«Несе Галя воду» почують в Боллівуді
Фестиваль на Андріївському зібрав інтернаціональних виконавців народної музики, джазу та року
Незважаючи на негоду та технічні негаразди, фестиваль «Андріївський узвіз» зібрав минулої п’ятниці й суботи багатьох жителів столиці. Майданчик перед Історичним музеєм Києва був заповнений глядачами навіть, коли пішла сильна злива. Хоронько-оркестр, який виступав першого дня, діставався до місця події майже з веслами.
«Все одно в Києві дуже подобається. Шкода, що приїжджаємо лише раз на рік», – не засмутився погодним умовам лідер групи Дмитро. До речі, засновник Пітерського гурту народився в Харкові, але сьогодні грає в російському джазовому колективі. Дмитро Хоронько сповідує жанр сценічного театру. Це саме той джаз, який можна спостерігати, пробувати на смак, танцювати й узагалі – брати в ньому участь.
– Наша музика подобається навіть західному слухачеві, – коментує Дмитро.
– Там дивуються, що з Росії приїхали не з балалайкою, а з саксофоном і кларнетом… До речі, хуліганимо лише в межах театру. Тобто тільки в нашому музичному асорті, щоб нікого не образити.
Не образили й навіть навпаки… Якось так сталося, що навіть не ті групи, яких організатори завжди підтримують на кінець виступу, а менш «розкручені» колективи зібрали вдячних глядачів. Так, першого дня фестивалю дуже порадували часники Big Jump BAND, які заповнили сцену звучанням просто неймовірної кількості музичних інструментів. А солістка Аніко Долідзе вражала виконанням грузинських мотивів. Саме поєднання народного звучання й сучасної оркестровки змусила звучати давно знайомі пісні зовсім по-іншому.
Другого дня заявлена організаторами інтернаціональність сповна проявилася у виступі «Топоркестра». Харизматичний молдаван Сергій Топор зібрав якщо не кращих, то точно найпалкіших київських музикантів. У нього в групі є молдовани, цигани, євреї, українці, греки, вірмени… А від «От улыбки станет всем светлей», яку «Топоркестра» поклав на музику пісні Iggy Pop «In the death car», просто мурашки по шкірі… наскільки весело вийшло. Навіть бабусі танцювали!
– Ми просто банда професійних музикальних хуліганів, які шукали собі застосування, – розповідає про свій гурт Сергій. – Майже всі українські музиканти 95 відсотків життя не задоволені тим, що роблять. А ми – зовсім навпаки. Зібралися й пішло-поїхало! Ми й в Монако грали, і півроку в Індії виступали. Скоро вже в Боллівуді будуть співати «Несе Галя воду»! За енергетикою музичні ж культури бо схожі… Наші емоції просто вириваються назовні, коли ми сцені!
Звісно, Iggy Pop – то трохи плагіат, але Сергій не замахується на «високе»: «Ми культури повністю не творимо. Беремо пісні, музику, а обробляємо, як душа забажає».
Фестиваль не був би Андріївським, якби оминув проблеми узвозу, на якому вже два роки його приймають. Зі сцени киян закликали бути свідомішими того, як їхнє місто перебудовують, чому зносять історичні пам’ятки… Поки що камерна атмосфера місця між Пейзажною алеєю й Андріївською церквою дбайливо зберігається місцевими адміністраціями двох районів. Однак з кожним роком вірогідність її збереження влада ставить під сумнів. Останнє слово – за киянами, за тими самими, які ще раз захочуть почути джаз на Андріївському.
