Мітинги під кабміном стали видом спорту
Сьогодні під Кабміном – справжній бенефіс. Схоже, мітинги стали своєрідним видом спорту та основною розвагою громадян
Причому спостерігається тенденція зміни основного мітингового тренду. Якщо раніше народ виходив у великій кількості вимагати чогось більш-меньш вагомого, то нині мітингарі збираються малолюдними купками і начебто вимагають якоїсь, вибачте, фігні.
Сьогодні зранку бажання трудящих розподілились у наступних пропорціях.
Група до 3-х десятків людей наполегливо радила кабміну націоналізувати банк «Форум». На якого біса воно треба – хто зна, але плакати були красиві, а місце ця група фінансово стурбованих громадян зайняла найкраще – якраз напроти споруди Уряду.
Друга організована група демонструвала народне несприйняття «хабарника Діденка» шляхом биття в іграшкові барабани. Переконливість зашкалювала. Діденку десь кашлялось та ікалось напевне, щодо реакції міністрів – невідомо.
Третє зібрання імітувало широку студентську підтримку нещодавно звільненого ректора Національного університету біоресурсів і природокористування України Дмитра Мельничука. Кількість «групи підтримки» 71-річного ректора майже співпадала із кількістю родичів Мельничука, яких він затишно влаштував у хлібному виші. «Сироти», звичайно, не хочуть залишитись без кормушки, тож призначення в.о. ректора Станіслава Ніколаєнка сприйняли як спробу пограбування власного сараю. Тож дивуватись плакатам на кшталт «Мельничук – наш ректор», не слід. Він дійсно їхній ректор, і члени кабміну вже поінформовані.
Більш-меньш звично на цьому цирковому тлі виглядав хіба що пікет чорнобильців. Доки хтось переймається долею банку, бореться із окремим хабарником або захищає тепле місце поряд із «папіком», комусь нема чого їсти і на що лікуватись.
А мітинги – то святе. На наступному тижні ймовірно побачимо мітингарів, що вимагатимуть від Яценюка узаконити греблю на прісних водоймищах.
