Руйнувати завжди легше, ніж будувати. Особливо, якщо це стосується побудови безпечного світу

Абсолютно неприйнятною і цинічною за своєю суттю є мантра, що основне завдання НАТО не допустити поширення війни на «свою територію». Перефразовуючи класика дипломатії, така позиція – це більше, ніж злочин. Це – помилка.

Міждержавних альянсів багато не буває. Звісно, таких, які створюються для гарантування міжнародного миру і безпеки, а не для вторгнення і окупації. Пропозиція президента Зеленського, висловлена під час історичного виступу перед двома палатами американського конгресу, щодо необхідності нового міждержавного об’єднання U – 24, як видається, переслідує саме таку мету. Слушна і своєчасна пропозиція, адже розв’язана Росією нічим не спровокована війна продемонструвала очевидну нездатність нинішніх багатосторонніх безпекових механізмів, включно з НАТО, зупинити агресора і забезпечити мир на євроатлантичному просторі. Ми щиро вдячні нашим союзникам і партнерам за політичну, моральну, військово – технічну і фінансову підтримку у цій війні. Але абсолютно неприйнятною і цинічною за своєю суттю є мантра, що основне завдання НАТО не допустити поширення війни на «свою територію». Перефразовуючи класика дипломатії, така позиція – це більше, ніж злочин. Це – помилка.

Безумовно, як і кожна пропозиція, а надто висловлена президентом, потребує детального роз’яснення, для того, щоб уникнути безпредметного обговорення різного роду експертами та заангажованими коментаторами, ба більше, звинувачень у зраді – улюблене слово з лексикону політиків. Адже, як відомо, диявол ховається в деталях. У цьому зв’язку, хотілося б нагадати лише одну аксіому, яку, на жаль, часто забувають: руйнувати завжди легше, ніж будувати. Особливо, якщо це стосується побудови безпечного світу, в якому переплітаються інтереси багатьох держав.

Ми повинні усвідомлювати, що створити нову ефективну систему міжнародної безпеки, а саме в цьому полягає, як я розумію, ідея президента, це питання не одного дня. А жити в мирі треба вже сьогодні в існуючій системі політичних координат. Подобається вона нам, чи ні. Тому, працюючи над розробкою більш досконалої системи, ми повинні пам’ятати і другу аксіому (мовою оригіналу): «better is the enemy of the good». На мій погляд, нове об’єднання повинно базуватися на вже усталених загальновизнаних нормах і принципах міжнародного права, передусім, Статуті ООН. Зокрема, мова може йти про задіяння вже існуючого неформального механізму, відомого під назвою «Coalition of the willing». Завдання полягає у підведенні під цей механізм міцної міжнародно – правової бази і вмонтування його в уже існуючу  архітектуру міжнародного миру і безпеки. Видається, що конкретними правовими засадами існування такого нового механізму могли б стати статті 27 і 51 Статуту ООН. Перша – вимагає від країни, яка бере участь у конфлікті, утримуватися від голосування у Раді Безпеки, нівелюючи право вето постійних членів Радбезу. Друга – наголошує на невід’ємному праві держав на індивідуальну і КОЛЕКТИВНУ самооборону, якщо відбувається збройний напад на члена організації, допоки Рада Безпеки не ухвалить відповідного рішення щодо відновлення миру і безпеки.

Українська асоціація зовнішньої політики неодноразово привертала увагу до необхідності задіяння у боротьбі з агресором механізму «Coalition of the willing» і нам приємно усвідомлювати, що наші міркування йдуть у руслі сьогоднішньої пропозиції президента Зеленського. Символічно, що президент назвав свою пропозицію «United for Peace». Саме так називалася резолюція 377 п’ятої сесії Генеральної Асамблеї ООН, якою вона перебирає на себе питання війни і миру, у тому числі розгортання миротворчих операцій, у разі неспроможності Ради Безпеки виконувати свої функції через зловживання правом вето Радянським Союзом. На важливості цього унікального рішення Генеральної Асамблеї я завжди наголошував, починаючи з 2014 року. Нещодавно Україна реанімувала цю резолюцію, скликавши надзвичайну спеціальну сесію Генеральної Асамблеї, яка ухвалила рішення із засудженням російської агресії, підтримане безпрецедентною кількістю держав – членів.

Пропозиція президента, висловлена у Конгресі США, дає українським дипломатам чіткий алгоритм дій. Їхнє головне завдання не дозволити «заговорити» цю ідею, а наповнити її конкретним змістом і вже сьогодні розпочати роботу з формування, як сказав Володимир Зеленський, «союзу відповідальних держав». Як слушно зауважив відомий український дипломат, екс-постпред України при ООН Володимир Єльченко: «Для того, щоб реформувати ООН, потрібна третя світова війна». Не будемо її чекати. Час настав.

Володимир Хандогій, Президент Української асоціації зовнішньої політики, Надзвичайний і Повноважний Посол