Волонтерство в Україні: цифри та долі
Вислів «Моя хата з краю» стає менш актуальним для українців
Благодійність набирає обертів, і цей процесс навряд чи зупинити. Волонтерство стає популярним серед молоді, а жертвують на добрі справи всі : від школяра до пенсіонера.
Рівень розитку благодійності в Україні за минулий рік суттєво зріс. Так, за останніми даними GfK Ukraine 23% українців коли-небудь у житті займались волонтерством, серед них 9% почали цю діяльність саме протягом останнього року. Експерти стверджують, що серед волонтерів більше молодих жінок, киян та мешканців Заходу, і майже всі вони мають вищу освіту. Дослідження GfK Ukraine на замовлення ООН показало, що більшість наших громадян стала вважати волонтерський рух обов’язковою складовою громадянського суспiльства
Змінилося ставлення суспільства і до благодійності. Так, 74% громадян жертвували кошти на різні цілі, серед них 25% -під час і після останніх доленосних подій в країні. Та й сума пожертв у минулому році була більшою, аніж в попередні роки. Так у 2014 році 35% небайдужих українців зробили пожертви у розмірі 101-500 гривень. Наразі найбільше жертвують на допомогу армії і хворим дітям.
Про те, що всі гравці українського благодійного сектору останнім часом активно розвивали свою діяльність, свідчить, зокрема і 102 місце України у минулорічному Світовому рейтингу благодійності (World Giving Index), складеному британською благодійною організацією Charity Aid Foundation (CAF), в якому взяли участь 135 країн світу. За всю історію рейтингу це найвищій показник України, якого вдалося досягти.
За минулий рік кількість зареєстрованих в Україні благодійних фондів перевищила 15 тисяч. У галузі благодійництва з’явилася конкуренція.Це означає – все більше людей прагнуть робити добрі справи
Психологи пояснюють стрімкий злет благодійності в нашій країні так: люди зрозуміли, що віддавати та допомагати – це легко і віддавати можна не тільки гроші. Адже українці за своєю суттю – дуже чутливі люди, схильні до співчуття. У критичних умовах ці якості проявились якнайкраще. І той , хто допоміг один раз, хоче робити це знову і знову.
– Волонтерство стало частиною мого життя,- розповіла «Родині» Катерина Стулень, яка залишила прибуткову роботу і відмовилася на деякий час від кар’єри журналіста заради допомоги тим, хто знаходиться у більш скрутному становищі.
– Я поїхала на редакційне завдання до зони АТО, і моє серце лишилося там. Нове життя змінило мене докорінно: з’явилися нові цінності, відійшло все непотрібне і несправжнє. Я зрозуміла, що означає жертвувати. Просто жертвувати тим , кому гірше: пораненим, хворим, самотнім, або зневіреним.
Я вважаю, що волонтерство – не благодійність, а нормальний прояв людини. Для мене це обов’язок, цим займаюсь з травня минулого року.Зараз половину мого часу,нажаль, займає офіс. Тому намагаюсь поєднувати роботу і волонтерство. Повірте, це можливо!
На думку Катерини, останнім часом люди стали більш чуйними і почали допомагати з легкістю.
– Мої друзі допомагають хворим дітям, бідним. Вони віддають , або купують одяг у дитячі будинки, не лінуються кинути якусь гривню-дві у благодійну скриньку. А одна з моїх подруг влаштувала «свято» для пенсіонерів з її будинку на день Святого Валентина :подарувала кожному по невеликому пакетику печива і цукерок. Раніше я таких благодійних проявів не помічала серед свого оточення.