Генерал Хижий проти Міноборони: хто кому диверсант?

Міністерство оборони України остаточно перетворюється на неблагородне сімейство, нутро якого струшують публічні «шкандали».

Судовий процес, ініційований екс-заступником начальника Генерального штабу генерал-лейтенантом Володимиром Хижим проти керівництва Міноборони та Генерального штабу ЗСУ, стає лакмусовим папірцем совкових звичок і традицій, які панують в середовищі підлеглих міністра Степана Полторака.

Зокрема, судове засідання, яке відбулось 19 травня у Вінницькому окружному адміністративному суді, наочно продемонструвало, хто є хто в цьому «внутрішньому» конфлікті.

Тупа шаблюка Полторака

Власне, сам конфлікт можна вважати типовим для популяції вищого генералітету, вихованого у кращих радянських традиціях, який опанував при цьому сучасні технології свого чиновного і політичного виживання.

У 2015 році, перебуваючи на посаді заступника начальника Генштабу, Володимир Хижий ініціював перевірку військових складів в Україні. В результаті саме він попередив Міноборони про можливість скоєння диверсій на деяких військових об’єктах. Вище керівництво, стурбоване пилянням військового бюджету та розподілом нагрудних бряцалок, до галасу, який підняв Хижий, поставилось філософські. Тобто пустило мимо вух. А невдовзі вибухнули склади у Сватовому. Отут міністерський апарат чуток залихоманило у пошуках винних. І у кращих традиціях «совка», крайнім вирішили зробити того, хто, власне і попереджував про вірогідність диверсії! Хижий був звільнений особистим наказом Полторака 18 лютого 2016 року з «універсальним» формулюванням «за систематичне невиконання умов контракту».

Хижий, на відміну від чисто міністерської челяді, що оточує Полторака, є бойовим генералом. Він чудово розуміє сутність внутрішніх норовів міністерства та постійних лукавих генеральських перегонів «на виживання» в оточенні міністра. В даному випадку причина полтораківського «махання шаблюкою» полягала в примітивному бажанні замилити президентські очі: визнавати диверсію – це підставляти власну голову під звинувачення в бездіяльності та нехлюйстві, а подати сватівську трагедію як «халатність» і блискавично знайти «крайнього» – це «очищення армії»…

Власне, через деякий час Міноборони потрапило у цю ж халепу вдруге, коли висадило у повітря склади у Балаклеї. Тоді, аби не виглядати зовсім вже по-ідіотські, верхівка міністерства, не витрачаючи час на пошук «стрілочника», миттєво заспівала пісень про теракт. Визнавши, таким чином, правоту «репресованого» Володимира Хижого – єдиного, хто попереджав про вірогідність такої перспективи.

Феномен «титушок-атошників»

Тож звільнений генерал подав до Вінницького окружного адмінсуду позов щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді. Перші дві інстанції у задоволенні позову швиденько відмовили, а от у наступній – в Вищому адміністративному суді України – Міноборони очікував «облом»: ВАСУ визнав правомірність аргументів Володимира Хижого, скасував рішення Вінницького окружного адмінсуду та Вінницького апеляційного адмінсуду і повернув справу до першої інстанції.

Початок повторного розгляду виглядав феєрично – в дусі сучасних традицій тиску на нещасну Феміду.

По-перше, «на підтримку» мужньої позиції міністра Полторака прибула дивна компанія типових титушок, ряжених під «ветеранів АТО».

 

Щоправда, справжні атошники, які прийшли підтримати генерала Хижого, справили на фейкових воїнів Полторака очікуване враження – міністерська група підтримки швидко розчинилась у повітрі. Але новий феномен під назвою «титушки-атошники» був зафіксований…

По-друге, намалювалась інша «сила», яка начебто також відстоювала міністерську фейкову боротьбу «за очищення армії», – у вигляді невідомої місцевої громадської організації. Щоправда, «активісти» примудрились підкласти Міноборони величезну свинюку: з якогось дива вони почали роздавати присутнім свою газетку, зміст якої до суті справи стосунку не мав, натомість газетка містила матеріали із відвертими наїздами на… прем’єр-міністра Гройсмана. Невідомо, чим аукнеться керівництву Міноборони цей «ексцес виконавця». В реалі це виглядало смішно, а от чи буде сміятись очільник уряду, світлий лик якого паплюжили під егідою підтримки кадрових рішень Міноборони?

 

 

Характерні характеристики

В самому процесі розгляду, відповідачі, якими є особисто міністр Полторак, Міноборони і Генштаб ЗСУ, також почувались некомфортно. Неочікуваною стала поява в якості свідка народного депутата України Юлія Мамчура. Виявилось, що Мамчур неодноразово співпрацював з Хижим під час різноманітних подій, в тому числі фронтових. Герой України відзначив високий професіоналізм Хижого і особливо підкреслив, що колишнього заступника начальника Генштабу неможливо запідозрити в бездіяльності (а саме це «навісило» на Хижого міністерство).

Взагалі щодо характеристик Хижого суд стикнувся із підозрілими нестиковками. Скажімо, була вивчена характеристика, яку дав генералу його прямий начальник – керівник Генерального штабу Муженко. Його погляд також свідчить про те, що Хижий – не та людина, яку можна звинуватити у халатності. Натомість, прямо протилежною виявилась характеристика, яку дав Хижому заступник міністра оборони – Павловський. Але питання в тому, що Павловський, по-перше ніколи не був прямим керівником Хижого і не може об’єктивно судити про його якості, по-друге він є людиною, залежною від міністра і однокашником Полторака, – отже, тут простежується конфлікт інтересів і заангажованість. І, кінець-кінцем, сам Павловський є фігурантом гучних корупційних скандалів: маніпуляцій із організацією харчування військовослужбовців, спробами вдягнути армію в «горючу форму» та продажем під час війни танків. Про це неодноразово писали ЗМІ.

Самі собі диверсанти

Зараз на «вагах» суду – ці достатньо красномовні факти, які можуть викликати в будь-якої притомної людини когнітивний дисонанс. Розглядати їх суддя взявся на наступному засіданні. В даному випадку ключовими є саме характеристики, бо фактично окрім розпливчастого «порушення умов контракту» Полторак Хижому пред’явити нічого не спромігся. І якщо міністерські претензії не будуть підкріплені фактами, стане зрозумілим, що генерала примітивно забруднили, «попросивши» опутаного підозрами в корупції заступника міністра, написати брехливий відзив.

Ця справа має перспективу стати вибуховою. Бо назовні може вилізти не дуже чиста внутрішня «кухня» Міноборони. Адже мова насправді іде про спробу з боку найвищого військового керівництва саботувати розслідування вибухів на військових складах, «замаскувавши» ворожу диверсію під халатність. Але скидається на те, що в даному випадку керівництво Міноборони здійснило диверсію проти самого себе.

Джерело – РЕЗОНАНС