Хроніки РБ ООН: ЗАЕС, День Незалежності, мішок з російськими добривами і калюжа для нєБєнзі
Протягом серпня у Раді Безпеки ООН головував Китай. Ерефія покладала на нього чималі надії…
Навіть у своїх так би мовити «аналітичних листах», що посилала контора з 67-ї стріт в Нью-Йорку на Смоленську площу в москві, після довгого й недолугого «аналізу» московитами основних завдань Китаю в ООН постпредством рф висловлювалися пропозиції максимально використати китайське головування для просування інтересів ерефії в РБ, зокрема, забезпечення підтримки цим органом дій московитів щодо України. Проте, китайці й не думали заради якоїсь дурнуватої ерефії псувати собі імідж тверезомислячого, впливового члена РБ. Тож серпень спливав, а російський постпред нєБєнзя напружено тер скроні брудними пальцями і думав, яким чином завдати Україні в ООН максимальну кількість неприємностей і відрапортувати про це кремлю…
Для України тиждень, що починався 22 серпня, очікувався дуже тривожним. Напередодні 31-ї річниці Незалежності чи не кожна розвідка світу попереджала про очікувані провокації з боку рф з нагоди цієї дати. Місцева влада наполегливо просила населення не нехтувати сигналами повітряної тривоги, уникати людних місць, бути обачними і обережними. Словом, атмосфера панувала ще та…
До цього слід додати скликання в Нью-Йорку, за ініціативою ерефії, засідання Ради Безпеки ООН, присвяченого ситуації на Запорізькій атомній електростанції. А якщо московити попереджають когось про небезпеку, яка нібито очікується з боку України чи когось з її західних партнерів, то це означає, що росіяни на момент висловлення такого попередження вже розробили детальний план провокації, зарядили зброю, заклали вибухівку, купили групу свідків, а сам розвиток подій зафільмували на камеру та понаписували проєкти заяв від імені обуреної світової громадськості або відомих осіб (може, вже й Папі Римському проєкт чергової проповіді накоструляпали). Тому, зізнаюся, мені особисто було незатишно. Було страшно за азовців, яких орки збиралися показово «судити» в Маріуполі, за мирних жителів українських міст і сіл, окупованих росією, та на територіях, де точаться бойові дії, страшно за нас усіх. І я така у Києві була не одна.
Певною мірою ці страхи, на жаль, справдилися. У День Незалежності груповим ракетним ударом – вісьмома крилатими ракетами по залізничній станції Чаплине на Дніпропетровщині та прилеглому до неї житловому сектору рашистські потвори вбили 25 невинних людей, поранили понад 30. Серед загиблих та поранених були діти. Але сумнівно, що Папа Римський стане про це говорити у черговому своєму посланні чи інтерв’ю, як про доньку російського пропагандиста Дар’ю Дугіну.
У Нью-Йорку, в будинку на східній частині 67-ї вулиці, напружена атмосфера панувала не через жертви серед невинних українців чи навіть росіян, яких кремлівський маньяк послав нас убивати, а винятково через перспективи звільнення керівника московської місії при ООН Васілія нєБєнзі. Оскаженілий Пу особисто пообіцяв його «замочити в (кремлівському) сортирі» разом з Сумною Конякою лаврової масті зі Смоленської конюшні, якщо вони ще раз припустяться таких ганебних проколів в ООН та її Раді Безпеки, як це вони робили протягом останніх півроку.
Тож російська делегація й змушена була звернутися до китайського головування в РБ з проханням скликати засідання Ради, мотивуючи це своїм глибоким занепокоєнням через ситуацію на Запорізькій атомній електростанції (ЗАЕС). Це виглядало так, ніби ти прийшов до сусіда, побив його і замкнув у ванні, повідкривав у нього на кухонній плиті всі газові конфорки, а потім оголосив у будинковій групі у вайбері, що дуже переживаєш за квартиру того сусіда.
Китайці пішли росіянам назустріч і засідання номер 9114 скликали на вівторок 23 серпня. Васілій нєБєнзя обидва вихідні погано спав, напивався лише тричі (і то не до втрати свідомості – а раптом з кремлівського бункера зателефонують, а ти їх з п’яного ока пошлеш услід за флагманом російського флоту), увесь понеділок верещав на своїх підлеглих, які писали його виступи на засідання РБ, нарешті вранці 23 серпня старанно поголився, натер лисину гліцерином, щоб краще блищала, засліплюючи опонентів, і радісно прителіпав до зали РБ.
Генеральний секретар ООН, незважаючи на його глибоку заангажованість, знайшов поважну причину, щоб не йти на таке засідання (і це непоганий знак, якщо навіть А.Гутерріш намагається уникати ініційовані росією заходи). Замість нього Раду щодо ситуації навколо Запорізької АЕС пробрифінгувала Заступниця Генсека з політичних питань Розмарі ДіКарло. Вона висловила чергове серйозне оонівське занепокоєння небезпечною ситуацією, що склалася навколо найбільшого в Європі ядерного об’єкта, закликала вивести звідти російський військовий персонал та обладнання, повторила попередні заклики Генсека «до сторін» припинити будь-які військові дії в зоні ЗАЕС та надати місії МАГАТЕ безперешкодний доступ на територію електростанції. Словом, усе дуже погано, ми страшенно переживаємо, домовляйтеся між собою і робіть що-небудь.
Шеф МАГАТЕ Р.Гроссі, який також брав участь у засіданні, наголосив на зацікавленості його агенції якнайшвидше направити місію на ЗАЕС.
Виступ ініціаторів скликання цього засідання, незважаючи на погодження тексту особисто лавровим, був відверто невдалим. Російський постпред махав якимись папірцями, традиційно виливав на Україну відра брехні і розповідав казочку про «здорову атмосферу», яка панує нині на ЗАЕС завдяки присутності там російських військових, котрі допомагають персоналу, пожежникам та рятувальникам забезпечувати роботу станції. А Україна, мовляв, обстрілює об’єкт, щоб влаштувати ядерну катастрофу для себе і всієї Європи.
Український Постпред Сергій Кислиця традиційно посадив нєБєнзю на належне тому місце (не в залі РБ за колишню табличку Радянського Союзу, а в калюжу), зазначивши, що ерефія знову збирає Раду Безпеки обговорити її власні провокації та її власний терор на Запорізькій атомній станції. Окрім іншого, С.Кислиця повідомив про відповідь Міністра закордонних справ Д.Кулеби керівництву МАГАТЕ ще від 17 серпня щодо готовності української сторони сприяти приїзду місії на ЗАЕС та запропонував Р.Гроссі подумати про постійну присутність представників очолюваної ним агенції на Запорізькій атомній станції, допоки українські компетентні органи не повернуть повний контроль над цим ядерним об’єктом. Він наголосив на абсурдності звинувачень ерефії в обстрілах українськими військами ЗАЕС, оскільки наша країна добре пам’ятає, що таке Чорнобиль.
Переважна більшість делегацій також тицьнули росію носом у те, що саме вона є винною у критичній ситуації навколо атомної станції, розпочавши невиправдану агресію проти України, окупувавши певні райони Запорізької області та захопивши персонал електростанції в заручники. Також, знаючи про клептоманські звички кремля, багато учасників дискусії наголосили, що станція перебуває на українській території і енергія, яку вона виробляє, належить Україні. Також делегації вчергове засудили ерефію за використання нею трибуни РБ для розповсюдження дезінформації.
Отже, проведенням цього засідання росія ні на крок не наблизилась до поставленої нею мети – розпочати грандіозну крадіжку електроенергії із ЗАЕС, влаштувати на станції якусь аварію і покласти при цьому всю провину на нашу країну, покращити хоч трохи власний імідж. Проте, ерефія переконалася, що країни-члени РБ, наскрізь бачать злочинні наміри ерефії на кілька місяців наперед. Максимум, чого вдалося добитися від делегацій, – заклику до «обох сторін». Якихось звинувачень на адресу України не висловила жодна, здавалося би найлояльніша до рф, країна. А от ерефію «довбали» – практично всі.
З тяжким серцем покинув нєБєнзя залу, дорогою отримав по телефону добрячу порцію матюків від лаврова, але найнеприємніше чекало на нього наступного дня. Хоча, здавалося б, цього разу усе було бездоганно підготовлене, з відповідними працівниками в секретаріаті ООН «проведено відповідні бесіди», виступи Васілія на РБ у москві затверджені, сценарій в усіх деталях розписаний. Виходь на сцену і грай.
24 серпня, коли Україна святкувала 31-шу річницю своєї Незалежності під завивання повітряних тривог (підраховано, що сумарно тривога лунала 189 разів у різних регіонах нашої країни), під вибухи та обстріли населених пунктів, оплакування невинних жертв серед мирного населення, Рада Безпеки проводила своє засідання за номером 9115 на тему «Підтримання миру та безпеки України».
Збадьорений копняками лавровських копит під зад, нєБєнзя одразу кинувся в атаку, виступивши категорично проти віртуальної участі у засіданні Президента України Володимира Зеленського. Він щось почав бубніти про повагу до РБ, якісь подвійні стандарти (хто б казав!), нив, що Президент України до Нью-Йорка міг би й добратися («он, дивіться, український Міністр закордонних справ Кулеба може ж їздити по закордонах!»). Інші делегати з подивом переглядалися. Навіть на незворушному обличчі китайського Постпреда Джана Джуна можна було прочитати: «Ото ідійот».
Представник Албанії Феріт Ходжа дипломатично нагадав розпашілому від хвилювання Васілію, що РБ вже приймала рішення робити виняток для участі у її засіданнях шляхом відеоконференції демократично обраного лідера, якщо він не може залишити свою країну через причини, що перебувають поза його контролем. «Ми всі знаємо, що то за причини,» – наголосив пан Ходжа.
Результати голосування щодо участі Президента В.Зеленського у засіданні були: 13 – «за», 1 (росія) «проти» і 1 (Китай) – утримався. Тепер китайці мають повне право щось вибивати у росіян для себе, посилаючись на величезну поступку з їхнього боку в РБ.
НєБєнзя ще для годиться трохи пообурювався після голосування, але заспокоївся, знаючи, що у нього як досвідченого картярського шахрая в рукаві прихована ще одна карта. Тому він у притаманній російській дипломатії відверто хамській манері пробурчав: «ну, давайте-давайте йому (Президенту В.Зеленському) слово, ми теж маємо що йому сказати. І побачимо, чи він приїде до Нью-Йорку у вересні на чолі української делегації на загальні дебати наступної сесії Генасамблеї». Чи то була погроза, чи п’яна маячня, але Голова цю фразу не почув. Чи зробив вигляд, що не почув.
Цього разу на засідання з’явився і Генсек ООН Антоніо Гутерріш. Доповідали вони удвох з його вищезгаданою Заступницею з політичних питань. ДіКарло говорила про військові дії в Україні, численні цивільні жертви (за даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини їх кількість на той час сягнула 13 560 осіб – 5 614 вбитих та 7 946 поранених, насправді ж, за словами промовиці, цифри набагато вищі), наголошуючи, що обстріли та бомбардування населених пунктів, пошкодження будівель лікарень, шкіл та іншої цивільної інфраструктури становить воєнні злочини. Видалося обнадійливим, що Заступниця Генсека привернула увагу, серед іншого, до планованого московитами так званого «трибуналу» в Маріуполі над захисниками цього міста, нагадавши про положення міжнародного гуманітарного права щодо захисту військовополонених, яких російська сторона повинна дотримуватися, і давши зрозуміти, що організатори цього «судилища», у разі його проведення, стануть воєнними злочинцями.
Р.ДіКарло приділила значну увагу гуманітарним проблемам на тимчасово окупованих територіях України і необхідності збирати кошти для їх вирішення. Словом, якщо не зважати на деяку оонівську лексику, правильна ділова доповідь, котра якось компенсувала той сором, який продемонстрував перед цим її шеф – Антоніо Гутерріш. Квінтесенцію його виступу вкотре вдало виклав колишній співробітник Секретаріату ООН з багаторічним стажем Олександр Мацука: «Все про харчі та російські добрива для країн, що розвиваються. І практично чотири ритуальні речення про атомну електростанцію та вбивство українських військовополонених у російському таборі. Чи він (Генсек) в курсі, що триваюче засідання присвячене підтриманню міжнародного миру та безпеки? Такий виступ може бути виголошений в ФАО (продовольчій та сільськогосподарській організації), але не в ООН».
Додам ще невеличке спостереження від себе. Під час попереднього візиту в Україну у квітні ц.р. Генсек ледь не пустив сльозу, побачивши вщерть зруйновані росіянами містечка на Київщині. Тепер найбільш емоційним і розчуленим Генсек, за його словами, почувався, спостерігаючи в Одесі, як українське зерно вантажать на кораблі (згадалася чомусь наша давня примовка «Кому що, а курці просо»). І знову повторив фразу про важливість українського продовольства та російських добрив. Російських, у яких Гутерріш бачить порятунок світу. Було якось прикро за ООН та її Генсека. Аж захотілося дати йому прізвисько «Мішок з добривами».
Члени РБ уважно прослухали емоційний виступ Президента Зеленського, де йшлося про всі аспекти розв’язаної росією проти нас загарбницької війни – радіаційну небезпеку, продовольчу кризу, порушення прав людини, передусім на життя, про Чаплине і Оленівку, про цивільних і військовополонених, про майбутній суд над ерефією за злочин агресії проти України.
Незважаючи на погану якість відеозв’язку (про що буде ще сказано нижче), промова не залишила членів РБ байдужими, про що засвідчили їхні подальші виступи, в яких висловлювалася підтримка Україні та засуджувалися злочинні дії російського агресора. З боку наших партнерів вкотре пролунали заклики притягти ерефію до відповідальності. Звісно, не всі висловлювалися так прямо і однозначно. Проте, навіть габонець вже чітко вимовляв «Запоріжжя», а не «Запорожьє», ганійка закликала ерефію вивести свої війська з України, а індійка (чия країна відома проросійською позицією) у хмарі жовтого шовку наголосила на повазі до територіальної цілісності (щоправда, не уточнила чиєї). Про позицію США, Великої Британії, Ірландії, Франції, Норвегії, Албанії навіть говорити не потрібно – справжні друзі. Делегація Європейського Союзу, яка приєдналась до засідання як спостерігач, також висловила однозначну підтримку Україні. Доброго слова на адресу ерефії чи хоча б якусь завуальовану підтримку її діям не висловив ніхто. Хіба що росіянам шляхом невідомо якого тиску чи умовлянь вдалось «запхати» у в цілому проукраїнський виступ Мексики певне занепокоєння з приводу «незаконних потоків зброї» до нашого регіону, де вона може потім «потрапити до нечистих рук» – фейк, який ерефія намагається розганяти по американських та європейських ЗМІ, викидаючи на це солідні суми.
Виступ китайського представника можна було би назвати проросійським, аби Китаю не було так глибоко начхати на ерефію, Україну і всіх інших, окрім себе. Китайський Постпред вчергове засудив санкції (не проти росії, а загалом як механізм тиску), висловився щодо того, що безпека однієї країни не має забезпечуватися за рахунок безпеки іншої держави (швидше за все, він мав на увазі просування НАТО на схід, а там Будда його знає) і закликав «обидві сторони» до примирення (до таких закликів часто вдаються африканці чи латиноамериканці, не маючи жодного уявлення про ситуацію, але ж Китай чудово знає і про «обидві сторони», і про причини «конфлікту» про перспективи примирення).
Багато хто похвалив Генсека за невтомні зусилля з просування його «зернової ініціативи» (навіть Президент В.Зеленський, здається. згадав добрим словом), отже, Гуттеріш почувався майже Суперменом.
Виступ нєБєнзі нагадав старий совєцький анекдот про Штірліца з парашутом і балалайкою у центрі Берліна. По-перше, той дурень з потрохами здав секретаріатських засланих козачків. Виявляється, за словами російського постпреда, він так виступав на початку засідання проти участі нашого Президента у відеоформаті, щоб не принижувати високу посадову особу жахливою якістю зв’язку. Оскільки при цьому Васілій не піднімав голову від папірця, про проблеми зі зв’язком йому було відомо ще задовго до початку засідання. Далі нєБєнзя традиційно попросторікував про «майданну владу», русофобію, глорифікацію нацизму, про те, як Україна спеціально знищує власну інфраструктуру, та видав іншу маячню, яка вже всім остогидла і в РБ, і в ГА ООН, і в усіх міжнародних організаціях. Тож ніхто його не слухав.
В результаті, єдине, що вдалося російській дипломатії в Нью-Йорку: забезпечити шуми і шурхіт під час виступу українського лідера, вимкнути англійський переклад трансляції (всіма іншими мовами можна було слухати) і при цьому як найбільше досягнення – російські перекладачі оголосили Володимира Зеленського як Президента Республіки Україна (переслухала потім запис трансляції французькою та іспанською – жодної «республіки» там не пролунало, за китайський оригінал та арабський переклад нічого сказати не можу) та говорили російською «на Украінє». Це й все, на що спромоглося постпредство російської федерації.
Всі учасники засідання (окрім ерефії, звісно) привітали Україну та її народ з Днем Незалежності. Представниця США поспівчувала при цьому, що його доводиться святкувати цього року в умовах російської агресії.
Про рівень підтримки української та російської делегацій в РБ ООН красномовно свідчать ці два знімки під час прес-конференції за підсумками засідання Ради 9115 (фото взяті з ФБ-сторінки українського Постпреда).
Отже, сумний та невеселий, потягнув Васілій Лєксєіч своє згорблене під вагою поганих думок тіло до машини, щоб їхати до свого кабінету на 67-й вулиці і готуватися до чергового розносу з москви. Все частіше згадує він сьогодні свого попередника Віталія Чуркіна і починає йому заздрити…
Оксана БОЙКО