Повернення «Імперії зла»: Московщина – джерело нацизму та фашизму 21-го століття
Москвинські політики та їх пропаганда ще від часів Помаранчевої революції шукають в Україні фашистів та нацистів, стверджуючи, що українці та московці – один народ. Вони відмовляють українцям у праві на існування, що є неприхованим нацизмом. Але саме населення Московщини є носієм цієї ідеології, а РФ-ія – фашистською державою.
Москвинське населення спрадавна жило за принципами нацизму: ненависті до чужих та кругової поруки. Основою росіянського нацизму була скрєпна патріархальна сільська община. Зробити шкоду сусідській общині було ознакою доблесті. Загнати скотину на чужі поля, щось вкрасти, побити гуртом одного з сусідського села – це віталося. Про це писав російський історик Валерій Возгрін у своїй 4-томній монографії «Історія Кримських татар».
Нацизм – це вищість одних над іншими. От кожна община і доводила свою вищість.
Відмінність між націоналізмом та нацизмом у тому, що націоналізм захищає і розвиває свою націю, покладаючись на власні сили і ресурси, а нацизм – експлуатуючи, пригноблюючи та знищуючі інші народи.
Грунтуючись на таких історичних неспростовних фактах розвитку Московії, дослідники початку ХХ стліття роблять наступний важливий висновок:
«Наивныемосквичисчитаютсебявышевсех других людей».(К. Валишевский. Иван Грозный. 1912).
Закордонні дослiдникивизначаютьсутнiсть Московскогоцарства:
“Столiттями жив замкнений у собi, самоiзольованийвiд чужого, нiбиворожогодовкiлля, автаркний, у своїйвiдсталостi,але гордийсвiдомiстюсвоєївищостi над усiмиiншимимосковський народ”. Про цю рису московців писали засновники комуністичної ідеології К.Маркс та Ф.Енгельс.
Сьогодні в цивілізованому світі це називається нацизмом.
Поміщик – це трансформований вождь місцевого племені.
Кріпаки бились між собою, доводячи, що їхній поміщик кращий за сусідського.
Володимиро-Суздальське, а згодом Московське князівства вогнем і мечем підкоряли сусідів, демонструючи вищість володарів ханського ярлика на збір податків.
Як у фільмі “Андрій Рубльов”: “Нєубівайменя – ми же с тобойрусскіє!”, – Да какой же ти русскій, морда рязанская!!!
Москвинський нацизм вповні реалізувався у геноциді населення демократичного Новгорода спочатку ОлександромНєвскім, а потім Ванькою Жахливим (Іваном Грозним). Загалом, щоб не було сумнівів у нацистській політиці Московії з давніх часів, ось совєтські публікації:
«…Москва являлась главным поставщиком хлеба для неплодородных новгородских областей и в борьбе с Н. В. могла действовать измором. Все указанные обстоятельства обеспечили победу Москвы над Новгородом.
В результате рядавойн Новгород Великий в 1478 былзахваченМосквой, главнейшиепротивники Москвыказнены, Новгород, боярство и др. представителиправящегоклассавыселены в московскиеземли.С политическ. самостоятельностью Новгорода Великого былопокончено, в знак чегобылснят и увезен в Москву Новгородскийвечевойколокол» (МСЭ, т.5, М., 1931, стр. 822-823). На територіях колишніх Псковської та Новгородських республік залишилось лише 5% корінного населення, все інше було заміщено уродженцями Московщини і Суздальщини та інших окупованих московцями регіонах.
Далі імперія так само розправлялася з народами України, Сибіру та Кавказу методами геноциду.
«…в XVIII и отчасти в XIXвекахимелиместовосстаниякамчадалов и чукчей, всёвзрослоенаселениекоторыхбыло перебито при усмирении» (МСЭ, т.7, М., 1932, стр. 816).
Повністю були знищені у XVIIсторіччідаури (дагуури) – споріднений монголам народ, що мешкав в Забайкаллі та Приамур’ї і вів осілий спосіб життя і займався садівництвом та городництвом.В совітські часи навіть фільм був «Даурія», тобто територія є, а народу нема.
Та сама історія з тюркською родо-племенною групою Іркіт (Іркут), заселявших територію нинішньої Іркутської області. Назва є, а народ був повністю знищений.
Територію м. Сочі населяли убихи, які зазнали геноциду 1864 року. Красная поляна під Сочі зветься так не за красу місцини, а тому, щ була залита кров’ю внаслідок масових страт.
Зазнали геноциду черкеси, ногаці, киримли.
Ми тут бачимо основи тої політики Москви, з якою прийдеться зустрітися на щабелях історії іншим народам, які попадуть під п’яту московської імперії, – це масові страти і масові виселення народів.
Свого часу совєтські академічні видання констатували таке: «Включена до складу російської держави як його провінція, Україна остаточно перетворюється у XIX ст. в русскую колонію, де русскій уряд посилено починає викорінювати будь-які сліди національних особливостей, а український народ остаточно стає пригнобленим, придушеним національним гнітом і кріпацтвом».
Малороси, інородці, чухонці, самоїди, чурки, ягути, корсаки – цевсе були визначення нижчих, не “русскіх”. Для кожного народу у московців є якесь принизливе прізвисько. Ну точно як у Райху, тільки на пару сторіч раніше.
Цар – то верховний вождь.
То не якась англійська королева, кайзер чи султан – то наступник Бога на землі, фюрер. І в нього місія – Третій Рим (ну майже Третій Рейх)! І “ми русскіє – с намі Бог”!
Виходить, що то клятий Гітлер навчився нацизму в московців!
Після Жовтневого перевороту патріархальна росіянська община була зруйнована. Залишки її органічно вписались у колгоспи та радгоспи з прєдсєдатєлямі в ролі поміщиків-вождів та парторгами в ролі попів.
Інші маси селян, підхоплені “соцстроітєльством”, понесли по державі вірус нацизму зі своїх общин: “наш-не наш”, “свій-чужий”!
Навіть Ленін тим був незадоволений, бо це повністю руйнувало міф про «інтернаціоналізм» і видав працю “О національной гордості вєлікоросов”, де наголошував на необхідності нащадкам кріпаків менше задирати носа з приводу вчиненого перевороту. Але московський нацизм подолати було неможливо. Сталін, рятуючи нову iмперiювiд розпаду, на 12-му з’їзді ВКП(б) сказав:
“В связи с НЕПом у нас растет не подням, а по часам великодержавный шовинизм, самый заскорузлый национализм,старающийся стереть все нерусское, собрать все нити управления вокруг русскогоначала и придавить всё нерусское.
…Нужно понять, что если такая сила, как великорусский шовинизм, расцветёт пышным цветом и пойдёт гулять, – никакого доверия со стороны угнетенных ранее народов не будет, никакого сотрудничества в едином союзе мы не построим и никакого Союза Республик у нас не будет”.
Коли імперія СССР остаточно укріпилась, загравання з поневоленими народами закінчилось і почалося знищення національної інтелігенції по всіх «республіках» (в Україні – розстріляне Відродження). В масі своїй ці люди підтримували соціалізм, тобто питання полягало саме в їх іншій від московців національності. Потім голодомори в Україні та Казахстані. Причому голодоморний геноцид торкнувся саме території компактного проживання українців на Московщині: Кубань, Курщину, Стародубщину, Подоння та Поволжя, Оренбурзьку область.
З початком нападу Німеччини на СССР рухнула вся ідея інтернаціоналізму та міжнародної солідарності трудящих, бо виходило, що один соціалістичний режим напав на інший і одні пролетарі вбивають таких самих. І тоді всеросійської популярності набув людиноненависницький вірш «Убєйнємца» Симонова.
Довершенності ідея цього росіянського нацизму набула, коли Сталін виголосив тост за “вєлікійрусскій народ” на честь перемоги над своїм ідейним близнюком Гітлером.
А сам Сталін набув статусу імператора і вже відвертого титулу “отцавсєхнародов”!
Це ж його копіював Путін, коли казав, що “русскіє” і самі б у тій війні перемогли.
Спекулюючи на всенародному вірусі нацизму, Путін розгорнув компанію “побєдобєсія”, з пошуками “не наших” (тобто ворогів) і надуванням «національної гордості вєлікоросов». Недарма одна з нацистських молодіжок на рашці звалась “Наші”.
Німецькі ідеологи націонал-соціалізму звернули увагу на споконвічний «русскій дух» вищості над іншими. Він рухав розвиток імперії, незважаючи на більш ніж скромні успіхи в економіці, науці та культурі. Німці взяли у московців ідеї нацизму, маючи реально видатні досягнення у всіх сферах життя, і оформили їх в ідеї націонал-соціалізму, заодно і ввели цей термін.
Це так само, як бувший соціаліст Муссоліні вирішив, що недоцільно заливати рідну країну кров’ю заради знищення «пануючих класів» і придумав «фашизм», замінивши «класову боротьбу» на корпоративізм та соціальний солідаризм.
Доводимо, що Московія є фашистською державою.
Наразі доцільно бити ворога його ж зброєю, а саме визначенням Г. Димитрова, яке увійшло у всі совітські енциклопедії та підручники, а нині перекочувало до москвинських: «Фашизм є відкрита терористична диктатура найбільш реакційних, шовіністичних та імперіалістичних елементів монополістичного фінансового капіталу».
Путінська диктатура є відкрито терористичною як до внутрішньої опозиції, (коли ув’язнюють за одиночний пікет, вподобайку чи репост), так і на міжнародній арені, відкрито підтримуючи «Хамаз», «Хезболлу» і опосередковано «Талібан», створивши ІДІЛ, здійснивши геноцид в незалежній Ічкерії, окупувавши Придністров’я, Абхазію, Південну Осетію, український Крим та частину територій Донбасу. Путінський режим відкрито підтримує диктаторські режими в Сирії, Венесуелі, Білорусі, веде війни у Лівії та інших африканських країнах, труїть бойовими ОР громадян європейських країн.
Москвинський режим є реакційним, оскільки, за твердженням самого Путіна, є реакцією на найбільшу геополітичну катастрофу – розвал Совітського Союзу, реагує зовнішньою агресією та експансією по відношенню до не лише бувших республік СССР та країн соц.табору, а й до всього світу.
Шовінізм є основою буття російського етносу, описаний як російськими революційними демократами та письменниками-класиками, так і засновником більшовизму Леніним. Нині він бурхливо розквітнув у образі «русского міра».
Московське царство, Російська імперія, СССР та нинішня РФ-ія є різними формами існування імперського духу, який несе поневоленим народам не лише економічний визиск, а і геноцид, асиміляцію, культурну та фізичну деградацію. Інші світові імперії (включно із Золотою Ордою) не ставили за мету знищення національних культур та мов і асиміляцію їх в тіло етносу метрополії. Як СССР, так і РФ-ія навпаки знищує мови та культури підкорених народів, перетворюючи їх представників на «русскій народ» в рамках примітивної росіянської культури, деградованої за часи «соціалістичного реалізму». Російська федерація, як і Совітський союз, є імперією зла, імперією смерті.
Нинішній РФ-ії притаманний монополістичний фінансовий капітал у формі олігархату, підпорядкованого найбільшому олігарху – Путіну. Вся економіка Московщини розділена між вірними йому людьми, які очолюють корпорації і котрих він може легко змінювати при найменшій підозрі в нелояльності. Тобто влада і економіка побудовані на тоталітарному принципі. Корпорації вірних чиновників пронизують всю економіку РФ-ії в більшій мірі, ніж в Італії Муссоліні. Від царів до диктатора Путіна на Московії панує в економіці принцип «вотчинності» виведений американським істориком Річардом Пайпсом у своїй 3-х томній монографії «Російська революція».
Фашизм в гітлерівському Рейху відрізнявся від більшовизму лише тим, що в СРСР вся власність була юридично державною, а фактично нею керувала партійна бюрократія, спрямовуючи кошти на досягнення комуністичної мети – світового панування. Якщо в Рейху були різні форми власності при пануванні корпорацій (сталеливарні концерни «Тіссен», «Фарбен Індастріз» та ін.), то в СРСР вся економіка була єдиною корпорацією, з концентрацією капіталу, про яку Гітлер міг лише мріяти. Проголошена «всенародна» власність на засоби виробництва була такою ж брехнею як і найдемократичніша сталінська «конституція».
Тобто визначення болгарського комуніста Димитрова повністю описують фашистську суть Московщини.
Основою москвинського фашизму (як і нацизму) знову є патріархальна община. Поміщик як батько, годувальник та верховний суддя. Держава як корпорація з царем на чолі, дворянство та чиновництво як «ефективні менеджери» з наданим у володіння майном корпорації (помісні землі) та простий народ, котрий то все підтримує. Слід зауважити, що всі «селянські війни» та «антикріпосницькі повстання» були боротьбою поневолених та закріпачених народів, а очолювали їх вихідці з України Болотніков, Разін та Пугачов. Конкретно москвинський етнос спромігся лише на розбійницькі бунти при ослабленні держави – «мідний» та «соляні бунти», та пограбунок поміщицьких маєтків під час війни з Наполеоном. Символічними були бунти селян після відміни кріпацтва з вимогою повернути «все як було».
Видані Путіним псевдо-історичні опуси та риторика його пропагадонів є ідеологічно завершеною нацистською та фашистською програмою знищення українців і України!
Вже пора нашим громадянам та всієї планети усвідомити, яке всесвітнє зло їм загрожує і організуватись для його знищення!
Кость Зацарний, боєць Куреня територіальної оборони ОУН, м. Київ