Україна між двома Гондурасами
Насамперед – перепрошую!
Кожна зухвалість неодмінно рано чи пізно карається… Скільки разів я підкреслював, спілкуючись із журналістами, що найголовніше в нашій роботі –точність. Мовляв, якщо ви не в змозі точно передати прізвища, назвати установи чи місця подій – не очікуйте, що віритимуть і вашим фактам чи роздумам. Повчав, інакше кажучи. Аж поки сам у коментарі не назвав Ялтинську європейську стратегію (YES), яка проводитиме у вересні в Ялті свій 10-й форум, Ялтинською європейською ініціативою. Перепрошую! Перепрошую та готовий спокутувати!
Від любові до ненависті
У Державному департаменті США склав присягу новий посол Сполучених Штатів в Україні пан Джеффрі Пайятт. Мабуть, не було такого коментаря з цього приводу, де б не згадувалося, що Його Високоповажність перед тим репрезентував свою країну… в Гондурасі.
Який простір відкривається перед акулами пера: можна порівнювати Україну з Гондурасом, можна писати, мовляв, для Барака Хусейна Обами пріоритети нині в Єгипті (як здоров’ячко, Мурсі?), а зовсім не в Європі та ще й із Україною, можна…
Утім, пам’ятаймо, що навіть у Сполучених Штатах, де нерідко проявляються рецидиви неусвідомлення України, є люди зі стратегічним мисленням. І від їхньої оцінки світових подій і рекомендацій також залежать рішення, ухвалені владою. Хоча далеко не завжди.
Відтак давайте посміємося пізніше, якщо дуже захочеться, а зараз трохи почекаємо ну хоча б перших кроків пана Джеффрі Пайятта у Східній півкулі, на нашій Землі. Найімовірніше, він їде до нас із Гондурасу з любов’ю. Побачимо!
В іншого пана – на прізвище Онищенко (тут є просто вишукана інформація про нього ) – немає гондураського запису в трудовій книжці. Що дивує, адже діє цей персонаж, наче списаний із відомих гуморесок, за принципом: «Із Гондурасу – з нелюбов’ю». Втім, збиткуватися з нього – гріх: він і сам такий трохи вбогий, а ще до того ж – кремлівські насельники вимагають від нього цькувати все українське, що раніше радо споживав російський обиватель. У нас у всіх на пам’яті онищенкові наскоки на молоко, сири… тепер – цукерки з України. Щоправда, нині після провальної поїздки президента сусідів до Києва та Севастополя ці напади вмонтовуються в єдину систему торговельно-економічної війни проти України.
Широкомасштабної, безпрецедентної – від труб і металопрокату до цукерок і сушок-баранок. Потенційні брати по Митному союзу (агов, пане голово партії та уряду, Вам у вашій забороненій відпустці чутно?!) також не пасуть у цій війні задніх – кому вино не подобається, кому вже напівлегендарні цукерки. І це не традиційне мавпування кроків старшого брата, це – виконання жорсткої вказівки – ПРИМУСИТИ ДО ДРУЖБИ.
Вісті з ОКЕАНії
«Газпром» уже не буде кредитувати прокачку газу Україною (сигнал Європі: кішку б’ють – невістці натякають). Подейкують, що дочірні банки сусідніх фінансових монстрів (начебто президента всіх стерхів власність), наслідуючи приклад Ощадбанку СРСР, витягнуть за межі України гроші вкладників, а потім…, потім…, зовсім потім розрахуються «Вовиной тысячью» з ошуканими…
Тут уже не до жартів, мовляв: «Із Гондурасу – з ненавистю», тут не просто «Гондурас утворився… не чухати – відпаде», тут треба мати чітку позицію, жорстко обстоювати наші національні інтереси. І ми маємо всі права та підстави вимагати від наших очільників…
Проте вони, здається, на ОКЕАНських пляжах. Може, й у легендарному Гондурасі. Адже відомо, що глава партії та уряду (чи не найбільший прихильник Митного союзу), який хоча б своїми словами пояснив ситуацію та позицію уряду, – у відпустці.
Деякі його підлеглі та наближені – В. Геєць, В. Суслов, В. Мунтіян на якомусь ОКЕАНі (Об’єднаній конференції європейських та азійських народів – не менше, не більше!) у Москві, а пані В. Семенюк-Самсоненко на альтернативному ОКЕАНі у Києві – і далі співають про митну дружбу народів.
Інші, можливо, найбільш тямущі та відповідальні члени партії й уряду взялися доводити до пуття євроінтеграційний вектор. Однак і вони не вдаються до чітких коментарів із приводу торговельно-економічної війни проти України, не кажуть і про вимушену необхідність адекватної відповіді.
Отже, можливо, мав рацію той американський очільник, який запропонував призначити послом в Україну добродія після Гондурасу. Ми таким виглядаємо у широкому світі?
