Сирота казанська на чужому весіллі: візит Гутерреша у РФ

Своєю участю у спецоперації Кремля «Саміт БРІКС в Казані» Гутерреш легітимізує очільника РФ, псевдовибори якого не визнані ніким, окрім клієнтів Кремля й, зокрема, проводилися на окупованих територіях України. Отже, гостюванням у Путіна Гутерреш ще й de facto визнає законність окупації українських територій.

Генсек ООН зібрався на саміт БРІКС. Вочевидь йому не вистачає спілкування з Путіним. За часи керівництва Гутерреша, той жодного разу не приїхав в ООН. Заскочив до Нью-Йорка на кілька годин ще у 2015 році й з того часу в ООН ні ногою. А останнім часом Путін здебільшого в бункері сидить, навіть свою резиденцію в Сочі зруйнував. А Гутерреш за ним сумує. От він і їздить до Путіна на побачення. Нещодавно, в липні, в Астані на саміті ШОС зустрічалися, а нині так закортіло знову побачитись, що аж млосно. Хоч скачи у воду, хоч у Казань їдь. Та що там Казань! Він з Путіним і в казані посеред пекла сидів би, аби поруч! Проте це ще попереду. А наразі в Казань, бо там відбудеться саміт БРІКС, який Кремль вважає «найзначнішою зовнішньополітичною подією» в російській історії, яку відвідає аж 33 країни. У серпні цього року у Саміті миру у Швейцарії, щоб хто про нього не говорив, взяло участь 93 країни, більшість на рівні очільників держав і міністрів. Туди Гутерреш їхати відмовився (бо корона спаде) та прислав свою заступницю, а на саміт БРІКС — аж з підскоком. Це й не дивно. Бо Гутеррешу завжди був байдужий «конфлікт в Україні», а після того, як йому не вдалося вивести російський агроекспорт з-під міжнародних санкцій, й поготів.

А в Казані його чекають не тільки захопливі переговори з Путіним, але й цікаві зустрічі з делегаціями Ірану та Сирії, що перебувають під санкціяму ООН, з представниками Палестини (цікаво, чи приїде ХАМАС?) зі схильним до сепаратизму очільником Республіки Српської Мілорадом Додиком (Боснія Герцеговина у цьому збіговиську участі не бере), з нелегітимним диктатором Білорусі Лукашенком та іншими клієнтами Кремля.

Варто зауважити, що генсеки ООН за визначенням мають підтримувати контакти й розмовляти з усіма сторонами конфлікту, навіть з відвертими негідниками. Але одна справа вести переговори у пошуках шляхів розв’язання суперечок, а інша — їхати в якості «весільного генерала» з візитом до країни, що веде агресивну війну. Про аморальність такої подорожі годі й говорити, бо політичну цнотливість Гутерреш давно втратив, і реноме політика з «низькою соціальною відповідальністю» до нього давно приліпилося, як тавро до плеча повії.

Тож облишимо мораль — вона з Гутеррешем давно не перетинається. Гутерреша не бентежить, що поруч з Казанню, в т.зв. «Особливій економічній зоні Алабуга» цілодобово клепають іранські Шахеди, які щоночі бомблять українські міста. Ба більше, там же в Казані планується підписання російсько-іранського договору про всеосяжне (включно з ядерним?) стратегічне партнерство. Може й Гутерреша свідком на ці заручини двох спонсорів міжнародного тероризму покличуть?

Своєю участю у спецоперації Кремля «Саміт БРІКС в Казані» Гутерреш легітимізує очільника РФ, псевдовибори якого не визнані ніким, окрім клієнтів Кремля й, зокрема, проводилися на окупованих територіях України. Отже, гостюванням у Путіна Гутерреш ще й de facto визнає законність окупації українських територій. І, вочевидь, очільнику ООН це ніяк не «муляє».

Ганебний в усіх сенсах вояж Гутерреша до РФ паплюжить залишки репутацїї ООН та засади, на яких вона створювалася. До того ж візит Генсека ООН до кремлівського Мінотавра, який звинувачується в скоєнні міжнародного злочину, підриває зусилля Міжнародного Кримінального Суду, спрямовані на притягнення до відповідальности російських воєнних злочинців. Невже Гутерреш не розуміє, що це відверте паскудство? Не вірю. Просто йому байдуже, як було байдуже до загиблих українців, коли він допомагав Москві продавати крадене українське зерно (він не знав!?) та шукав шпарини у санкційному режимі для російських банків.

ООН керували різні генсеки: популярні й не дуже, сильні й слабкі. Але настільки лицемірного та байдужого очільника ця організація ще не бачила. Він може говорити правильні слова про реформу ООН, написані його помічниками, і навіть, нехай формально, засуджувати агресію РФ, чи тероризм ХАМАС, але робити нічого не буде. Бо йому байдуже.

Ба більше, у 2006 БРІКС задумувалася, як певна альтернатива G-7 з акцентом на економіку. А нині, під впливом РФ, ця організація все більше політизується й схоже, що Москва розглядає БРІКС як можливу альтернативу ООН у недалекому майбутньому. Недарма напередодні саміту в Казані помічник Путіна Ушаков заявив: «Ми вважаємо, що БРІКС – це прообраз багатополярності, структура, що поєднує Глобальний Південь і Схід на принципах суверенності та взаємної поваги». Схоже, що росіяни усвідомлюють хиткість свого членства в ООН і готують «запасний аеродром» на випадок, що їх врешті решт або з ООН виженуть, або позбавлять там голосу. А Гутерреш охоче відвідує саміт цього автократичного інтернаціоналу, який, за задумом, Москви має стати тараном, що розколе й послабить організацію, де він працює генеральним секретарем. Він цього не бачить? Навряд. Йому байдуже. І не соромно.

Після візиту Гутерреша на збіговисько БРІКС в Казані Україні з ним немає про що говорити. Війна РФ проти України точиться протягом обох каденцій Гутерреша. Так, у нього обмежені можливості, але за цей час він особисто не зробив нічогісінько, щоб зупинити агресію та засудити численні воєнні злочини та порушення РФ правил ведення війни. Досить згадати що навесні 2022 Гутерреша трохи не налигачі довелося тягти в Україну. І зрештою приїхав до Києва через Москву, «бо так логістично було зручніше.» А про те, як він хутко згорнув комісію ООН із розслідування вбивства українських полонених в Оленівці та не став розслідувати порушення санкційних режимів ООН Іраном та КНДР після окрику з Москви — годі й говорити. Вочевидь Гутеррешу не соромно за своє боягузство і бездіяльність. Йому байдуже.

Байдужі часто гірші за ворогів. Тому прийшов час публічно сказати, що Гутерреш своєю бездіяльністю та залицянням до Москви заохочує агресора до нових злочинів, а його часті протокольні побачення з Путіним — непристойні. І через це його в Києві не чекають. Сказати це треба жорстко, як уміють українські можновладці. Не все ж їм партнерів соромити.

Олександр МАЦУКА, дипломат, співробітник Секретаріату ООН у 1989-2016, директор Секретаріату Ради Безпеки ООН  у 2012 -2016