Тиждень демо-зламу
От і вечір п’ятниці настав. Попри те, що останнім часом Київ “євромайданить”, раніше у п’ятничний вечір виникало відчуття розслабленості. Бодай на кілька годин…
Зараз і сліду подібної розслабухи немає: надто вже бурхливими видалися вчорашній і сьогоднішній дні! Вчора у Верховній Раді відбулося сумнозвісне рукоблуддя голосування підняттям рук, наслідками якого шокована не тільки вся Україна, але й світ.
Чим глибше вчитуєшся у законопроекти, в “ручному режимі” за 20 хвилин перетворені на закони, тим більший обалдемон тебе охоплює, а волосся завивається без палікмахтєра.
Не кращі враження і від повної імпотентності безпорадності триєдиної опозиції. Особливо жалюгідно виглядав Кличко – завжди весь із себе елегантний, рішучий, цілеспрямований… а тепер: а що ми могли?.. Потенційний кандидат у президенти сказав, ага…
А під саму зав’язку п’ятниці на веб-сайті Адміністрації президента шукаєш перелік підписаних законів… та разом з інфою про всі підписані Януковичем скандальні закони (http://www.president.gov.ua/news/29961.html), знаходиш Указ про звільнення Льовочкіна (http://www.president.gov.ua/documents/16378.html).
І замість п’ятничної розслабухи справді починаєш думати-гадати: що б це означало?..
Хто що зламав:
- без п’яти хвилин цар-батюшка зі своєю партією – демократію?
- Євромайдан – нерви партії влади й Тому, Хто без п’яти хвилин?
Якийсь демо-злам виходить по-любасику! Бо зламали демократію, причому демонстративно.
А може, це демонстрація можливостей нам, “маленьким українцям”…
А може, ДЕ-монстрація?! В сенсі, вбивства монстрів…
Ой, не дає життя розслабитися! Не дає…
