Уроки історії. Чому вони вчать?
Людство в 1939-1945 рр. наступило на ті ж самі граблі і за деякими серйозними ознаками наближається до цього, м’яко кажучи, ірраціонального вчинку, ще раз.
Дуже складне запитання — “Чому вчать уроки історії?”. Чи вчать вони взагалі? Чи історія тільки описує те, що вже відбулось? І знову ж таки — “Як вона описує?” Все залежить від того, хто пише, які інтереси водять пером того, чи іншого автора. Адже в залежності від цього одну і ту ж саму подію може описати так, що рідна мати не впізнає. Історію можна вкрасти, – це нам, українцям до болю знайоме, можна переписати на свій лад, а ще можна фальсифікувати, або приховати так в забетонованих архівах, що деякі її етапи виглядають як космічний безповітряний простір. Хтось щось чув, є якісь уривки документів, спогадів, але в цілому торічелієва порожнеча. То як тут, скажіть, будь ласка, бути із відповідями на запитання: “Чому вчать уроки історії і чи вчать вони взагалі?”. Як на мене, ще раз підкреслю, це складне завдання і однозначної відповіді тут не існує.
Тому що, з одного боку, “так”, з іншого, на жаль, абсолютно “ні”. Перша світова війна 1914-1918 рр. Перше застосування зброї масового ураження — отруйні гази — іприт, зоман, зарин, зародження хімічного інструмента миттєвого вбивства десятків тисяч людей. У війну було втягнуто 38 із наявних на той час 59 незалежних держав. За час цієї першої вселенської бійні було мобілізовано 73,5 млн осіб. Внаслідок війни загинуло майже 10 млн військових (включаючи приблизно 1 млн тих, хто зник безвісти), до 21 млн стали каліками. Серед жертв цивільного населення понад 10 млн. Ну і що? Менш, ніж за чверть століття, точніше через 21 рік нова всепланетарна катастрофа — Друга світова війна 1939-1945 рр. За різними оцінками (навіть підрахувати важко!) загинуло від 50 до 85 млн. Втрати українців у Другій світовій війні — 5 млн цивільних та 3 млн військових. Після жертв Голодомору і цих непоправних жертв генофонду нації було завдано надзвичайно уразливого удару, наслідки якого відчуваються і сьогодні і сягатимуть ще дуже тривалий час. А якщо врахувати ще Чорнобильську трагедію і ті жертви, які Україна кладе на вівтар Перемоги в ході сучасної визвольної боротьби проти рашистської агресії, то ситуація вимальовується надзвичайно небезпечною і мало втішною.
Ці сумні факти із світової історії я навів для того, щоб показати, що історія нічому не вчить. Людство в 1939-1945 рр. наступило на ті ж самі граблі і за деякими серйозними ознаками наближається до цього, м’яко кажучи, ірраціонального вчинку, ще раз.
Але є і зворотні приклади, вони демонструють і переконливо доводять, що історія все таки вчить, тобто дає раду, дає її сумлінним учням можливість уникати глобальних катастроф, оминати такі її повороти, які ведуть у цивілізаційну прірву, у цивілізаційний глухий кут, і це все ще й супроводжується такою кількістю жертв і зламаних людських долей, масштаби яких практично сягають розмірів війни світового рівня.
Поясню. В радянській історичній доктрині тема про велику жовтневу соціалістичну революцію трактувалась і викладалась не інакше, як під кутом зору її “всесвітньо історичного значення”. Творці революції та їх наступні послідовники понад 70 років втовкмачували радянським людям та закордонним прихильникам СРСР, що великий жовтень перекреслив всесвітню історію, відкрив нову еру з появою першої соціалістичної держави, в основі якої була химерна модель диктатури пролетаріату, а по суті диктатура однієї партії більшовиків із різними її назвами на різних етапах так званого соціалістичного будівництва і цей всесвітньо-історичний вимір передбачав, що всі народи світу — Європи, Америки, Азії, Африки неодмінно наслідуватимуть цей приклад, підуть марксистсько-ленінським шляхом, першою на який ступила радянська росія в жовтні 1917 р. Більш того, щоб пришвидшити цей процес, петроградські більшовики не ті люди, щоб чекати біля моря погоди, і “краще знаючи” за уряди інших країн, що потрібно їх народам, створили черговий комінтерн, засіяли планету чисельною агентурою по лінії нквд-вчк-кдб, щоб полум’я революції спалахнуло водночас і в Німеччині, і в Індії, і в далекій Америці. Одним словом — “от тайги до британских морей”. І поки кип’ятився казан цього всесвітньо-історичного перевороту, на 1/6 частині планети відбувались жахливі речі. Голодомор, репресії, поїдання більшовиками самих себе, чергове нове керівництво оголошувало попередників в кращому випадку ренегатами, а в принципі зрадниками, шпигунами, ворогами народу. Тотальна бідність, безправ’я, відсутність будь-яких демократичних, як ми звикли зараз казати, європейських цінностей. Про це багато написано і я повторювати перерахування жахів ленінсько-сталінсько-брежнєвської епохи не буду. Я хочу лише зробити висновок, що ця жовтнева революція і її подальший розвиток дійсно мав всесвітньо-історичне значення. Значення в тому, що європейські політичні сили, навіть лівого походження, я не кажу вже про класичних консерваторів, настільки налякались тією драмою на теренах СРСР, настільки прозріли, що будь-який сплеск комуністичного започаткування в країнах Європи, Північної Америки тощо отримував найрішучішу відсіч. Завдяки цьому в Європі сформувалась потужна соціал-демократія, яка згодом побудувала свої моделі соціалізму в Швеції, Німеччині, Іспанії тощо. І якщо не соціал-демократія, або щось інше — тільки Боже борони! – не радянська модель. Ось таким чином вона врятувала світ від руйнування, своїм негативним прикладом вона показала як не треба робити. І це трапилось тому, що мудрі європейські політики різних поколінь, в даному аспекті історичного розвитку, добре вивчили уроки, зробили правильні висновки, зробили гарні речі, якими вони користуються і дозволяють в тій, чи іншій мірі користуватись іншим притомним народам. Я маю на увазі утворення ЄС та його позитивно-прогресивну роль в цивілізаційному розвитку не тільки європейського континенту, але і всієї планети, дійсно всесвітньо-історичне значення цього феномену.
Хочеться вірити, що сьогодні лідери Європи, лідери демократичного світу добре засвоять урок, який витікає із початку повномасштабної війни рф проти європейської держави — України, зрозуміють і затямлять раз і назавжди, що з тоталітарним режимом співіснувати неможливо, неможливо тому, що це просто неможливо, це несумісні субстанції, вони не пересікаються в системі історичних координат, а тому тоталітаризм, якого історія нічому не вчить, повинен бути вилущений із політичного поля планети.
Борис ГУМЕНЮК, доктор історичних наук, професор, Надзвичайний і Повноважний Посол України