«Нас ніхто не любить»: росія висунула концепцію «особливого положенння» власної «цивілізації»
Напередодні початку планового головування рф в Раді Безпеки ООН, на росії була оприлюднена так звана «Концепция внешней политики российской федерации». З одного боку, в цьому «документі» немає нічого принципово нового, але з другого – він в концентрованій формі містить усю маячню та претезії кремля.
Найліпша характеристика цієї «концепції» – цинізм. Бо «правову основу цієї Концепції складають… загальновизнані принципи та норми міжнародного права». Дуже амбіційно звучить положення про «особливе становище росії як самобутньої держави-цивілізації». Україна згадується лише раз, як так званий «український напрям»… Ворожий Захід «Розглядаючи зміцнення росії як одного з провідних центрів розвитку сучасного світу, вважаючи її самостійну зовнішню політику загрозою західної гегемонії, Сполучені Штати Америки та їхні сателіти використовували вжиті російською федерацією заходи щодо захисту своїх життєво важливих інтересів на українському (підкреслено І.Т.) напрямку як привід для загострення багаторічної антиросійської політики і розв’язали гібридну війну нового типу».
Пріоритетні напрями зовнішньої політики російської федерації визначені у відповіждності до хворобливих уявлень про світ. Фарисейськи заявлено, що «Росія прагне формування такої системи міжнародних відносин, яка забезпечувала б надійну безпеку, збереження культурно-цивілізаційної самобутності, рівні можливості розвитку для всіх держав незалежно від їх географічного положення, розміру території, демографічного, ресурсного та військового потенціалів, політичного, економічного та соціального устрою». З метою відповідності зазначеним критеріям система міжнародних відносин має бути багатополярною та ґрунтуватися на суверенній рівності держав, повазі до їх права вибирати моделі розвитку, соціального, політичного та економічного устрою (Україна позбавлена такого права за визначенням!). Підкреслено, що «росія послідовно виступає за зміцнення правових засад міжнародних відносин, сумлінно виконує свої міжнародно-правові зобов’язання». Втім одразу міститься заперечення: «рішення міждержавних органів, прийняті виходячи з положень міжнародних договорів російської федерації у тому тлумаченні, що суперечить конституції російської федерації, не підлягають виконанню російської Федерації». Звісно, що ООН «має залишатися головним майданчиком для прогресивного розвитку та кодифікації міжнародного права. Резолюції Генеральної асамблеї, коли три чверті держав-членів засуджують агресивні дії РФ, просто ігноруються! Тому «російська федерація має намір приділяти пріоритетну увагу протидії спробам підміняти, піддавати ревізії та довільному тлумаченню принципи міжнародного права».
Окремо вказано на необхідність «активізації процесу міжнародно-правового оформлення державного кордону російської федерації». Мабуть тут йдеться про окупованії території України. Серед регіональних напрямів зовнішньої політики російської федерації насамперед виоремлюється так зване «Ближнє зарубіжжя: держави – учасниці СНД та інші суміжні держави» (Україна теж?) Далі серед регіональних пріоритетів згадується Арктика, Євразійський континет (Китай та Індія), Азійсько-Тихоокеанський регіон (звісно, без згадки про Японию), Ісламський світ («все більш затребуваними та надійними партнерами росії у питаннях забезпечення безпеки, стабільності, вирішення економічних проблем на глобальному та регіональному рівнях стають держави дружньої ісламської цивілізації», – цікаво, як на це подивиться Ізраїль?), Африка, Латинська Америка і Карибський басейн. Європа, США та інші англосаксонські держави згадуються наприкінці, перед Антарктидою. В концепції констатується, що «більшість держав Європи проводять агресивну політику щодо росії, спрямовану на створення загроз безпеці та суверенітету російської федерації, отримання односторонніх економічних переваг, підрив внутрішньополітичної стабільності та розмивання традиційних російських духовно-моральних цінностей, створення перешкод для співпраці Росії з союзниками та партнерами». У зв’язку з цим російська федерація має намір послідовно захищати свої національні інтереси, приділяючи пріоритетну увагу зниженню рівня та нейтралізації загроз безпеці, територіальній цілісності, суверенітету, традиційним духовно-моральним цінностям та соціально-економічному розвитку росії, її союзників та партнерів з боку недружніх європейських держав, Організації Північноатлантичного договору, Європейського союзу та Ради Європи. Головним фактором, що ускладнює нормалізацію відносин росії та держав Європи, є стратегічний курс США та їх окремих союзників на проведення та поглиблення розділових ліній у Європейському регіоні з метою ослаблення та підриву конкурентоспроможності економік росії та держав Європи, обмеження суверенітету європейських держав, забезпечення глобального домінування США».
Хотілось би сподіватися що ця «концепція» стане «лебединою піснєю» російського шовінізму на міжнародній арені.
Ігор ТОДОРОВ
