«Проблема з Росією така, що вона ніколи не знає, де її кордони». Вацлав Гавел
Шулерсько-кримінальна влада запоребрика, унеможлививши вільний доступ до інформації та застосовуючи тотальне маніпулювання фактами і поняттями, принижує людей до рівня немислячої худоби.
Не приємно, коли під час вітчизняної війни, деякі громадяни (блогери, журналісти) в соцмережах цитують/постять своїх російських колег. «Вони відомі люди тому треба їх читати», «Можливо вони скажуть народу московії правду», наголошують дописувачі! Прозаїчне питання – На що ви сподіваєтесь? Навіщо читати наприклад Вєнєдіктова з «Єха…» коли відомо, що його син пішов в «красную армию РФ» захищати українців від бЕндерівців. Всі ці «зірки» на жаль і досі на нашому інформаційному небосхилі! Для деяких не важливо, яку «пургу несе зірка», головне що «відома й впізнавана»!
Росжурналістика видає себе за розповсюджувача інформації, а насправді вся її функція — привчити населення нікого не поважати, висміювати всіх, хто з політикою правлячої партії не згоден, зґвалтувати істину та виправдати вбивства!
Шулерсько-кримінальна влада запоребрика, унеможлививши вільний доступ до інформації та застосовуючи тотальне маніпулювання фактами і поняттями, принижує людей до рівня немислячої худоби.
Пригадався випадок, коли російський надзвичайний та повноважний посланець на засіданні Ради безпеки в ООН (2017 р.) почав ображати британського представника: «Подивися на мене! Очі не відводь, що ти очі відводиш?» — зрозуміло, що перед нами звичайний гопник. За їх відомством можна віднести і улюблену репліку «Дебіл, б..» Лаврова (на прес-конференції з його колегою з Саудівської Аравії).
Творці віртуальної дійсності поступово самі переселяються в жахливу казку. Яка у їхньому виконанні набуває незабутнього присмаку параної. Вірять, що вхопили бога за бороду і зрозуміли, як влаштований світ.
Ті хто прийшов нас убивати – люди мало освічені, не обізнані, «низы» – так їх називають самі ж московити. Вони морально отруєні пропагандою, отруєні «правильними словами» від перших осіб держави, медіа. Їм «по кайфу», і вони горді «за свого», коли міністр та ін. можуть собі дозволити публічно сказати «Дебіл, б..»!
Спочатку – влада РФ запроваджує «закон про фейки» з нереальними штрафами та строками за два слова: «Ні – війні». Потім стрімко розширивши список видань, визнаних «іноагентами», а отже фактично вибитих з російського інформаційного поля.
Можна уявити, яка каша в головах у «низов» зі зброєю, що отримали наказ «фас, вбивай укров, і ти герой!», у яких до того ж з’явився вихід їхньої природної агресії.
Вся ця шпана, схожа на напівкримінальний елемент, а головним предметом їхньої ненависті є — культурні, доброчесні, вільні громадяни, яких отакі «герої» люблять лякати та принижувати. А зараз вони відчули свою владу над жінками, дітьми, старенькими. «Хто був ніким» – став…
Кремлівська влада не оригінальна, вона все огидне запозичила у своїх кумирів. Треба згадати історію, а саме технологію влади Леніна-Сталіна яка складалась із трьох частин: Брехня. Насильство. Комбід.
Комбід – це «комітет бідноти», це злиденна, озлоблена, аморальна частина народу, на яку декласовані інтелігенти-більшовики зробили свою головну ставку, поставили кермувати в селі – а значить, і в країні, оскільки в селі тоді мешкало майже 4/5 населення росії.
Російський монархіст Іван Солоневич назвав це коротко і ясно: «ставка на сволоту». «На людину не освічену, з баранячими мізками, вовчими щелепами та мораллю інфузорії». Путін зробив ставку на профнепридатних з баранячими мізками, на таких, які будуть робити всю чорну роботу, бездумно – по наказу! Мовляв, хай гинуть, не шкода, «Бабы еще наражают»!
Вони настільки духовні, що в Бога не вірять, а вірять в релігію, якою їх годують з колиски. На Москві своя релігія, точніше поп – то і є релігія. «Поп-релігія» – це знак заповзятливої популярності, яка розрахована на сприйняття масового суспільства. Поп-релігія – це релігія на потреби мас, інструмент магічної або психічної маніпуляції для отримання практичної вигоди.
Вона теж наказала «низам» вбивати «неонацистів, наркоманів та бандерівців, які озброїлися до зубів, щоб напасти на беззахисну московію, і розправлятися з тими хто не хоче «руського мира».
9 травня – це державна поп – релігія у РФ, вона стала основною ідеологією. Раніше був комунізм, а зараз – ідеологія «перемоги». Московія досі живе у цьому перманентному 9 травні. Навіть зараз, коли сотні тисяч пішли вбивати незалежну суверенну Україну, по всій мокші начепили георгіївську стрічку на все довкола.
Не були добиті ідеологічні міфи совка, зокрема культ Перемоги; не засуджено політичні та етнічні репресії. Для цього треба було щонайменше відкрити всі архіви, розповідати правдиву історію. Але зробили навпаки: «Міжнародний Меморіал» звинувачується в «систематичному порушенні законодавства про іноагентів», і Генеральна прокуратура РФ звернулася до Верховного суду з вимогою про ліквідацію товариства. Безліч активних людей оголосили – іноагентами, а Госдума прийняла закон про електронне голосування на всіх виборах в РФ. І головне – вторгнення в Україну. Залишилось відновити НКВС, ГУЛАГИ і «тройку»!
Московити повинні нарешті зрозуміти, що саме Україна стала трунарем Радянського Союзу. Саме український референдум 1 грудня 1991 р., а зовсім не Біловезькі угоди, зробив безглуздою скорочену до 9 республік нову Союзну державу (90% тих, хто взяли участь у референдумі, висловилися за «створення самостійної української держави»). Так гідно і велично Україна упливла, для того, щоб ніколи не бути недо-росією!
Йде війна між Москвою та Україною за українську державність. РФ не досягне жодної з тих цілей, які декларуються. Мордор не зможе окупувати Україну та підтримувати на цій території окупаційний режим або окупаційний про-московський уряд. Тому що всупереч прийнятим у Кремлі поглядам, українська державність має потужну національну базу. Ніколи п’ята колона не зможе керувати країною, містом, районом, навіть селом. А депутатка Мелітопольської міської ради від «Опозиційного блоку» Галина Данильченко, яку російські окупанти призначили «мером» міста Мелітополя, має бути покарана більше ніж суворо.
Злобний ліліпут хотів приписати собі швидку перемогу, уявляв Ніколаєв, Харків, Маріуполь, Суми, Одесу – легкою здобиччю. Кремль прагнув розірвати Україну, там, де вважав «найтоншими» місцями, але насправді вони виявилися – «товстими» і міцними.
Працює радянський синдром, коли «влада одного» знає, що бреше, але сама собі змушена вірити. По-перше тому що не хоче знати правду, по-друге, – правду йому бояться повідомити. Іншої дійсності, крім вигаданої, для нього не існує. І він готовий захищати її до останньої краплі крові, але не своєї. Параноя, сер!
Народ, зі свого боку, теж знає, що влада бреше і вважає це нормою. Тому що так було завжди і завдяки цьому вони були «попереду всієї планети».
Чи можна уявити, щоб в Україні чи у будь-якій з європейських країн населення продовжувало як ні в чому не бувало спокійно жити і веселитися після хоча б одного відео загиблої дитини від рук земляка, чи розчавленої танком автівки з живими людьми, не закликавши свій уряд до відповіді? В мордорі більшість не має до цього справи. Мрія рабів: ринок де можна купити собі господаря. Адже в РФ не просто диктатура – а диктатура з дозволу народу!
Жах від того, що відбувається, який мали б відчувати мільйони, відчуває критична меншість. Ці люди вважаються – юродівими. Вони і хочуть змін «До полной гибели всерьез», як цього хотіла і казала В. Новодворська.
Зараз опалена огнем Україна БОРЕТЬСЯ, падає і піднімається! Вона вбиває русизм, перш за все в собі, ті залишки які гальмували розвиток громадянського суспільства і країни в цілому!
Як точно казав в 1995 році Джохар Дудаєв «Русизм – це особлива форма людиноненависницької ідеології, заснована на великодержавному шовінізмі, повній бездуховності та аморальності. Відрізняється від відомих форм фашизму, расизму, націоналізму, особливою жорстокістю як до людини, так і до природи. Принцип дії – знищення всього і вся, тактика випаленої землі. Відрізняється шизофренічною формою манії світового панування. Володіючи рабською психологією, паразитує на хибній історії, на окупованих територіях та пригноблених народах. Русизму характерний постійний політичний юридико-правовий та ідеологічний тероризм»
Ця війна – похідне одного хворого ущемленого самолюбства, а його народець – співучасник. Вони опинились в 1937 року або 1984-му, на їх вибір! Відкат до первісного синкретизму, коли є лише два суб’єкти політики: вождь та плем’я. Мовою антропології такі псевдодержавні створення називаються «вождествами». І глухий кут в кінці теж один і той же. Хоча кінець глухого кута, мабуть, цього разу виявиться страшнішим.
Україна переможе – бо вона є територією Свободи і народовладдя! Україна сьогодні гірше за Європу знає, як жити в умовах свободи, але набагато краще – як за цю свободу воювати. Низький уклін всім, хто став на захист кожного сантиметру української землі!
Слава Україні.
Манана АБАШИДЗЕ, журналіст, кандидат юридичних наук
