Перечитуючи безсмертного Гоголя: мертва душа сучасної росії
Ще 180 років тому назад Гоголь розгадав сутність історичної ходи росії і зашифрував це у своєму посланні як своїм сучасникам, так і нащадкам…
Перечитуючи безсмертного Гоголя, супергеніального українського письменника (за родовим, генетичним походженням — його батько — Василь Гоголь був праправнуком полковника козацького війська часів Богдана Хмельницького — Остапа Гоголя, не кажучи про саме місце народження — Полтавщину), але який в основному писав російською мовою (її іноді не цурались і Великій Тарас, і Великий Франко), я знову дійшов до уривку із поеми “Мертві душі” про “руську тройку”.
Трохи процитую: “… Эх, тройка! Птица тройка, кто тебя выдумал? Знать у бойкого народа ты могла только родиться, в той земле, что не любит шутить, а ровнем-гладнем разметнулась на полсвета, да и ступай считать версты, пока не зарябит тебе в очи… Не так ли и ты, Русь, что бойкая необгонимая тройка несешься? Дымом дымится под тобою дорога, гремят мосты, все отстает и остается позади. Остановился пораженный божьим чудом созерцатель: не молния ли это, сброшенная с неба? что значит это наводящее ужас движение? и что за неведомая сила заключена в сих неведомых светом конях?… Русь, куда ж несешься ты? дай ответ. Не дает ответа“.
Тут я зупинюсь цитувати і запрошу читача поміркувати зі мною над цим текстом, заглянути в його глибинну сутність, всебічно осмислити всі аспекти цього явища під умовною назвою “руська тройка”.
Першопочаткове, поверхневе ознайомлення з текстом дає підстави сприймати це явище в оцінці геніального Гоголя як панегірик російському тогочасному державному устрою, як оду унікальним, неперевершеним особливостям російському люду, не схожому з будь-якими іншими представниками роду людського. Дійсно, таке школярське ознайомлення з текстом дає всі підстави сприймати його саме так. Але геніальність Гоголя, його колосальний талант пророцтва і містичного провидіння в тім то і полягають, що при не школярському підході до тексту перед нами відкриваються зовсім інші його смисли — жахливі, катастрофічні, вселенсько руйнівні.
Чому такий висновок? А тому, що давайте подивимось кого посадив Гоголь в цю тройку? хто її “пасажир”? кого вона несе? Адже в цій лихій трійці, яка мчить, не розбираючи дороги, сидить стовідсотковий пройдисвіт, шахрай, авантюрист, людина без честі і моралі, яка хотіла зробити “свій бізнес”, не до ночі будь сказано, на мертвих душах. Це вам нічого і нікого не нагадує?
Таким чином, ще 180 років тому назад Гоголь розгадав сутність історичної ходи росії і зашифрував це у своєму посланні як своїм сучасникам, так і нащадкам, тобто нам з вами у вигляді поеми “Мертві душі”. Яка сила і точність провидіння! Дійсно, геній!!!
Проте продовжимо нешколярський аналіз тексту. Якщо я вже взяв на себе роль прискіпливого “інспектора колишньої ДАІ” і слідкую за дорожнім рухом, то я не можу не внести до “протоколу” ще один факт. А саме: окрім шахрая Чічікова в цьому тарантасі є ще одна особа — кучер Селіфан — вбоге, забите, темне, безправне створіння. (Кріпосне право в росії відмінили в 1861 році — в Лондоні вже будувалось метро, “Мертві душі” вийшли в 1842 році). Теж нічого і нікого не нагадує? Не наводить на відповідні паралелі та порівняння?
Які ж версти-віхи подолала ця тройка русь за 180 років свого нерозбірливого дикунського руху? Що залишила позад себе? Покалічені, понівечені народи, моря сліз і горя, руйнування і мільйони смертей. Бізнес на “мертвих душах” продовжується. Сучасні російські чічікови нестримно кермують до локальної або навіть і глобальної ядерної катастрофи. Апетити і масштаби “польоту” зростають. Людство в один бік, вони в протилежний. Причому із шантажем і погрозами — не їдете з нами, заберемо вас силоміць.
Але я впевнений цього не станеться. Недарма, мені здається, Гоголь спалив другий том. Разом з ним “погоріла” вся авантюра чічікова, а відтак “тройка русь” припинила своє існування. Я вірю в силу пророцтва Гоголя і сподівають, що ви, читачі, теж.
Борис ГУМЕНЮК, доктор історичних наук, професор, Надзвичайний та Повноважний Посол України
