Суд вдався до чергової фальсифікації у справі Слюсарчука
Якщо на терезах Феміди доля людини та власно безпека суддів, – яким буде результат процесу? Вгадайте з одного разу
Людині, яка вперше в життя стикається із українською системою правосуддя, потрібна допомога психіатра. Бо дивні відкриття, які приготувала вітчизняна Феміда будь-кому, хто виступає навіть у ролі спостерігача, настільки дикі у своїй відвертій збоченості, що можна назавжди втратити віру в людство. Чесно.
Доля подарувала мені щастя ніколи не судитися, тож спроба вникнути у справжні мотиви та потаємні сторони відомої справи «Доктора ПІ» – професора Андрія Слюсарчука – перший, так би мовити досвід. І, чесно кажучи, шок, отриманий від споглядання цього судилища у часи Януковича, за нових – постмайданних часів – навіть збільшився.
Мені вдалося побувати лише на одному судовому засіданні два роки тому. Відверте прилюдне злягання судді і прокурора, які зухвало посилали куди подалі всіх свідків захисту та їхні аргументи (в тому числі і документальні), облизуючи всякого, хто свідчив проти обвинуваченого, – тема окремого психологічного дослідження. Тоді ПіК написав про це засідання – от, якщо не ліньки, почитайте.
Другий шок був отриманий вчора. На подіях, які розгортались у львівському галицькому суду та під стінами СІЗО, де утримують Слюсарчука, зупинимось докладніше. Бо те, що довелось споглядати в суді – не просто типова ілюстрація до загального враження громадян про наші суди. Це – справжній ексклюзив.
Отже. Як вже писав ПІК, адвокати а правозахисники виявили кричущій факт – виявилось, що вже вісім місяців Слюсарчук утримується в СІЗО незаконно. Тобто без належного рішення суду. Докладно про це – тут.
Схематично виглядає так. Кожні два місяці суд повинен розглядати питання про форму запобіжного заходу. У справі Слюсарчука львівський Апеляційний суд з якогось дива порушив цю практику (точніше – вимогу закону), «проспавши», виходить, чотири засідання, на яких потрібно було розглянути це питання. Таким чином у львівському СІЗО з’явилася людина, яка заперта у камері невідомо з яких причин. У свою чергу начальник СІЗО також демонструє дивну відмороженість, годуючи віртуального в’язня. Нормальною мовою ці дії суддів та начальника СІЗО називаються службовим злочином. Про порушення елементарних норм всіляких Конвенцій про права людини залишимо базікати адвокатам – бо ми розуміємо, що в сучасній Україні (привіт «народним» президентам, прем’єрам та генпрокурорам) ці норми не діють. Як не діяли за часів Януковича.
Ідемо далі. Адвокат звертається до начальника СІЗО із наївним запитанням про причини утримання людини під вартою і законною вимогою випустити незареєстрованого в’язня. Бо ніяких документів, які регламентують утримання Слюсарчука під вартою, у сладчого ізолятору нема. Як ви розумієте, начальник демонструє повну свою відсутність в реальному світі та правовому просторі. Тобто посилає адвоката подалі, причому в усній формі, відмовляючись скласти будь-який примітивний папірець із поясненням своєї державницької позиції. Вона полягає, мабуть, в тому, що пан начальник може тримати у своєму чудовому закладі будь-кого з вулиці – нафіг йому то рішення суду?
Адвокат звертається до львівського Галицького суду із позовом про незаконне утримання людини під вартою. І тут починається найцікавіше.
Суд призначає розгляд справи на 21 січня, 9.00 ранку, суддя А.В.Государський. Але 20-го о другій годині правозахисниці Тетяні Перепеткевич, яка вже їде до Львова з Дніпропетровська, телефонують із суду з повідомленням про те, що засідання не відбудеться і перенесено аж на 9-те число наступного місяця. Причина потрясає залізною логікою – пані ввічливо пояснюють, що у цей день начебто не працює «розвозка» із СІЗО, тобто Слюсарчука неможливо буде доправити до суду, адже «автозаки» не їздять. Питання про те, що якось дивно виглядає призначення засідання на дату, коли не їздять «автозаки», Тетяна не задавала. Бо із суддівсько-прокурорськими «мухлями» стикалась не раз. (Чого варта зафіксована 6.10.2014 року правозахисницею ситуація, коли в Апеляційному суді прокурор Прокопов по-господарськи зайшов до нарадчої кімнати, де суддя Голубицький С.С. як раз приймав якесь рішення по справі Слюсарчука. Це не просто процедурне порушення. Це – кричущій злочин).
Тактика суддів полягала у зриві засідання через неявку представника незаконно утримуваного Слюсарчука. Або у проведенні фіктивного засідання, в якому, скориставшись відсутністю захисту, можна було б тихесенько підкласти зроблені заднім числом документи, які б легалізували присутність Слюсарчука в СІЗО. Але тактично вигідний був саме «легальний» перенос засідання. Адже на 26-те заплановане чергове засідання Апеляційного суду, на якому можна винести рішення, яке б зробило проблему незаконного утримання (себто – службового злочину з боку суддів та начальника СІЗО), скажімо так, неактуальною. Ну, припустимо, швиденько підтвердити вирок суду першої інстанції та запроторити «Доктора ПІ» до зони. Розбирайтесь потім в касації та Європейському суді, а ми умиваємо руки, час все спише…
Засідання, якого «не було»
Того ранку під стінами СІЗО зібралися люди, які розуміють замовність цієї справи. До Львова прибули представники ГО «Самооборона Майдану» (сотня «Нарнія»), ГО «Антикорупційне Бюро України», представники преси, колишні пацієнти та друзі Слюсарчука. Вимога – звільнити незаконно утримувану людину. Тут сталось невеличке відкриття – виявилось, що «автозаки», всупереч телефонним твердженням Галицького суду, бійко курсують між судами та СІЗО.
І ми з Тетяною Перепеткевич поїхали до суду. Як раз до 9-ї ранку. На стенді оголошень із розписом судових засідань висів папірець, згідно з яким день виснажливої праці судді А.В.Государського починався… із розгляду справи про незаконне утримання під вартою громадянина Слюсарчука!
Сюрпрайз…
Поява представників «віртуального в’язня» в кабінеті судді захоплення не викликала. Пан Государський розтворився у повітрі, а його помічник пояснив цю метаморфозу терміновим викликом на нараду. Остання тривала більше години, через що приймальня стала нагадувати чергу до стоматолога у совєцькій поліклініці. Адже на розгляд слюсарчуковської справи у розкладі було передбачено 25 хвилин, і всі, хто бажав насолодитись актами правосуддя після цього часу, вимушені були чекати появи представника Феміди.
З’явився пан суддя із лицем людини, з пліч якої впала величезна проблема. «Термінова нарада» дива животворящі робить… Люб’язно запросивши нас до кабінету А.В.Государський ввічливо оголосив про своє рішення… взяти самовідвід.
– Справа в тому, що я особисто знайомий з Андрієм Тихоновичем Слюсарчуком. – Повідомив суддя голосом, в якому відчувалась якась навіть повага до «віртуального в’язня».
Пан суддя розказав, що свого часу багато спілкувався із «штукатуром-зарізякою» і навіть «вчився у нього психології». А тому він не може головувати і цьому процесі. Взагалі “вчитись психології” у людини, яку судово-медична експертиза визнала “олігофреном у стадії дебільності” а газета “Експрес” презирливо нарікла “петеушником”, якось не комільфо… Тим більше для судді.
Таку поважну позицію хотілося визнавати та поважати. Але Тетяна Перепеткевич запитала, чому цей акт морально-етичного змісту не відбувся одразу після того, як справу розписали саме на пана Государського, чому душевні муки зайняли аж тиждень? Суддя відповів, що в цей час «консультувався із апеляцією»…
А тепер – увага. От результат «консультацій»:
Зощенко із сакральною фразою «Это вам, товарищи, не какой-нибудь факт, а было на самом деле!» крутиться у труні. Погляньте – це «юридичний документ», висланий Апеляційним судом за запит Галицького суду, який засвідчує, що апеляція начебто приймала якесь рішення по утриманню Слюсарчука під вартою! Якщо у нас між судами ходять такі «ніштяки», стає зрозумілим, чому суддів почали розпихувати по сміттєвим бакам, а під судами вже палять шини.
Феміда схожа на використаний папірець
Це дуже незграбна спроба таки втиснуть у справу черговий фальсифікат. Суддя апеляційного суду С.С. Голубицький (саме той, що запирався у нарадчій кімнаті із прокурором Прокоповим) при цьому продемонстрував невідомі науці можливості статусу недоторканності. Зокрема, блукання у часі. Придивіться до дати: «бамажка» датована 19-м травня цього року!
Особливий нестриманий ржач викликає і зовнішність «офіційного документа». Це – факсова копія. Примітивний факс не робить таких явних білих полос на тексті. Технологія така – літери на спеціальному папері «прожигаються». Отже, у факс вставляли саме таку поневічену «бамажку». А такі полоси залишає лазерний принтер або ксерокс, у якому наніц зношений картридж. У існування в суді принтеру в такому жалюгідному стані не віриться. Бо як здійснювати правосуддя? Тим більше у випадку, коми мова іде про службовий документообіг між судами? Отже, скидається на те, що «документ» спочатку прокатали через ксерокс із повністю зношеним картриджем, а потім вже передали факсом. Бо у випадку, якщо почнуться неприємності, можна буде сказати, що це якась лажа невідомого походження, у нас в суді хіба тримають ТАКЕ?
Нажаль, вітчизняна Феміда виглядає у цій справі саме так, як цей папірець… За допомогою якого бажають вирішити долю людини. Тактично Апеляційний суд за допомогою Галицького суду виграли час. Бо 26-го, повторимось, засідання апеляції. А тепер питання: яка мета буде стояти перед суддями в цьому засіданні? Здійснити акт правосуддя, чи убезпечити особисто себе від звинувачення у посадовому злочині? Якщо можна доправити людину до буцегарні, закривши очі на всі докази невинуватості та фальсифікат прокуратури в обмін на власну безпеку, яке рішення приймає наш «самий справедливий»?
Вгадайте з одного разу.
Отже ситуація загостилась. Залишається питання про причини такого суддівського «проколу», як незаконне утримання під вартою. Причин може бути кілька. Перша – примітивне недбальство. Друга – розуміння того, що тримати нема за що, а треба, бо є наказ «згори». Третя – страх перед Слюсарчуком. Такого випусти – галас буде страшний. Людина надто відома, нестримана та ображена. Всі мухлі слідства, прокуратури, суду (в тому числі і Апеляційного) вилізуть назовні.
У всіх трьох випадках судді працюватимуть вже не просто проти Слюсарчука. Вони працюватимуть на самозахист. Дивно, але адвокатська ініціатива в історії із незаконним утриманням обертається для їхнього підзахисного додатковою небезпекою. Бо судді нині, як не крути, зацікавлені в тому, щоб професор Андрій Слюсарчук, поза залежністю від його винуватості чи невинуватості, зник з їхнього життя…
Люди, які вийшли під стіни львівського СІЗО із вимогою дотриматись Закону і випустити Слюсарчука, або хоча б надати докази правомірного його утримання, збираються відвідати Апеляційний суд 26-го числа. Вони розуміють, що відбувається і що загрожує Слюсарчуку в цій день. А тому налаштовані рішуче.
Чекайте наступний матеріал завтра. Справжні причини переслідування «Доктора ПІ». Роль екс-голови януковического СБУ Хорошковського у цій справі. Спецоперація ФСБ та СБУ часів Януковича. Державна зрада. Як Україну залишили беззахисною перед російськими технологіями маніпуляції із масовою свідомістю.
