Рада ООН з прав людини продовжує топити російський корабель. Китай смачно облизується
До приємних звісток про бойові втрати ворогів на воєнних плацдармах додаються не менш приємні повідомлення з дипломатичних фронтів.
12 травня, чергова перемога була отримана у Женеві, де воює підрозділ на чолі з Постійною представницею України при Відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві Євгенією Філіпенко. За ініціативи України, підтриманої ще 40 країнами-представницями усіх континентів та регіональних груп, Рада ООН з прав людини (РПЛ) провела 34-ту спеціальну сесію, на якій обговорила питання погіршення становища у галузі прав людини в Україні у зв’язку з російською агресією проти нашої держави.
Понад 90 делегацій країн-членів ООН та міжнародних неурядових організацій правозахисного спрямування взяли участь в обговоренні питання. За винятком одного-двох підмовлених ерефією неадекватів, практично всі промовці висловили Україні беззастережну підтримку та засудили порушення росією прав людини та міжнародного гуманітарного права на українських територіях.
Тому безпомічне белькотіння московитів про РПЛ як обмежений клуб країн (звідки їх понад місяць тому з ганьбою вигнали), де правлять бал західноєвропейці та північноамериканці, – так само відповідає дійсності, як ті квіти, з якими готувалися зустрічати рашистських окупантів російськомовні українці.
34-та спецсесія РПЛ це ще раз довела: і кількістю учасників, і рівнем представництва на ній.
Верховний комісар ООН з прав людини Мішель Бачелет, яку протягом попередніх восьми років російської агресії не так часто можна було побачити у залі під час розгляду української проблематики (як вихідка з Латинської Америка вона віддає перевагу проблемам саме рідного континенту), сама особисто виголосила виступ, у якому дала оцінку ситуації, ґрунтуючись на інформації, отриманій від Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ). Хоча мова виступу ООНівської високопосадовиці була традиційно стримано-обережною (чого ще очікувати від спічрайтерів з Управління Верховного комісара та ММПЛУ), проте навіть М.Бачелет досить різко висловилася щодо ситуації в Маріуполі та прямо вказала на вину росіян у жахливих подіях, що відбуваються в районах бойових дій та на тимчасово окупованих територіях. Звісно, заклики до дотримання міжнародного права та міжнародного гуманітарного права пролунали на адресу «обох сторін конфлікту», але в цілому виступ був, як на Верховного комісара, дуже навіть об’єктивний.
Голова Координаційного комітету спеціальних процедур РПЛ Віктор Мадригал-Барлоз говорив більш різко і конкретно, не закутуючи факти російських злочинів у слова «начебто», «як стверджується» та інше необхідне пом’якшуюче лушпиння.
Звісно, найбільш очікуваним був виступ Голови Незалежної міжнародної комісії з розслідування щодо України Еріка Мозе, яким власне і було розпочато спецсесію. Нагадаємо, що згадану Комісію було створено резолюцією РПЛ 49/1 «Ситуація у галузі прав людини в Україні, що склалася внаслідок російської агресії»,. Зрозуміло, що за місяць з невеликим, що минув з часу остаточного формування цієї комісії, якихось досягнень бути не могло, та й не все потрібно негайно викладати на широку публіку. Можливо, тому промовець зосередився на презентації новоствореного органу, підкресленні його глибокої незалежності та наголосив на необхідності його належного фінансового забезпечення. Можна бути впевненими, що останнє росіяни вже взяли на замітку і пропонуватимуть Комісії додаткове забезпечення зі свого боку. За відповідних умов, поставлених російською стороною. Це невід’ємна частина російської дипломатії, тому сподіватимемось на чесність голови та членів комісії, але й пильнуватимемо.
Російська делегація, до речі, не наважилися прийти до зали. Якщо в Нью-Йорку наляканий Небензя ховається за спинами своїх заступників, то інший вихованець і колись улюбленець Сумної конячки зі Смоленської площі, також виплеканий нею на 67-й вулиці Мангеттена Геннадій Гатілов, котрий очолює вже багато років постійне представництво російської федерації у Женеві, не потрудився прийти або хоч приїхати на засідання. Заради справедливості слід зазначити, що, незважаючи на розташування російської місії, розміром з добрий Ватикан, в акурат через дорогу від будівель ООН, Гатілов і на засіданнях інших органів практично не буває (або набиває собі таким чином ціну, або перебуває у постійному запої, хтозна). Натомість, на сайті постпредства у Женеві було вміщено його чергову дурнувату заяву про ракети, які «випускає ЗСУ по мирному населенню», перетворення РПЛ у «інструмент зведення політичних рахунків з боку псевдодемократичних країн», «черговий політичний шабаш з демонізації росії» і так далі, і таке інше. «Тому участь у цьому шабаші ми брати не будемо» (читайте між рядків: бо нас усі там зацькують, а ми не зуміємо достойно відповісти). Поїдений міллю лексикон зі старої, ще дівочої, скрині Сумної конячки, злегка підштопаний порівняно новими, але вже заяложеними брудними нитками кремлівського виробництва.
Натомість, як завжди, «за сєбя і за того парня», як полюбляють говорити московити, віддувалась завжди послужлива делегація країни під назвою «А я вам сєйчас пакажу, куда гатовілісь удари» (загрібання жару чужими руками – теж прикметна частина роботи дипломатії рф). Варто відзначити, що текст виступу білоруси або писали самостійно (звісно, використовуючи чернетки гатіловських спічрайтерів), або вже у себе в місії підрихтовували готовий варіант «під себе» та виправляли граматичні помилки у російській мові росіян (див. попередні публікації а цю тему). І, незважаючи на оті заяложені кремлівські нитки, білоруси пішли на сміливий крок, вживши у російському тексті «В Украине», а не «НА Украине», а також підкреслили «необхідність врегулювання конфлікту в Україні (звісно, на роль ерефії тут і натяку не було) за столом переговорів». Білорусь же, за словами її дипломата, «як і раніше готова сприяти пошуку політичних компромісів». В цілому ж людині, котра не має уявлення, що відбувається в Україні і чому, після прослуховування виступу представника сусідньої з Україною держави зрозуміліше нічого не стало би. Куди чіткіше було все викладено у промові делегатки з Тимор-Лешті.
Інші делегати – хто більш емоційно, хто стриманіше, навіть з найбільш віддалених регіонів, виявили розуміння того, що то НЕ Україна напала на ерефію, а зараз бомбить свої міста і села, аеропорти і залізниці, блокує власні морські порти та вантажівками вивозить на росію зерно, щоб спричинити у світі продовольчу кризу (щодо якої представники низки країн висловлювали особливе занепокоєння), викрадає своїх громадян та силоміць відправляє їх на ерефію, гвалтує жінок та дітей, вбиває та піддає тортурам цивільних, попутно руйнуючи власну інфраструктуру. Головний заклик до росіян, що лунав у залі – забратися геть з української території негайно припинити військові дії, порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права, до міжнародного співтовариства – розслідувати всі ці порушення та притягти винних до відповідальності.
Перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова виголосила виступ у притаманній їй яскравій емоційній манері, розповівши і про трагедії на Київщині, Ченігівщині, Сумщині та Харківщині, і особливо в Маріуполі, ситуація в якому, на переконання української дипломатки, має перебувати на чільному місці порядку денного РПЛ.
Нагадала також Е.Джапарова про тимчасово окупований Крим – ситуація в якому, на тлі активних воєнних дій в Україні, дещо відступила на другий план на засіданнях різних органів міжнародних організацій, але жодним чином не покращилась. Хоча мешканці півострова, зокрема, кримські татари, сьогодні не потерпають від обстрілів, вони й надалі залишаються під тиском масових репресій, незаконних арештів та ув’язнень термінами до двох десятиліть. Отже знімати кримську проблематику з порядку денного однозначно не можна. Про це й мовчки благали сумні очі дітей ув’язнених кримських активістів, на фоні фотографій яких було виголошено виступ (ще один плюс українському МЗС за такий творчий підхід). Виступ Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Людмили Денісової розвинув підсилив тези першої заступниці міністра. Акцент було зроблено на заклику до Ради вжити рішучих та активних дій з метою повернення незаконно депортованих в росію українських громадян. І хоч пролунав цей виступ російською мовою (яка поки що є офіційною мовою ООН, але це до пори – до часу), завершився вінг словами: «Слава Україні! Героям слава!»
За підсумками спецсесії було схвалено резолюцію A/HRC/S-34/1 «Погіршення ситуації з правами людини в Україні внаслідок російської агресії». У цьому документі Рада ще раз висловила підтримку територіальній цілісності та суверенітету нашої держави, засудила російську агресію та закликала до її припинення, а також засудила поширення ерефією дезінформації та пропаганди війни.
Серед важливих практичних наслідків схвалення документа – проведення окремого розслідування російських злочинів на звільнених територіях Київської, Чернігівської, Харківської та Сумської областей вищезгаданою Комісією з розслідування. Резолюція також передбачає посилення уваги РПЛ до ситуації в Маріуполі, зокрема шляхом представлення на початку наступної 50-ї сесії РПЛ у червні 2022 р. відповідної усної доповіді Верховного комісара ООН з прав людини та подальшого проведення інтерактивного діалогу. Окремий елемент резолюції – заклик до рф забезпечити доступ міжнародних гуманітарних та правозахисних інституцій до вивезених на її територію громадян України.
На підтримку резолюції проголосували 33 члени Ради, проти – 2, утримались 12 країн. Голоси розподілилися практично так само, як під час голосування резолюції 49/1, прямим продовженням якої і став ухвалений спецсесією документ S-34/1 (за резолюцію 49/1 у березні голосували 32 делегації, цього разу ще один голос додався за рахунок Чехії, яка замінила рф після вигнання останньої з Ради. Дві африканські країни помінялися місцями: Габон змінив позицію з «утримався» на «за», а Сенегал – всупереч попередній підтримці, навпаки, цього разу утримався. Не будемо глибоко занурюватися у причини: колеги, які займаються Африкою, їх швидко знайдуть – списання якихось боргів чи надання Сенегалу щедрої допомоги з боку ерефії.
Прикметно, що ані Куба, ані Венесуела, котрі протягом попередніх років голосували проти такої цілком невинної резолюції, як «Співпраця з Україною та допомога їй у галузі прав людини», яка всього лише передбачала проведення на сесіях Ради інтерактивних діалогів щодо становища у галузі прав людини в нашій країні, не повелися на жодні обіцянки чи хабарі з боку росіян. Отже, навіть ці небагаті і ненайпринциповіші (коли йдеться про права людини) країни не стали ганьбитися і голосувати проти. Еритрея єдина не втрималась від спокуси.
Купувати позицію в Раді такого важковика, як Китай (хіба що вже сьогодні ерефія віддасть йому на знак вдячності Хабаровський край вкупі з Приморським та Амурську і Читинську області на додачу), а тим більше шантажувати його (тактика, яку ерефія постійно застосовує щодо слабших за неї чи бідніших країн, а також Угорщини) – практично неможливо. Але саме китайська делегація поставила резолюцію на голосування і удвох з Еритреєю проголосувала проти (зовсім нещодавно, у березні щодо значно сильнішої резолюції 49/1 КНР утримувалась). Виступаючи з мотивів голосування, китайський дипломат щось говорив про незбалансованість тексту (це відома фішка в РПЛ, яку використовують мало не всі делегації, коли хочуть причепитися до проєкту), важливість вирішення конфлікту шляхом переговорів та ін. Ясна річ, що робила так делегація КНР, геть не з палкого бажання підтримати ерефію (на яку китайцям, незважаючи на голосні заяви про ідеальне двостороннє партнерство, глибоко начхати). Просто величезний і завжди територіально голодний Китай (і тут вони з ерефією певною мірою схожі), у якого вже котиться слинка, щоб проковтнути, наприклад, Тайвань, приміряє ситуацію на себе: які будуть політичні наслідки, якою буде реакція міжнародного співтовариства, у тому числі з боку Ради ООН з прав людини, якщо він, користуючись зайнятістю США українською проблематикою, на таке наважиться.
У випадку Тайваню негативні наслідки будуть. І делегація російської федерації в міжнародних організаціях не допоможе, бо на той час такої країни вже не буде. Розвалиться. А прийом до лав ООН, вибори до РПЛ Московської народної республіки, Новгородської соціалістичної республіки, Чеченської демократичної республіки Ічкерії, Незалежної республіки Саха-Якутія та з десятка інших країн, що виникнуть на її місці, так швидко не відбудуться – досить затяжна процедура. Звісно, вирішувати китайцям, вони люди розумні і передбачливі, але все ж таки краще їм точити ніж, щоб швидше відрізати від нинішньої російської федерації, як сказали б московити, «ісконно кітайскіє тєрріторіі». Провести там референдуми і приліпити до себе. Тут особливо ніхто й не засудить. Росія першою показала приклад.
Оксана БОЙКО
