Чи з’явиться в України більше нових друзів після війни
Роздуми пересічного «народного дипломата» (Запрошення до дискусії)
…Йде шостий місяць загарбницької кровопролитної війни для України. І шостий місяць «спецоперації» для росії, яка мала бути завершена за двійку-трійку тижнів щонайбільше, згідно із запевненнями суперкомандувача другої армії світу. Фашистська путінська недодержава встигла за цей час продемонструвати світовій спільноті усі «надбання» своєї людиноненависницької політики, яку вона застосувала до нібито братнього народу України, в першу чергу до російськомовного населення Сходу та Півдня України. Світові відомі Буча й Бородянка, Чернігів й Маріуполь, Херсон та Оленівка… багато інших міст і селищ – свідків цих кривавих злочинів. Путінські посіпаки оголосили, що метою їхньої спецоперації є денацифікація, демілітаризація сусіда-націоналіста, а по суті це стало геноцидом української нації. Свідченням цьому є десятки тисяч жертв серед цивільного населення…
Та чим далі росія продовжує демонструвати світові скоєні нею злочини проти мирних українців, тим більше країн світу у своєму ставленні до агресії русні переходять з категорії нейтральних до членів антипутінської коаліції. Навіть колишні «симпатики» росії починають переосмислювати нелюдські дії рашистів проти суверенного сусіда і переходять на бік підтримки України. Факти, як-то кажуть, вперта річ, особливо підкріплені фото- та відеометеріалами. А якщо ще й побачити свідоцтва геноцида на власні очі, приїхавши в Україну і відвідавши місця злочинів проти людства, то усвідомлення всього того лиха, скоєного сучасними фашистами росії, не змусить на себе довго чекати… Що, до речі, багато із світових політиків й зробили. Вони приїхали і на власні очі побачили всі звірства геноциду росії проти українського народу. І це докорінно змінило їхнє ставлення до війни… Формування антипутінської коаліції триває.
Ми здобули неабияку підтримку серед країн світу, чимало нових друзів й союзників, навіть серед дуже далеких дистанційно. Світова спільнота почала краще розуміти і співчувати нам, переоцінивши при цьому своє ставлення до ерефії.
Мене, власне, спонукав, як-то кажуть, взятися за перо нещодавній візит президента Гватемали Алехандро Джамматтеї в Київ. Вау! Коли ми востаннє чули про візит лідера будь-якої Центральноамериканської країни (та й Латиноамериканської також) до України? Я, особисто, не пам’ятаю. Так от. Це перший візит президента цієї центральноамериканської країни за 30 років незалежності України. Здавалося б, між нашими державами тисячі кілометрів. Але… розуміння трагедії, болі й втрат, які переживає Україна, країною, яка також пережила подібні криваві моменти своєї історії, робить їх близькими незалежно від відстані. Хто найбільше може співчувати, як не той, хто пережив подібний досвід? Саме у такі доленосні моменти історії і формуєть коло нових друзів, тих, які простягнули тобі руку підтримки у лиху годину. Як кажуть, друг пізнається в біді.
Лідер Гватемали відвідав Бучу, Ірпінь, де на власні очі побачив звірства рашистів проти мирних українців. Може це нагадало йому криваві епізоди з історії власної держави? Він висловив свою підтримку Україні та наголосив, що про злочини росії має знати весь світ. Під час брифінгу Алехандро Джамматтеі Файа підкреслив, що приїхав до Києва, щоб висловити абсолютну підтримку президенту України, Збройним силам та всьому українському народу України, який захищається від російської агресії. Він запевнив у наданні Гватемалою гуманітарної допомоги Україні та відновленні цивільної інфраструктури зруйнованих українських населених пунктів. Лідер Гватемали підтвердив зацікавленість його країни у імпорті з Україні сільгоспродукції та налагодженні промислових зв’язків. У спільній заяві президентів – Володимира Зеленського та Алехандро Джамматтеі – йдеться про розширення співпраці між країнами в галузі освіти, науки та технологій, а також туризму. Вони домовилися в майбутньому збільшити обмін студентами й стажерами, а також сприяти реалізації спільних наукових проєктів та налагодженню прямих зв’язків між туристичними відомствами двох країн. Україна та Гватемала погодилися продовжити роботу із взаємного розширення дипломатичної та консульської присутності в обох державах. І початок вже покладено: Кабмін схвалив проект угоди між Україною та Гватемалою про взаємне скасування візових вимог (строком до 90 днів протягом 180 днів). Чудові плани… Аби тільки не заклякли у відомчих кабінетах бюрократів, як це бувало у нас в минулому.
Кількома днями раніше Володимир Зеленський мав телефонну розмову з президентом Коста Ріки Родріго Чавес Роблес, в ході якої лідер Центральноамериканської республіки висловив слова підтримки народу України і запевнення у розбудові антипутінської коаліції на латиноамериканському континенті. До речі (і це є також показовим) Коста Ріка була серед перших 48 країн світу, які засудили напад росії на Україну ще у перший день агресії, 24 лютого.
Коста Ріка, мабуть, представляє собою виключення з усієї плеяди центральноамериканських країн, які пережили драматичні моменти у своїй новітній історії – диктаторські режими, громадянські війни, державні перевороти… . Хоч і їй не вдалося оминути громадсянської війни 1948 року, коли прокомуністичні й ліві сили, наслідуючи приклад сусідніх країн регіону, спробували змінити режим. Та наслідки тієї боротьби настільки вразили костаріканців, що після її припинення відмовилися від армії. Відтоді тут немає військових. Єдині силовики в країні – поліція. Це єдина нейтральна країна на цілому континенті. Коста Ріка відома ще й своїми мирними ініціативами, коли у середині 1980-х виступила з пропозицією укласти мирний договір серед центральноамериканських країн, які у той час роздирали братовбивчі війни та внутрішня боротьба. За цю ініціативу та лідерство Президент Коста Ріки Оскар Аріас Санчес був удостоєний Нобелівської премії миру 1987 року як ініціатор мирних перемовин в Центральній Америці і підписання мирного договору між державами регіону. Коста Ріка є країною зі сталою демократією, президентською республікою з правом президента бути обраним лише на один термін (4 роки). Після перерви у кілька років він може бути обраний ще на один строк. Це унікальна країна, яка дуже переймається збереженням природи і проблемами зміни клімату. Вона існує на повністю відновлюваних джерелах енергії (99%), а 25% її території з 30-ма національними парками знаходяться під охороною держави. Чи не був би такий досвід цікавим і корисним для України?
Центральна Америка – це ворота до Латинської Америки, величезного континента з великими перспективами і з численою українською діаспорою. Країни цього континенту також не залишилися осторонь від підтримки України в її боротьбі проти російських загарбників. Президенти Аргентини, Бразилії, Еквадору, Колумбії, Уругваю, Чилі висловили свою солідарність з українським народом. Це були здебільшого перші персональні контакти між лідерами України та латиноамериканських країн за всю нашу 30-річну історію. У ці дні президент Володимир Зеленський неодноразово наголошував про початок нової політики щодо відносин з Латинською Америкою і про важливість їх відновлення. Він також дав перше інтерв’ю латиноамериканському медіа – бразильському телеканалу Globo, де розповів про стосунки між нашими державами, про розмову з президентом Бразилії Жаїром Болсонару та наголосив на тому, що лідери латиноамериканських країн не можуть залишатися на нейтральній позиції під час кривавої війни росії проти України.
Варто нагадати також про візит членів Сенату та Палати депутатів Націіонального конгресу республіки Чилі у рамках розвитку українсько-чилійських міжпарламентських зв»язків, під час якого вони відвідали Бучу, Ірпінь, Гостомель, особисто переконавшись у брутальних злочинах російської агресії. У ході зустрічі, серед інших, були обговорені питання поширення в регіоні Латинської Америки правдивої інформації про справедливу боротьбу українського народу проти російських загарбників. Піізніше, під час розмови президентів двох країн, за словами Володимира Зеленського, сторони обговорили можливість залучення чилійських спеціалістів до розмінування території нашої держави. Габріель Борич, новообраний чилійський президент, також запевнив, що Україна може розраховувати на Чилі у питаннях гуманітарної допомоги. Підтримка України є не лише серед керівництва держави, але й серед чилійського суспільства. Сантьяго послідовно виступає на підтримку суверенітету та територіальної цілісності України, наголошуючи на необхідності неухильного дотримання норм та принципів міжнародного права. Делегація Чилі голосувала «за» відповідні резолюції Генасамблеї ООН. Нова чилійська влада розділяє ті ж цінності, що й Україна. Наразі Чилі є важливим напрямом для латиноамериканського вектору зовнішньої політики України.
Північна «сусідка» Чилі – Перу – однозначно засудила широкомасштабне вторгнення Росії на Україну, зазначивши, що це є актом агресії та порушенням територіальної цілісності та суверенітету України. Перу також підтримала проукраїнські резолюції в ООН. Варто зазначити, що підтримка з боку Перу є послідовною ще з 2014 року, коли на голосуванні ГА ООН щодо невизнання результатів нелегітимного «кримського референдуму» Перу проголосувала «за» (як і Чилі), на відміну від Аргентини, Бразилії, які мовчки утрималися. Перу стала єдиною з країн Латинської Америки та Карибського басейну, яка надала Україні гуманітарну допомогу після російської агресії у 2014 році. Ця латиноамериканська держава – потенційний партнер України в регіоні з огляду на однозначну політичну підтримку.
Інші країни континенту дотримуються здебільшого нейтральної позиції у своєму ставленні до війни і не підтримують санкції, введені проти росії.
Є ще одна група країн, так званих ідейних «друзів» ерефії, з якою і так все зрозуміло. Це – Куба, Нікарагуа, Венесуела, Болівія. Це вассали росії на цьому континенті і повністю залежать від неї, перш за все фінансово. Але ситуація може незабаром позитивно змінитися з огляду на деякі санкційні поступки, які нещодавно запровадили США щодо цих країн.
Латинська Америка – непростий регіон, З драматичною кривавою історією громадянських воєн і диктатур, симпатіями населення до політиків-популістів і лівацькою ідеологією. Це непростий регіон для бізнесу, якщо приходиш сюди зі своїм «статутом», не рахуючись з місцевим менталітетом, зневажаючи місцеві традиції. Але це регіон з надзвичайним потенціалом у багаьох сферах життєдіяльності, який дуже динамічно розвивається. Іспанська мова – третя найпоширеніша мова у світі. Тут живе величезна кількість населення – вихідців з Європи. На цьому континенті проживає майже мільйон українців.
На сьогодні в Центральній та Латинській Америках діють шість диппредставництв України (Аргентина, Бразилія, Куба, Мексика, Перу, Чилі). В Україні діють чотири посольства латиноамериканських країн – Аргентини, Бразилії, Куби та Мексики. Цього дуже замало, особливо зараз, коли Україна веде визвольну війну з росією. Натомість країна-терористка має великий вплив на цей регіон протягом десятиріч, ще від часів СРСР. І в рази більше диппредставництв. Її вплив – широкомасштабний: від фінансових «вливань» і підкупів на різних рівнях до інформаційної війни шляхом розповсюдження фейкових новин та пропагандистської дезінформації. А от про Україну тут знають дуже мало, як місцеві еліти, так і пересічні громадяни. Зараз, звичайно, ситуація змінюється. Поки що ми у всіх на слуху у зв’язку з трагічною війною. Але нам треба ще воювати на фронтах інформаційної війни, яку нелегко буде виграти в Латинській Америці. Адже раша не сидить, склавши руки. Вона зараз навіть посилює свій інформаційний треш на континенті, збільшуючи іспаномовне мовлення через новинні агентства, у т. ч. SPUTNIK, телеканал RT та відеоагенство RUPTLY. Така ситуація навіть занепокоїла Держдеп США, Ми ще пам’ятаємо, як пару місяців тому були закриті англомовні канали російських пропагандистських ЗМІ у демократичних країнах світу. Але тоді не звернули увагу на іспаномовні, портумовні канали, які продовжують мовлення, збільшуючи свою «продукцію» для «промивання мізків».
Нещодавно група американських сенаторів від обох партій звернулась з проханням виділити кошти для протидії російській іспаномовній дезінформації на тлі наполегливих і зростаючих зусиль росії, спрямованих на Західну півкулю. Сенатори переконані, що мета росії із збільшення мовлення на цей регіон є поширення брехні для виправдання війни, поляризація суспільств і підрив демократії в регіоні. Необхідність здійснення цього проєкту вони пояснили тим, що російські канали мають значний вплив в Латинській Америці. А звідси рашистська пропаганда легко сягає інших країн, включаючи Сполучені Штати, і впливає на іспаномовні громади.
Росія має в регіоні чимало своїх «симпатиків» з числа колишніх студентів кількох поколінь, дехто з яких навчалися ще в СРСР, а дехто – вже в росії. Деякі, на жаль, не відділяють Україну окремо як суверенну країну. Вона для них – все ще частина колишнього союзу.Наче закарбувалося у свідомості… Мені доводилося зустрічатися з такими в Коста Ріці, і я вам маю сказати, що переконати їх непросто, а часом навіть неможливо. Це люди, які продовжують слухати російську дезу і не мають ніякого наміру змінювати свою думку. Це ще підтримується різними подіями та святкуваннями в російському посольстві, на які їх запрошують. В країнах регіону діє й асоціація випускників-іноземців, яка гуртує колишніх студентів, хоча на мою думку, є багато запитань до їх діяльності. Що це, “sleeping cells”? Спеціалісти зрозуміють моє запитання…
SUMMARY
Таким чином, аналізуючи сучасну ситуацію в регіоні, маємо зазначити низький рівень політичних, економічних, культурних стосунків України з країнами Латинської Америки і Карибського басейну, тобто немає ані бізнесових, ані міжособистісних контактів. А це означає вкрай незначну обізнаність місцевих політичних та бізнесових еліт як щодо російської агресії, так і стосовно потенціалу України. Брак інформації про Україну, як найбільшу країну Європи, та відсутність її позитивного іміджу роблять нашу країну невідомою “terra incognito” для жителів континента. І це – через недосконалість державної політики, цілей та завдань України в регіоні. Латиноамериканський вектор не розглядався як окремий напрям зовнішньої політики України упродовж щонайменше останніх 10 років. Якщо немає посольств, то як можна продуктивно працювати з діаспорою, наприклад, або з місцевою пресою, з громадськістю? Це наші союзники на місцях, які могли б зробити чимало для України та для створення позитивного іміджу нашої країни.
Міжпарламентські контакти також можуть стати важливим елементом вибудови довіри між країнами. Втім у нас в Раді навіть не всі країни регіону охоплені групами з міжпарламентських зв»язків. Особливо маленькі країни тієї ж Центральної Америки. До речі, групу з Гватемалою от тільки-но створено – 1-го серпня 2022 року. Мабуть, варто завдячити президентові цієї країни, який відвідав Україну напередодні.
Незацікавленість у формуванні взаємовигідних відносин з країнами поза ЄС і НАТО може призвести не тільки до втрати потенційних ринків, а й до схиляння росією цих країн на свій бік в рамках міжнародних організацій. І підтвердження цьому ми наочно бачимо з 2014 року, а особливо зараз, від початку війни у лютому 2022 року.
Мабуть, варто нагадати, що всі свої 30 років незалежності Україна була досить замкнена у дипломатичному просторі, якщо можна так висловитися. Ми розвивали відносини в основному з країнами пострадянського простору, частково з Європою, Північною Америкою, подекуди з південно-азійськими і північно-африканськими державами. Здебільшого з тими, з якими «дружив» СРСР. Ми не приділяли належної уваги розвитку відносин з країнами Центральної та Латинської Америки, центральної й південної частини африканського континента, Тихоокеанського регіону. Але вони всі, принаймні більшість із них, висловили нам свою підтримку і надали допомогу. Вони відкриті до діалогу й дружніх стосунків. М’яч, як-то кажуть, на нашій половині поля. Ми не можемо втратити цей новий шанс для розбудови наших стосунків зі світом.
Україна має дивитися вперед і думати про найближче майбутнє. Тож вже зараз, паралельно з боротьбою наших мужніх Збройних сил на полях битв, інтелектуальна спільнота має працювати над стратегією розвитку України у післявоєнний час, починати будувати майбутні альянси й регіональні союзи на тлі переоцінки старих. Україна має визначитись зі своїм місцем у світі і яку роль вона відіграватиме.
Аліса ПРОЖОГІНА, Журналіст, кор. Українського радіо в США в 2007-2018 рр.
