Невивчені уроки історії: коріння кривавого кремлівського «пацифізму»
Історія часто нагадує нам приклади «миротворців», «рятівників», та «переможців», які вбили мільйони людей за ради своїх хворих амбіцій. І були постаті, які попереджали про біду і відповідальність, всіх і кожного, хто підтримував диктаторів, навіть мовчки.
Друга світова війна була найбільшою в історії людства катастрофою, трагедією планетарного масштабу. Саме з цим трагічним періодом світової історії пов’язана видатна історична постать – Томас Манн. Письменник попереджав громадян про неминучу катастрофу від так званого «рятівника» арійської нації.
Томас Манн – класик німецької літератури, чиї книги пройшли подвійне загартування: на одному схилі літературного Олімпу він отримав свою Нобелівську премію з літератури (1929р.), на іншому – став ненависником нацистської Німеччини, якому до кінця його днів не могли пробачити «германофобію» багато німців.
Часто образу німців на Манна пояснюють текстами його останніх радіопередач навесні 1945 року, коли письменник, по суті, оголосив про колективну відповідальність німців за злочини націонал-соціалізму.
Але розрив стався після першого радіовиступу Томаса Манна у березні 1941 року, коли Гітлер зазнав своєї першої великої поразки у Другій світовій війні — у «битві за Британію». Томас Манн допоміг багатьом людям поза Німеччиною зрозуміти свою рідну країну в часи її сумного падіння. Нехай і ціною внутрішнього розриву із батьківщиною.
Ніхто в Німеччині не наважувався так говорити зі своїми співгромадянами і по нині:
«Що буде з вами?»
Якщо ви програєте, то мстивість всього світу обрушиться на вас за все, що ви завдали людям та народам. Якщо ви переможете, якщо Англія впаде, і навіть якщо ви виграєте війну континентів і завоюєте Захід та Схід, то невже хоч один із вас вірить, що це буде міцна перемога? Така, яка створить порядок і яка буде прийнятною для вас та для інших, перемога, після якої можна жити? Чи може один народ стати судовим приставом для інших народів, поліцейською армією на всій поневоленій земній кулі, тоді як інші народи будуть зайняті рабською працею на расу панів? Чи це морально для будь-якого народу? І особливо для вас, німці?
Про історію та людство можна думати як завгодно принизливо і скептично. Але чи повірити в те, що весь світ визнає остаточну перемогу зла? І зазнає свого перетворення на камеру гестапо, у загальний концентраційний табір, де ви, німці, будете охоронцями? В це не зможе повірити навіть найбільший скептик.
Ваші лідери засуджують опір Англії та ту допомогу, яку вона отримує від Америки, як «затягування війни». Вони вимагають «миру».
Ті, з кого крапає кров їхнього власного народу, кров інших народів, наважилися вимовити це слово! Під словом «мир» вони розуміють поневолення, легалізацію їхніх злочинів та визнання неприйнятним людством.
Цього не буде.
З Гітлером нічого очікувати миру, оскільки він глибоко нездатний до миру. І саме це слово у його вустах — лише брудна патологічна брехня, як і будь-яке слово, коли-небудь вимовлене ним. Доки Гітлер і його режим підпалювачів залишаються при владі, ви, німці, не будете мати миру ніколи, за жодних обставин. Завжди, як і зараз, вам треба буде йти вперед і вперед серед ганебних справ насильства, скоєних нехай лише задля запобігання помсти, щоб колосальна і ненависть народів, що все зростала, не поглинула вас.
Попередити вас, німці, означає зміцнити вас у ваших похмурих передчуттях. Зробити більшого для вас я не можу».
Томас Манн. 19 березня 1941 року.
Історія повторюється, диктатори продовжують існувати і в ХХІ ст., путін один з них. Ось одне речення, з його звернення до росіян: «Ми найвидатніша нація! Другу світову війну ми програли, а ось третю – обов’язково виграємо». В цьому реченні вся справжня ідеологія – російський нацизм, яким заражена значна частина населення РФ, тому його і підтримує. В ХХ ст. нацисти ще й розширили фашизм ідеєю про те, що на благо раси можна завойовувати території: убити всіх чоловіків, жінок, дітей та захопити територію. Путіну ця ідея завжди подобалась!
Хворе російське суспільство в більшості живе вигаданим по художнім фільмам, просякнутим победобесієм! Победобесіє – це коли «пацифісти» виступають проти війни, і тут же розв’язують війну в Україні, і вдаються до стратегії «випаленої землі».
Війна кремлівського очільника, триватиме до повного розгрому кремлівського очільника, як свого часу війна Гітлера! Але є маленьке «але»: війна в Україні – це не кінець проблем США та Заходу із путіним, це тільки початок.
Манана АБАШИДЗЕ, журналіст, кандидат юридичних наук