Цукерберг «під ковпаком»: як і чому Росія безкарно ґвалтує Facebook
Тема прискіпливого цензурного ставлення Facebook до українських користувачів стає все гострішою. Складається враження, що війна проти лідерів громадської думки набула для адміністрації найпопулярнішої соціальної мережі принципового характеру
І, звичайно, думка про те, що така поведінка контори Марка Цукерберга явно грає на користь російських пропагандистів, є цілком виправданою. «Вибиваючи» пачками людей, до думки яких прислухаються мільйони українських користувачів (фактично тих, хто організував у Мережі справжній контрпропагандистський фронт), незрозумілий «дублінський офіс» позбавляє Україну права говорити, залишаючи росіянам можливість без перешкод вести свою зухвалу «гібридну війну», в якій пропагандистська, інформаційна складова є одною з найважливіших. І, нажаль, найдієвіших.
Тож нині звинувачені адміністрацією ФБ у порнографічних схильностях блогери та їхні читачі, аби виробити механізм протидії, намагаються відшукати відповідь на кілька непростих запитань.
Перше. Яким є механізм «скаргових» атак?
Друге. Що являє собою джерело цих організованих атак?
Третє. Чому Facebook так підозріло просто «ведеться» на явно неправдиві звинувачення у порнографії щодо користувачів, які до цього явища непричетні, натомість є активними аналітиками політичних процесів та військової агресії РФ проти України?
Четверте. Які важелі має Росія для впливу на політику Facebook, адже те, що відбувається, явно несе Москві користь і дає додаткові можливості?
Версія. Як це робиться в Росії
ПіК також вже не вперше намагається відшукати відповіді на ці запитання. На щастя, Фейсбук не в змозі закрити рота абсолютно усім, отже, в позафейсбуковському сегменті Мережі іде активний аналіз засобів та причин цензурування. Нещодавно на Blogspot.com була розміщена інформація, яка, на нашу думку, містить найбільш достовірний опис механізмів бану. Автор дослідження – Sergiy Fakas, (який, доречі, в якості інформплощадки використовує Google+), пише по себе так: «Я в ІТ вже більше 20 років. На передостанньому місці роботи — TOA Technologies, зараз частина Oracle, я займався Root Cause Analysis відмов складних систем. Я також знаю що таке веб-сервіси та їх моніторинг».
Цю публікацію наводимо із деякими скороченнями, тільки суть (повну версію під красномовною назвою «Її вкрали» читайте тут ).
Отже.
«Основний висновок мого аналізу — ФБ як комп’ютерна система зараз знаходиться під контролем автоматичної системи виставлення скарг на користувачів, розробленої та контрольованої в РФ, можливо її спецслужбами. Саме ця автоматична система дозволяє заблокувати будь якого користувача ФБ не залежно від його мови та змісту постів.
…Якщо мої припущення вірні то ось як виглядають події. Не складає ніякої проблеми написати програмку яка буде імітувати дії користувача ФБ, включно з відсиланням скарг. Все що треба це стандартна програма-скрипт, точнісінько така як використовується при автоматичному тестуванні того ж ФБ. Також потрібна програма-“керівний центр”, яка запускає цей скрипт з задачею генерувати скарги на якогось користувача і певна кількість аккаунтів ФБ. При чому ці аккаунти можуть бути як фейковими, так і реальними. Не бачу ніякої проблеми в тому щоби жива людина писала живі пости, а робот від її імені, зовсім з іншого пристрою, відсилав скарги на чергового укропа або російського опозиційного блогера.
…Програмні модулі які відсилають скарги можуть бути встановлені на пристроях користувачів і використовувати механізми аутентифікації Facebook (як, наприклад, ті самі ФБ-ігри). Це дозволяє обійти можливе блокування по кількості скарг с одного IP і просити користувача проходити блокування ботів (“Покажіть квіточку. Покажіть котика. Покажіть собачку.”). Якщо припустити що ці модулі встановлені добровільно бійцями “антимайданної кіберармії” то необхідність звітно-мотиваційного посту для цих бійців очевидна. Цей пост українська спільнота і піймала. Я називаю його “похвальба Ольгинских ботов”.
Я так думаю що найбільшою проблемою було протестувати цей механізм не викликаючи підозри у Facebook. І чомусь мені виглядає що настійливе блокування “цицьок Покемонової” (серія блискавичних блокувань користувача Олена Покемонова за чорно-білі арт-фотографії у квітні) було як мінімум частиною цього тестування. Як тільки наші північні сусіди переконалися що а) скарги працюють в автоматичному режимі і б) Facebook не помічає роботи генератора скарг вони почали масштабну атаку.
В моєму баченні атака виглядає так:
Вибираємо жертву і пост або коментар. Контент не обов’язково повинен бути “некультурним” — все залежить від рівня нахабства атаки.
Скрипт генерує потрібну кількість скарг від великої кількості користувачів. ФБ автоматично блокує контент і виставляє бан використовуючи інкрементальну систему (кожен новий бан більший).
Після виходу жертви з бану запускаємо все по новій але скаржимося на якийсь старий пост.
Результат — вічний бан. Затрат мізків і ресурсів — мінімум. При цьому ніякий контент не аналізується так як мета не забити контент, а ліквідувати користувача. Шанси того, що скарги верифікує жива людина падають з об’ємом згенерованих скарг.
…Така система не потребує великих ресурсів і не експлуатує якихось технічних “дірок”. Дірка процедурна, а саме:
- автоматичний бан користувача, а не контенту.
- інкрементальний бан дозволяє “нокаутувати” користувача назавжди.
Також я думаю в Facebook відсутній належний моніторинг (або його результати ігнорують, що в принципі одне і те саме) системи автоматичного бану і об’єму скарг. Якщо би він був то різка зміна в кількості скарг, географічний розподіл і концентрація на користувачах які не викликали ніяких проблем до цього, повинні були б насторожити когось в Facebook».
Кому відомі таємниці Цукерберга?
Отже, за великим рахунком, ці припущення (хоч і системні, але все-таки припущення) базуються на переконанні автора у тому, що за створенням та керуванням описаною системою стоять росіяни. Автор дивується тому, як їм вдалося протестувати та запустити цей механізм так, аби Фейсбук нічого не помітив. Використовуючи розуміння того, що дітище Цукерберга не має досконалої системи моніторингу, а якщо і має, то її з якоїсь причини ігнорують. А може, взагалі ця операція базувалось на досконалому знанні систем та принципів роботи цієї соцмережі? Чи може бути так, що для розробників автоматичної системи скарг, про ймовірне існування якої пише Sergiy Fakas, не було жодних таємниць Цукерберга?
Ми ж поки що не думаємо про свідоме ігнорування результатів моніторингу з боку Фейсбук, правда?
Але для того, щоб розробники «скаргової» системи почувались впевнено та безкарно, хтось з Росії повинен або впливати на політику Фейсбук (що маловирогідно), або мати можливість досконало вивчити нутрощі соцмережі, щоб водити Цукерберга за носа.
Гадаємо, така можливість у росіян була. Вірогідно, є і зараз
Тут і шукати особливо не треба. Лише поцікавитись, чи має хтось з путінських друзів хоча б опосередкований стосунок до ФБ. Виявляється, має, і не опосередкований, а прямий. Ось сторінка особистого знайомця Марка Цукерберга – Юрія Борисовича (Бенціоновича) Мільнера.
Його блискуча бізнесова біографія навряд чи є цікавою для нас до 2003 року, коли Мільнер став гендиректором контори під назвою ООО «Управляющая компания „Концерн Нефтяной“». Під чиїм дахом працюють в Росії всі компанії, у назвах яких фігурує слово «нафта» – пояснювати не треба. Найцікавіше тут от що: окрім співвласності в «Лукойлі» та ще цілому ряді відомих російських фірм, «Концерн Нефтяной» вже тоді володів… Mail.ru.! Невдовзі Мільнер став президентом «Национальной почтовой службы «Mail.ru».
В 2005 році він заснував інвестиційний фонд Digital Sky Technologies (DST).
Через три роки – у 2008-му, – акціонером цієї компанії став сам Алішер Бурханович Усманов, – мільярдер, близький до російської влади та її економічного форпосту – компанії «Газпром». Найбагатша людина Росії з офіційними статками 18,6 мільярдів доларів.
Повний шпигунський комплект
Мільнер і Цукерберг познайомились особисто у 2009 році, тоді ж було підписано угоду, згідно з якою DST за 200 млн доларів купила 1,96 % акцій Facebook.
У тому ж році Мільнер уввійшов до складу комісії з модернізації, яку заснував великий любитель гаджетів – тодішній нано-президент Росії Мєдвєдєв. Також, між іншим, особистий знайомець Цукерберга.
(Цікаво, що під час їхньої зустрічі у 2013 році Мєдвєдев, тоді вже опущений до прем’єр-міністра, чомусь заговорив про проблеми авторського права в інтернеті, зарядивши Марку таку сентенцію: «Есть идея самому владельцу авторских прав определять границы действия этого самого права и установить презумпцию, что если объект так или иначе в интернете не специфицирован как требующий сложной охраны, то возможно его свободное использование»).
У 2010 році Digital Sky Technologies (DST) змінила назву на «Mail.ru Group». Під її управління перейшли: Mail.ru, «Одноклассники», ICQ, міноритарний пакет соцмережі «В контакте», ОСМП, e-port. Міжнародні активи — долі в соцмережі Facebook (10 %), та виробник ігор для соцмереж Zynga – були переведені у компанію DST Global. Юрій Мільнер став головою ради директорів Mail.ru Group.
У 2012 році Мільнер пішов з посади голови ради директорів Mail.ru Group. Пояснювалось це начебто бажанням Юрія Бенціоновича «повністю зосередитись на закордонних проектах».
У 2013 році російські ЗМІ писали, що Алішер Усманов продав пакет акцій Фейсбук, який належав Mail.ru Group.
Чи торкалось це саме долі, яка трималась DST Global, чи мова іде про інші акції, якими розпоряджався суто Усманов і Mail.ru – незрозуміло. В усякому разі Мільнер, схоже, підтримує із Цукербергом постійні стосунки. Скажімо, у 2013 році вони разом заснували найбільшу премію з математики.
Власне, наявність в когось з пари Мільнер-Усманов залишку акцій Фейсбуку нині вже не має особливого значення.
Бо справу зроблено. Кишенькові олігархи Путіна володіли (а може, володіють і зараз) частиною «імперії» Цукерберга. Водночас їм повністю належить інтернет-сегмент Росії – соціальні мережі, електронні поштові служби і навіть міжнародні виробники інтернет-іграшок. Тобто у розпорядженні «співвласників» Фейсбуку, бізнес-партнерів Цукерберга, знаходиться, без перебільшення, армія фахівців, які могли легально чи напівлегально вивчити всі принципи роботи Фейсбуку та знайти шпарини для реалізації спецоперацій у вигляді масового бану, з чим сьогодні стикається український сегмент Фейсбуку. І скільки з цих фахівців є реальними співробітниками російської розвідки – про це, мабуть не знають навіть Усманов та Мільнер…
Бан по барабану?
Отже, версія про те, що «ФБ як комп’ютерна система зараз знаходиться під контролем автоматичної системи виставлення скарг на користувачів, розробленої та контрольованої в РФ, можливо її спецслужбами» – цілком реальна.
Тепер питання в тому, що робити українським користувачам Фейсбуку? Той же Sergiy Fakas дивиться на перспективи без оптимізму:
«Які висновки по захисту від цього бану? А ніяких. Ще раз — контент (мова, вирази, слова) не мають значення (забанили Сергія Пархоменка з його постом про MH17, а там все дуже культурно і російською). Також немає сенсу шукати кротів — знову ж таки все що треба для бану це знати ваше ім’я і будь який ваш пост або коментар. Що з цим тоді можна зробити? Єдиний вихід на мою думку це якимось чином примусити Facebook проаналізувати статистику банів і скарг. Якщо ця версія правильна то різка зміна кількості і частоти буде дуже помітна на графіках. Якщо Facebook не влаштовує що хтось маніпулює іх соцмережею як сам собі хоче (а атакувати так насправді можуть будь кого) то Facebook мусить щось робити. Якщо ж їм по барабану то… Прийдеться ще на них тиснути включно з розповсюдженням думки що така технологія массованих бан-атак дозволяє знищити будь який аккаунт в Facebook по цілому світі».
Від редакції. ПіК і далі розвиватиме цю тему. І не тільки шляхом публікацій. Отже, слідкуйте за розвитком подій. Далі буде.