У Табачника крадуть фурами
МОНівські структури вдесятеро завищили вартість перевезення підручників
Сьогодні зранку сайт «Наші гроші» з посиланням на Вісник державних закупівель повідомив цікаву інформацію. Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міносвіти і науки України уклав угоду з ПАТ «Державна акціонерна компанія «Українське видавничо-поліграфічне об’єднання» на доставку підручників і посібників. Вартість угоди складає 6,02 млн грн. Згідно неї, до кінця цього року до управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій мають доставити 6 185 227 підручників і посібників. Тобто все просто: доставка одного підручника або посібника до місця призначення – обласного управління науки і освіти потягне приблизно одну гривню. Усі разом – трохи більше 6 мільйонів. Начебто все прозоро. Якби не один нюанс, на перший погляд не зовсім зрозумілий. А на другий – такий, що взагалі на жодні вуха не налазить.
Згідно Віснику державних закупівель, підрядника визначено за неконкурентною процедурою у зв’язку з відсутністю альтернативи, – в обґрунтуванні сказано, що ПАТ «ДАК «Укрвидавполіграфія» – єдине зі сфери управління Міносвіти і науки займається поставкою друкованої продукції. У компанії є «персонал, обізнаний з комплектацією літератури та мережею баз по регіонах, спеціальний транспорт, який гарантує збереження літератури під час її транспортування по всій території України». А це, на думку чиновників від освіти, дає можливість «скоротити витрати на доставку і гарантує безперебійну систему забезпечення навчальних закладів навчальною літературою».
Отже, у громадськості не має залишитися сумніву в тому,що Міністерством освіти і науки обрано оптимальний спосіб транспортування підручників, з мінімальними витратами на доставку. Але нам видалося дещо дивним твердження про відсутність альтернативи – у наш-то час розвинутого капіталізму. Може, ми щось пропустили? Може, купа приватних перевізників і навіть такий державний монстр як Укрпошта справді перевозять вантажі дорожче і гірше, ніж єдина у своєму роді «Укрвидавполіграфія»? Адже твердження про безальтернативність цього підприємства має ж на чомусь ґрунтуватися? Коротше кажучи, ми провели своє міні-розслідування, і його результати добряче похитнули і без того покоцану віру в людей.
Передусім ми зайшли на сайт Укрвидавполіграфії, щоб самим переконатися у наявності якогось супер-пупер спеціального транспорту, яким мотивується безальтернативність цього варіанту і відсутність будь-якого тендеру на перевезення підручників. Проте ніяких відомостей про спеціальний транспорт там немає, можете самі перевірити. На сайті вказано, що це підприємство займається виключно видавничою і поліграфічною діяльністю, про що і йдеться у розділі «Наша діяльність». Є лише один пункт про «розповсюдження друкованої продукції». Проте він геть не «клікабельний», тому яким чином продукція розповсюджується – невідомо. Може, ми не в тому місці дивимось? Йдемо у розділ «Наші корпоративні підприємства» , раптом хоч там є відомості про транспортні послуги? Але бачимо, що замість 26 областей України представлено всього 16 міст. І куди б ми не натискали – усюди тільки видавничо-поліграфічні комбінати. І жодного натяку на перевезення вантажів. На чому базується твердження про безальтернативність та наявність спеціальних умов – незрозуміло. Тобто «обґрунтування» безтендерного призначення улюбленої МОНом Укрвидавполіграфії в якості єдиного і незамінного перевізника – безсовісна брехня, розрахована на довірливих лохів, які черговий раз схавають і не подавляться.
А тепер давайте подивимось, для чого ця брехня знадобилася. Якщо «безальтернативна» Укрвидавполіграфія не має власного транспорту, природно, що вона звертатиметься до стороннього перевізника – аби вкластися у заявлені 6 мільйонів гривень.
Логічно було б у цій ситуації скористатися послугами Укрпошти як державного підприємства з доправлення будь-яких вантажів будь-куди. Відкриваємо укрпоштівський сайт, дивимося розцінки і вмикаємо калькулятор. Отже. Перевезення друкованого видання вагою менше 20 грамів обійдеться в 16,02 копійки. За кожні наступні 10 грамів додається 2,16 копійок. Виходячи з того, що середня вага одного підручника-посібника складає 300 грамів, його транспортування в середньому потягне 76,5 копійок. А в нас, якщо пам’ятаємо, на це гривня покладена. Тобто економиться 23,5 копійки на кожній одиниці навчальної продукції. А за 6 мільйонів одиниць це виходить 1мільйон 410 тисяч гривень, які хтось (не будемо показувати пальцем) може спокійно класти собі в кишеню.
Але скоріше за все не покладе, бо розмінюватися на такий дріб’язок не буде. Що таке півтора лімона для наших хлопчиків? Хіба що на труселя і косметику вистачить . Але не все так погано! Зауважимо, що 76,5 копійки за один підручник (1млн 410 тисяч – за всі) виходить, якщо розвозити їх до 16 тисяч поштових відділень Укрпошти. Але ж підручники у нас доставляються не до поштових відділень, а до обласних управлінь освіти, яких, як відомо, всього 26. І які, до речі, потім самі гамселяться з тими книжками, витрачаючи на їх розвантаження і розвезення по школах кошти уже з місцевих бюджетів (бо центр з ними , певна річ, не ділиться). Отже, вартість транспортування буде набагато менша і складатиме 50-60 копійок за підручник. Замість заявленої гривні. Тобто економія – 40%. Що у грошовому еквіваленті виллється приблизно у 2 з половиною мільйони гривень за все. Це вже трохи краща сума, яка може впасти в кишені ділків від освіти. Але теж не фонтан. І далеко не межа. Бо окрім Укрпошти, є ще купа вантажоперевізників, які доставлять товар ще дешевше і не менш якісно. В інтернеті їх – хоч греблю гати (це знов-таки стосовно відсутності альтернативи).
Давайте подивимось, у скільки обійшлося б транспортування навчальної літератури, якби чиновники-освітяни (з тих, кого в гуглі не забанили), тупо доручили б цю справу будь-якому з численних приватних перевізників. Дзвонимо за першим ліпшим посиланням . Питаємо, чи можна розвезти приблизно 6 мільйонів книжок по 26 адресатах у різних кутках України. Без проблем – відповідають. Ніяких особливих умов для цього не треба, книжки не риба, в дорозі не протухнуть. Потрібні звичайні фури з металевим дахом – щоб дощ і сніг на намочив. Нам швиденько підрахували, що приблизна вага нашого вантажу складатиме 1860 тонн (300 грамів помножити на 6,2 мільйони), для чого знадобиться 93 фури. Вартість доставки однієї фури з Києва до обласного центру складає в середньому 5 тис гривень (у залежності від відстані ціна може сягати і 3, і 7 тисяч, тож беремо середнє значення). Час виконання замовлення – до двох тижнів, вартість – приблизно 465 тис. гривень. При цьому фірма пообіцяла дисконт від 200 до 300 гривень на кожній фурі. Додамо сюди по 1-2 тисячі на завантаження-розвантаження, і матимемо вартість від півмільйона до 600 тисяч максимум. За все.
Це проти 6 мільйонів, взятих із бюджету. Тобто вдесятеро менше, ніж заявлено. І хто тепер скаже, що освітяни не мають рації, а Дмитро Табачник – не геніальний менеджер? Коли йдеться про десятикратний навар лише від перевезення підручників – справді, яка тут може бути альтернатива?..
Имеем то руководство, которое заслуживаем………
Если заслуживаем больше- надо делать что-то кроме написания коментов
В правовом государстве публикацию в прессе считают официальным заявлением для уголовного преследования (здесь криминал-налицо). Но это в правовом. А на далеко даже до банановой республики. И не боятся, твари, Божьего суда. Скорее бы конец света. Но только для этой мерзости.
У нас как,сегодня статью почитали,завтра пообсуждали,а послезавтра все уже и забыли.И плевать им на эти статьи,а на новую хатку в Швейцарии уже есть.
За издевательство над нашими детьми,этого комбинатора мало расстрелять,повесить надо,чтобы все смогли плевать в его уродливую.предательскую рожу,чтобы другим стало уроком.Как Украина терпит такого министра неукраинского?
Все правильно посчитано,но никто за аферу не ответит-рулит банда
А до ж йому бiдоласi – на одну зарплату мiнiстра жити? Бере приклад з братiв.
ви погляньте лише в ці “чесні” очі, які нічогісінько не приховують… та його, падлу, слід гнати дубовим дрином та голяка, та по засніженому полю, та до кордону за паршею, та так, що аж з жопи дим йшов!!!!
Написали статью. Что дальше? Подайте в суд…
в камеру
Сколько раз я уже говорил – этого прохвоста пора расстрелять за измену, за воровство, за…, за…