Абзац

Що спільного між “Йой”, “Ной” та 25-ю річницею Незалежності України?

by ПІК · 23.08.2016

Скоріш за все, питання: “куди ми рухаємося”?

На узбережжі Дніпра, на Трухановому острові розмістили берегові гармати…

Операція “И”. Чому “И”? Щоб ніхто не здогадався.

Йой

Прямо у центрі столиці було встановленно стратегічно важливі артилерійські гармати. Під час війни, коли ворог підтягує техніку і проводить маневри наші військові потужності звозять до столиці, щоб добряче “бабахнути” на параді.

“Йой” скажуть ті хто почує артилерійську канонаду у центра столиці.

Для ковчега “Ноя”, як для великого корабля – це знак, що час відпливати від берега.

Чим канонада буде для України? Скоріш за все знаком епічного падіння з стратегічної висоти, яку у кращих Українських традиціях насипання курганів було патріотично утворено з тіл самих відважних синів нашої Батьківщини.

Ось Вам і Савур-Могила і Іловайськ…

Родини героїв не йдуть на початку почесної колони, а гармати які так були потрібні для бою стоять на пляжі, а біля них добре збудований дерев’яний бар.

Йой! Прокричите Ви.

Гідність зміняти на бар! Де за для пафосу є гармати, а роль персоналу виконують солдати.

“Фотографувати тут забороненно”, скаже Вам воїн-артилерист. На громадському пляжі, при діючій конституції, без попереджувальних знаків і взагалі без документів…

“Вибач друже, в Майданній Україні злочинні накази не діють”, таку відповідь отримає солдат від людини, що більш за все в житті вірила у “Майданну Україну” вкладаючи в ці літери все своє майно і життя.

Нас було таких багато, молодих, дужих, завзятих, патріотично вмотивованих, які будували ковчег для плавання у справжню Україну.

Та прораб, на будівництві, виявився у кращих радянських традиціях – вкрали все, навіть робітників цинічною оманою віддали у рабство.

Могуча кучка

Знаєте, що будуть нам грати на Майдані у день Незалежності?

Ні?

Так от, це буде Марш-заповіт з опери Прокоф’єва “Семен Котко”, яка розповідає про героїчну боротьбу червоних партизан проти петлюрівців та гетьманців. Написана за повістю “Я син трудового народу” такого собі письменника Катаєва.

Для цього зібрали проект “Народжені Вільними” з музикантів, яким 25, це будуть показувати на UA:Перший.

Окрім Катаєва-Прокоф’єва буде ще Мусоргський! Гопак з опери “Сорочинская ярмарка”! (Українського гопака знайти, певно, не вдалося.) Ну і Чайковський, звісно – а куди без нього у день Незалежності.

Виявляється, у нашій філармонійній музиці ситуація ще гірша, ніж у естрадній. У кожного музиканта в голові совок наклав “могучую кучку”, і їм навіть на думку не спадає, що на день народження Української держави варто заграти українську музику, тим більше, що Чайковського у наших філармоніях скільки завгодно, а Лятошинського, Ревуцького, Косенка, Лисенка – днем з вогнем. Не кажучи вже про закон про декомунізацію, який діє в країні.

Для тих, хто не зовсім орієнтується у класичній музиці, проведемо аналогію – це все одно що запросити на Майдан Кіркорова, щоб він співав “Ніч яка місячна” Що б ви сказали?

Мабуть, ці музиканти і справді народилися вільними, але потім потрапили у рабство радянської музичної освіти, яка панує в Україні і по сьогодні, і яка виховує музикантів виключно на російській музиці з радянським ухилом.

Отже на день Незалежності на Майдані буде русскій мір і червоноармійці. І все це на державні гроші, на державному телебаченні та на Майдані, политому українською кров’ю.

Смачного!

Фіговий листочок з твору Івана Небесного, який теж будуть грати, ніяк не може прикрити сором організаторів, про який вони, мабуть, і не здогадуються – адже в голові у них та сама “могучая кучка”.

“Йой” бабахнемо, потім епічно заграємо і усіх 25-річних запросимо до бару на березі Дніпра відзначити “ПАРАД”, а шампанське будуть подавата солдати контрактники. Ковчег розпродано, свято вдалось.

***

Ви гадаєте занавіс і знов погані новини?

Це становлення нації, як є. Без прикрас з ялинки і без рожевих окулярів. Як провести День Незалежності – це справа кожного.

Можливо в цей день слід звернути увагу на Родину і спробувати відчути себе “Садівником”, а цей словотвір про любов та наснагу, лють і терпіння, сприйняти як Майданну канонаду?

Усе це, врешті, і є життя з усім його постійним теперішнім і уявною перспективою воскреснути у справжній Україні. Слова, що залишаються поза межами війни, пам’ять, що продовжується поза межами втрат, любов, що триватиме наперекір всьому. Коротко про найбільш справжнє, щиро про найбільш сокровенне, сказати свої близьким: