Час переосмислення: Україна нині творить найвизначнішу сторінку світової історії
Те, що відбувається зараз, на наших очах повинно бути вписано новою сторінкою в Книгу Книг і цей додаток про нас, про Україну.
Як історик-міжнародник за університетською освітою та дипломат-практик в минулих двох десятиліттях із захопленням спостерігаю народження Нової України – консолідованої, могутньої, цілеспрямовано діючої на повоювання належного їй гідного місця в родині нормальних світових общин. Вживаю таку трохи архаїчну термінологію, яка різниться від сучасних політологічних штампів тому, що хочеться саме в цю мить, в ці трагічно-героїчні дні охопити поглядом історика, громадянина всю нашу непросту дорогу – від княгині Ольги – першої “жінки-президента”, першої християнки Київської Русі до Володимира Великого, від князя Федора Острозького, праведного священномученика, до Петра Могили, від генія Тараса до генія Франка, від дітей-студентів, розстріляних під Крутами до воїнів-визволителів усіх Чотирьох Українських фронтів, які зламали хребет фашистській потворі і врятували народи Європи від нацистського поневолення; від героїв-пожежників, ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, які цей священний акт порятунку здійснили вдруге до сьогоднішніх воїнів ЗСУ, які рятують Європу і світ від ординської чуми вже втретє.
Я не маю наміру, хай Господь Бог простить, сперечатись із Святим Писанням, там чітко вказано ймення Богообраного Народу, але, маю сміливість гадати, що те, що відбувається зараз, на наших очах повинно бути вписано новою сторінкою в Книгу Книг і цей додаток про нас, про Україну.
Тільки взяти минуле століття – Голодомор, тотальне знищення цвіту української інтелігенції, неймовірна висока людська ціна України за Перемогу в ІІ С.В., антиукраїнська політика радянської репресивної системи, знову ж таки трагедія Чорнобилю, кремлівський геноцид українського народу сьогодні… і з усіх цих випробувань Україна викристалізовується все міцнішою і згуртованішою, долаючи всі ймовірні й неймовірні перепони на шляху до свободи і, власне, до самої себе, до такої яку ми всі хочемо бачити і в ній жити.
І ще. На наших очах пишеться новий підручник історії. На мою думку, все що було до 24 лютого 2022 року стає дуже-дуже далеким зменшеним в своїй масштабності та значимості. Звичайно, в новому підручнику наші діти – школярі, студенти повинні знати глибинні коріння нашого історичного розвою, звитяги наших предків і тих, хто їх зраджував (направду, в нашій історії їх було чимало), проте основний акцент в новому підручнику повинний бути присвячений всьому тому, що відбувалось і відбувається після 24.02.2022.
Наша молодь з першого класу повинна знати все про героїчну оборону Маріуполя, про присвоєння почесних відзнак “Місто-Герой України” Бучі, Ірпіню, Миколаїву, Охтирці і насамперед, прізвища наших Головнокомандувача, військових полководців, командирів підрозділів ЗСУ, керівників територіальної оборони. В школах обов’язково повинні бути введені в навчальний процес уроки патріотичного виховання, на яких українська молодь повинна дізнатись все про героїв свого села, міста, регіону, які віддали життя за нашу свободу. До уроків патріотичного виховання додати справжні заняття з питань цивільної оборони та першопочаткової військової підготовки, у вищих навчальних закладах будь-якого профілю повинні бути військові кафедри, тільки через відмінне навчання на яких можна досягти бажаного диплому. Роботи непочатий край. Але після пережитого, після Перемоги, певен, неодмінно відбудеться переосмислення нашої попередньої діяльності і такі завдання будуть виконуватись невимушено і з повним розумінням їх значимості. Історія – хороший вчитель, а ми – повинні бути сумлінними учнями.
