Через півтора року Україна може залишитися без м’яса і молока
З 1 січня 2015 року забороняється реалізація та обіг необробленого молока, сиру домашнього виробництва, а також м’яса тварин подвірного забою – так передбачено законом «Про безпечність та якість харчових продуктів»
Дехто з моїх знайомих принципово не купляє м’ясо у супермаркетах: мовляв, воно оброблене невідомо чим і пахне, як хімічна речовина. Я особисто понад усе люблю одну маленьку приміську м’ясну крамничку, яка називається «У Лєни». За прилавком стоїть така собі пухкенька Лєна і торгує свіжиною. «Де ви м’ясце берете, на комбінаті?» – якось при мені спитав її один дядько. – «У людей беремо…» – відповіла хазяйка крамнички.
Так от, любите домашнє м’ясце і парне молочко? Скоро ви забудете, які вони на смак! Тому що, згідно із законом, селянин не зможе реалізовувати власну продукцію.
Чим загрожує нам закон «Про безпечність харчових продуктів? Про це журналіст Національного прес-клубу з аграрних та земельних питань Максим Назаренко розмовляв з керівником напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» Проекту USAID «АгроІнвест» Миколою Гриценком.
– Це обмеження, – сказав Микола Гриценко, – викликане вступом України до СОТ і бажанням вітчизняних виробників просунути свою продукцію тваринного походження на зовнішні ринки, зокрема й на ринки Європейського Союзу. А там, як відомо, діють суворі вимоги щодо якості та безпеки цієї продукції, і ми мусимо враховувати це.
До слова, під час вступу до СОТ Україна взяла на себе зобов’язання наблизити вітчизняні норми показників безпечності до загальноприйнятих. Саме з огляду на виконання міжнародних зобов’язань у 2009 році було ухвалено закон «Про безпечність та якість харчових продуктів».
М’ЯСНИЙ КОЛАПС
– Згаданий закон набрав чинності ще 1 січня 2010 року, але окремі його норми були відтерміновані. Чому?
– Закон містить декілька норм з досить жорсткими вимогами, які, у першу чергу, стосуються приватних селянських господарств. Зокрема, їм забороняється продавати м’ясо тварин, забитих на подвір’ї.
Що мали тоді робити приватні селянські господарства за відсутності системи забійно-санітарних пунктів? А саме їхніми послугами вони мали користуватися. Відповідь напрошується сама собою – якби ці норми закону набули чинності у 2010 році, на країну чекав би колапс зі збутом тваринницької продукції. За такої ситуації цілком вірогідними були два сценарії,один із яких один був поганий, а другий – ще гірший
Сценарій перший: ще до набуття чинності закону «Про безпечність та якість харчових продуктів» селяни почали б масово забивати тварин. За другим – перекупники за безцінь скупили б у населення худобу, десь би її забили та тіньовим способом реалізували.
Фахівці не виключають: якби ми не відтермінували обмежувальні норми «харчового» закону, три роки тому продовольча безпека України могла б опинитися під загрозою.
П’ЯТЬ КРОЛІВ – І НЕ БІЛЬШЕ!
– Які ще обмеження запроваджує закон «Про безпечність та якість харчових продуктів»?
– Про заборону подвірного забою копитної худоби я вже сказав. Друге обмеження стосується забою свійської птиці та кролів в обсягах, що перевищують 5 голів. А третє – продажу на ринках необробленого молока.
Як бачите, на ринок тваринницької продукції вже невдовзі чекають важкі випробування. Це пов’язано з тим, що приватні селянські господарства, на які переважно спрямовані обмежувальні норми закону, на цьому ринку посідають домінуючі позиції. Це засвідчує й офіційна статистика. Згідно з нею, на початку поточного року господарства населення виробляли 45,9% м’яса та 70,1% молока. У березні вони утримували 68,9% загальної чисельності великої рогатої худоби, зокрема: корів – 77,6%, свиней – 52,3%, овець і кіз – 84,3%, птиці всіх видів – 41,3%.
БУДЕМО ЖЕРТИ… КОНЦЕПЦІЮ
– Чи готова Україна до того, що невдовзі з продажу може зникнути значна частина м’ясо-молочної продукції?
– Одночасно з попередньою пролонгацією обмежувальних норм закону «Про безпечність та якість харчових продуктів» Кабінету Міністрів було доручено розробити державну програму створення мережі пунктів закупівлі молока та забійно-санітарних пунктів тварин, які утримуються в домогосподарствах. І уряд концепцію такої програми розробив. Він навіть представив її до публічного обговорення. Це сталося у квітні 2010 року. Та, на жаль, далі справа так і не пішла – концепцію програми не було схвалено. Відповідно − не було створено мережі пунктів закупівлі молока та забою худоби. Її немає і дотепер. Саме тому сьогодні наша країна знову залишається неготовою до введення в дію відтермінованих до 1 січня 2015 року норм закону «Про безпечність та якість харчових продуктів» у повному обсязі.
За оцінками фахівців, реалізація програми потребувала близько 2 млрд грн. Для України це не надто великі гроші, проте три роки тому Кабінету Міністрів так і не вдалося їх відшукати. Але якби ці кошти знайшлися зараз, вони б уже нічого не вирішили. До 1 січня 2015 року залишилося лише півтора року, а цього замало, щоб створити бажану мережу забійних пунктів та пунктів закупівлі молока.
– Як заборона на продаж та обіг м’ясо-молочної продукції домашнього виробництва та запровадження деяких інших обмежень позначиться на економічному стані приватних селянських та фермерських господарств?
– Нинішня ситуація мало чим відрізняється від попередньої. Тому і можливі наслідки від запровадження обмежень залишаються незмінними: або селяни перестануть тримати і продавати худобу, або активізуються перекупні комерційні структури. За будь-яких обставин, доходи власників приватних селянських і фермерських господарств істотно зменшаться.
Вважається, що обмежувальні норми закону «Про безпечність та якість харчових продуктів» не торкнуться фермерських господарств, але насправді це не так. Чимало з них спеціалізується на тваринництві. Є фермерські господарства, які одночасно відгодовують по 300-400 свиней, тримають по кілька десятків голів великої рогатої худоби. І, звісно, їхнє м’ясо пропонують на продаж. Та проблема полягає в тому, що через відсутність забійно-санітарних пунктів ці фермерські господарства змушені здійснювати подвірний забій тварин.
Тож робимо висновок: якщо закон «Про безпечність та якість харчових продуктів» з початку 2015 року почне працювати на повну силу, то всі його негативні наслідки повною мірою відчують на собі не лише приватні селянські, а й фермерські господарства, а також тваринницька галузь у цілому.
Якщо за нинішніх умов будуть введені обмеження, визначені законом «Про безпечність та якість харчових продуктів», значна частина тваринницької продукції знову піде в тінь. І від цього матимуть зиск лише тіньові структури.
ПОТРІБЕН ТАЙМ-АУТ
– Сьогодні уряд багато говорить про необхідність розвитку кооперативного руху на селі. Та чи виживуть в умовах суворих обмежень сільські обслуговуючі кооперативи, які спеціалізуються на наданні послуг у тваринницькій галузі?
– Фахівці, зокрема й експерти Проекту USAID «АгроІнвест», підтримують позицію уряду в тому, що головним гравцем на ринку формування прозорих каналів збуту продукції тваринництва, яка виробляється в приватних селянських господарствах, мають бути сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Насамперед, забійно-санітарні пункти слід сформувати на базі таких кооперативів. Це їхня природна функція – надавати послуги селянам, зокрема: забій, охолодження та збут тваринницької продукції.
Якщо цього не станеться, цю нішу опанують інші – комерційні структури, які пропонуватимуть послуги за значно вищою ціною. Відтак − нашим селянам буде значно складніше вести прибуткову діяльність. А без прибутку чимало з них змушені будуть або згорнути цю діяльність, або піти в тінь, що, звісно, не сприятиме розвитку аграрної економіки та сільських територій.
Зараз – дуже вдалий момент для сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів оволодіти цією нішею, розвинутися самим і посприяти у розвитку цієї сфери агровиробництва та села в цілому. Якщо вони цього не зроблять зараз, шанс буде втрачено, потреба в них відпаде, а комерційні структури, які прийдуть замість них, вирішуватимуть зовсім інші задачі.
– Чи реально знову відтермінувати впровадження згаданих обмежень і як до цього поставляться СОТ та наші європейські сусіди?
– Обмеження необхідно відтерміновувати. Іншого вибору у нас немає. Але якщо вже відкладати введення обмежень, то це треба робити на незначний термін і обов’язково за умови, якщо в цей час здійснюватиметься масштабна робота з формування мережі пунктів закупівлі молока та забійно-санітарних пунктів тварин. Інакше ми остаточно заженемо себе в глухий кут.
Зараз до Верховної Ради подано законопроект, який передбачає таку пролонгацію. Я б не хотів, щоб його ухвала народними депутатами стала підставою для чергового затишшя. Навпаки, новий закон, нинішня ситуація та її можливі негативні наслідки для всього вітчизняного АПК, для національної продовольчої безпеки мають підштовхнути всіх нас до активних дій. Лише тоді Україну зрозуміють в СОТ, в європейських та в інших країнах, які відкривають для наших сільгоспвиробників свої ринки.
