями російських убивць, котрі протягом лише двох вихідних і наступного за ними понеділка 25-27 липня позбавили життя або скалічили десятки цивільних українців, зокрема, внаслідок бомбардування торговельно-розважального центру у Кремечуці. Президент назвав імена загиблих – дітей (включаючи тримісячного хлопчика), жінок, 76-літнього чоловіка, – які перебували у торговельному центрі Кременчука чи стояли у черзі за водою в Лисичанську, або мирно спали у своїх домівках у Харкові, Очакові… Жахнула інформація про знайдені фрагменти тіл – відірвані вибухом руки і ноги людей… В уяві слухачів мимоволі поставала моторошна картина звірств російських нелюдів на українській землі. Шкода лише, що монотонний голос перекладача (Президент говорив українською мовою із  синхронним перекладом) практично заглушував промовця, позбавляючи виступ усієї тієї яскравості та емоційності, притаманної промовам В.Зеленського.

Президент звернувся до присутніх із закликом позбавити державу-терористку повноважень у Генеральній Асамблеї ООН і так само у Раді Безпеки ООН. Він також запропонував обов’язково дати на рівні ООН юридичне визначення поняттю «державний тероризм».

Згадана пропозиція давно назріла, і хочеться сподіватися, що наші дипломати в Нью-Йорку, котрі, безумовно, доклалися до цього, без перебільшення, блискучого виступу, вже напрацювали конкретні шляхи для просування зазначеного питання в рамках ООН. У цьому контексті, було б не зайвим залучення до відповідної роботи Центру дослідження росії, очолюваного колишнім Міністром закордонних справ України В.С.Огризком, який регулярно розробляє тему тероризму у зовнішній та внутрішній політиці ерефії.

Не обійшлося на засіданні РБ без брифінгу представників Секретаріату ООН, цього разу – заступниці Генерального секретаря ООН з політичних питань та проблем миробудівництва Розмарі діКарло. Вона виклала усі наявні на той час у ООН дані щодо наслідків останніх ударів по українських містах, зокрема, Кременчуку, завданих «reportedly by Russia»  («як повідомляється/вважається, російською федерацією»). Згідно зі словником Коллінза оце «reportedly» означає «someone has said that it is true, but you have no direct evidence of it» (хтось сказав, що це правда, але ви не маєте прямих доказів цього). Справді, пані ДіКарло сама свідкою авіаударів не була, шлях бомбардувальника не відстежувала, але чути оте «reportedly by Russia» було неприємно. Будь-якому російському пропагандонові за такі слова можна дуже легко вхопитися і написати: «навіть заступниця Генсека ООН не впевнена, хто завдав ударів по Кременчуку».

От і спричиняють такі брифінги заклики з боку деяких країн на кшталт непостійного члена РБ Об’єднаних Арабських Еміратів «провести докладне розслідування інциденту». І отут вже набирається для прес-алкаше мзс рф (за вдалим визначенням українського блогера) Маши Захарової на добрий текст з опохмілочки.

Втім, це у стилі представників секретаріату ООН. Допоки не побачать і не відчують на власній шкірі. Згадайте, що Генсек цієї організації Антоніо Гуттеріш, перебуваючи три місяці тому в Києві, обурився діями росії, яка піддала що нашу столицю під час його візиту авіаударам. Саме росії, вже не reportedly і не presumably.

Тому недаремно Володимир Зеленський запропонував ООН направити «спеціального представника Генерального секретаря ООН або повноважну комісію на місце цього теракту в Кременчук – щоб ООН мала самостійну можливість отримати всю інформацію і побачити, що це справді російський ракетний удар».

Водночас, слід відзначити інформацію ДіКарло щодо початку роботи Комісії з розслідування щодо України, призначеної Радою ООН з прав людини (про яку вже згадувалося у попередніх публікаціях «ПіК»). Згадана Комісія, як повідомила Заступниця Генсека, після першого відвідання нею України, включаючи міста Буча, Ірпінь, Харків та Суми, отримала інформацію, яка «може підтверджувати заяви про те, що були вчинені серйозні порушення міжнародного права у галузі прав людини та міжнародного гуманітарного права, які сягають військових злочинів та злочинів проти людства». Без жодних reportedly і presumably. Отже, істерика росіян зрозуміла.

Щодо виступів інших країн – вони узагальнені під красномовним підзаголовком прес-релізу за підсумками засідання РБ: «Делегати засудили напад на торговельний центр, цивільну інфраструктуру у Кременчуці». Слід віддати належне албанському головуванню в Раді Безпеки, завдяки якому лише протягом червня відбулося три засідання, присвячених ситуації в Україні, включно з останнім, яке було оперативно скликане – вже наступного дня після злочину росіян у Кременчуці. Його скликання та участь у ньому Президента В.Зеленського викликали чергову істерику російської сторони, яка верещала, що перед тим, як дозволити цю участь, Голова мав провести  консультації з усіма членами РБ. «А ми (ерефія) не раз наголошували, що для участі в засіданні промовець має бути присутнім у залі фізично». Російський представник на той час вже забув, як вони намагалися «протягти» на одне із засідань Ради так званих представників терористичних ДНР/ЛНР у віртуальному форматі (бо хто би їх впустив на територію штаб-квартири ООН та й у самі Сполучені Штати?). Звісно, за словами московита, всі вчинені його країною злочини на окупованих українських територіях – «постановочні фейки». Окрім того, він сльозливо  скаржився, що українці «впроваджують у західну свідомість образ російського солдата як варвара, насильника і мародера. Точнісінько так, як це робили фашисти на останньому етапі Другої світової війни». (Незвично було чути від московита «Друга світова», а не «Вєлікая атєчєствєнная»). Особлива образа була адресована Постпреду України С.Кислиці, який, за словами мовковського дипломата, «на голубом глазу» (новий цікавий вираз, за російськими словниками, означає «притворяться незнающим, наивным, быть лицемерным, лживым») розповідав, як російські солдати крадуть пральні машини і навіть унітази, бо вдома у них такої чудо-техніки зроду не було. Сьогодні ж українці пішли далі, – плакався Полянскій – і розповідають, що російські солдати крадуть електрочайники, але забувають взяти підставки для них, бо не знають як ними користуватися (браво, Дмітрій, члени РБ тихенько посміялися з твої причмеленої країни, сором’язливо прикрившись паперами, бо не личить у такому серйозному органі на такому серйозному засіданні вголос реготати). Ударів по Кременчуцькому торговельному центру росія, ясна річ, не завдавала, так само, як і по Києву, по інших містах, по цивільних і мирних об’єктах. А будинок у Києві постраждав «не від російської крилатої ракети, а в результаті невдалої роботи двох українських комплексів ППО, що збивали над будовою свої ж крилаті ракети…» Епічно.

Ну, й образа на адресу британської представниці, яка у своєму виступі та подальшій репліці добряче витерла об росію ноги: «і це говорить представниця країни, відомої такими провокаціями, як «справа Скрипалів» чи «справа Литвиненка». Вже б не нагадував про «подвиги» своїх співвітчизників, невдах-развєдчіков, викликаючи ще більшу огиду до власної країни. Словом, епічний ідійот цей Полянскій, якщо від НєБєнзі залишиться лише коротке «Нє», заміна йому на 67-й вулиці Нью-Йорка вже є, Лавров може не перетрушувати свою конюшню у пошуках нового достойника.

Єдине, чим вміло скористався московит (і цього слід було очікувати) – історією навколо звільнення Уповноваженої ВРУ з прав людини Людмили Денісової. Зрозуміло, що вся ця болісна історія з омбудсменкою свідчить про пильність українського суспільства в усьому, що стосується дотримання прав людини, оскільки ця сфера є пріоритетною для нас, але в роботі з іноземними партнерами цей неприємний осад від згаданого скандалу важливо якнайшвидше зняти, використовуючи правильні меседжі.

Китай скористався засіданням, щоб «опустити» НАТО і більш м’яко, ніж ерефія, висловився проти надання Україні зброї західними партнерами (це, мовляв, нічого не дасть), а також закликав до прямих переговорів між Україною і росією.

США наголосили, що росія і лише вона несе відповідальність за трагедію в Маріуполі, і її дії у ході війни в Україні становлять воєнні злочини. Представники країн Африки, зрозуміло, найбільше переймалися викликаною війною продовольчою кризою і закликали до переговорів між воюючими сторонами.

Постійний представник Албанії Феріт Ходжа, який головував на засіданні, виголосив дуже потужний виступ у національній якості, підкресливши що своєю агресією проти України ерефія виступає проти всіх зусиль, які були докладені людством з часів Другої світової війни в напрямку побудови загального миру шляхом верховенства права. Він звинуватив також росію не лише у поглибленні продовольчої кризи у світі через її напад на Україну, а й у крадіжці нею українського зерна. «Міжнародна підтримка України та її народу – це питання моралі і солідарності,» – завершив Ф.Ходжа. Окрім того, ним же було виголошено від імені низки країн-членів РБ – Албанії, Франції, Ірландії, Норвегії, Великої Британії та США, а також України Спільну заяву за підсумками згаданого засідання (ухвалити у даному випадку Заяву Голови, яка мала би погоджуватися усіма членами РБ, як ви розумієте, не було можливим). Якщо після такого головування наша дипломатія не підтримуватиме Албанію у всіх органах ООН, зокрема, під час виборів, та на усі посади у секретаріатах міжнародних організацій, то ми невдячні самі знаєте які тварини.

З 1 липня у Раді Безпеки головуватиме Бразилія – країна, яка, незважаючи на присутність там потужної і достатньо впливової української діаспори, не завжди займає в ООН проукраїнську позицію. Згадується у цьому контексті і Рада ООН з прав людини, де на одній з минулих її сесій представник Бразилії з претензією на статус борця на чистоту процедури розповідав, що обговорення проблематики прав людини в Україні (резолюції «Технічна допомога Україні та допомога їй у галузі прав людини», якими передбачені інтерактивні діалоги щодо України на сесіях РПЛ) є винятково справою Третього комітету ГА ООН. Отже, до впливу ерефії вони, на жаль, чутливі. Виступ представника Бразилії Жоао Генезьо де Альмейда Фільхо на нинішньому засіданні був швидше загального характеру та містив, як годиться, заклик «до обох сторін» дати можливість неупередженого розслідування інцидентів (наче на початку засідання до такого розслідування не закликав Президент В.Зеленський) та дотримуватися сторонам своїх зобов’язань за Статутом ООН і міжнародним гуманітарним правом.

Словом, такої уваги з боку головування, як це було протягом минулого місяця, до української проблематики навряд чи можна очікувати. Найкраще, звісно, щоб у ній не було потреби.

І повертаючись до заголовку та першого абзацу цього матеріалу: вже за кілька днів після засідання РБ за номером 9080,  в ніч на 1 липня російські нелюди випустили три ракети по будинках та базах відпочинку у селищі Сергіївка, що у Білгород-Дністровському районі Одеської області, обірвавши життя мирних людей. Ракети ХХ-22, ті самі, як та, що поцілила торговельно-розважальний центр у Кременчуці.

Оксана БОЙКО