“Публіцист” Путін. Оспівувач війни і брехні
У день 80-річчя нападу Німеччини на СРСР московський вождь опублікував статтю «Бути відкритими, незважаючи на минуле». Стаття вийшла в німецькій щотижневій газеті «Die Zeit». Вона нічим не відрізняється від попередніх. Просто ще нахабніша і брехлива.
От одне речення зі статті, де він обурюється НАТО і висловлює свої претензії: «Багато країн були поставлені перед штучним вибором — бути або з колективним Заходом, або з Росією. Фактично це був ультиматум (НАТО). До яких наслідків призвела така агресивна політика, ми бачимо на прикладі української трагедії 2014 року».
Це п’ята стаття Путіна, чотири з них були опубліковані в різні часи в зарубіжних ЗМІ.
18 червня 2020 року була опублікована його стаття в журналі The National Interest під назвою «Реальні уроки 75-ї річниці Другої світової війни».
Путін розповів свою версію окупації країн Балтії. На його думку відбувався «процес інкорпорації Латвії, Литви і Естонії», «їх вступ в СРСР було реалізовано на договірній основі, за згодою обраної влади. Це відповідало нормам міжнародного і державного права того часу».
Звісно вождь Московії не став засмучувати читачів розповіддю про введення радянських військ в країни Балтії в червні 1940 року, про масові репресії, якими супроводжувалася радянізація цих країн, як з рештою, і інших окупованих. Не згадав і про Президента Естонії Костянтина Пятса, який помер у закритій психіатричній лікарні, куди був примусово поміщений, після “добровільного” приєднання його країни до СРСР.
Колишнього президента відправили на примусове лікування нібито від душевної хвороби в психіатричну клініку тюремного типу. Там Пятс провів 10 років. Причому ніякого звинувачення протягом усього цього часу йому так і не пред’явили. Вирок оголосили тільки в 1952 році: 25 років таборів! У тому ж році в Бутирці помер син Пятса Віктор, а за 8 років до цього в дитячому будинку помер від голоду один з онуків президента.
Ще одна стаття Путіна про війну «Життя така проста штука і жорстока» вийшла в квітні 2015 року в журналі «Російський піонер». Він пише про жорстокість війни, а в цей час йшли бої за Донецький аеропорт, загинуло понад 200 осіб, поранено — понад 500 наших Героїв. Великий графоман в статті «розтікався» згадками розповіді його татка про службу в диверсійному загоні НКВС, про те що, він, як нащадок патріота, буде пам’ятати їх подвиг…
І чехи, і словаки теж завжди будуть пам’ятати 1968 рік, поляки і угорці — кожен свій 1956, і про 1939 не забудуть, латиші, естонці, литовці не забудуть 1940-й. Грузини, українці теж мають що згадувати, бо у нас теж є свої роки, які закарбовані в пам’яті назавжди. Україна і зараз у війні!
Дивно, що людина, яка так «ненавидить» війну, постійно намагається втягнути країну і росіян у війни. Наприклад, після анексії Криму, почавши війну на Донбасі, в 2014 році Путін і глава самопроголошеної Республіки Абхазія Рауль Хаджимба підписали Договір про союзництво і стратегічне партнерство. Більша частина цього документа носить відверто декларативний характер.
У ньому, зокрема, говориться, що РФ бере на себе зобов’язання «всіляко сприяти зміцненню міжнародних зв’язків Республіки Абхазія, включаючи розширення кола держав, що офіційно визнали її, та створення умов для вступу Республіки Абхазія в міжнародні організації та об’єднання, в тому числі в створені за ініціативи і (або) за сприяння Російської Федерації».
Але є розділ, який змушує Грузію дуже хвилюватися. В ньому йдеться про військове співробітництво РФ і Абхазії. Він має всі шанси бути втіленим в життя і носить антигрузинський характер. Договір передбачає створення «Об’єднаного угруповання військ збройних сил РФ і Збройних Сил Абхазії для відбиття агресії, яка буде сформована не пізніше року з дня набрання чинності договором». Крім того, згідно з документом, Росія візьме безпосередню участь у модернізації абхазької армії, оснастить її сучасними видами озброєнь, займеться навчанням і підготовкою особового складу.
Окремий розділ документа присвячений охороні державного кордону. Росія бере на себе зобов’язання з технічного оснащення кордону і планує охороняти його спільно з прикордонною службою Абхазії. РФ також зобов’язується прийняти «додаткові заходи, спрямовані на спрощення процедур набуття громадянами Республіки Абхазія громадянства Російської Федерації».
Навряд чи варто дивуватися тому, що цей документ викликав вкрай негативну реакцію світової спільноти в цілому і Грузії зокрема. Але Путіну абсолютно не цікаво що думає міжнародна спільнота, народ. Він звик бути диктатором і робити все що хоче, всі 21 рік безпробудно брехати всім у великому і малому…
Чи адекватно можна сприймати «науково-історичні» статті президента РФ, який восьмий рік воює з Україною, окупував Крим і частину сходу країни, раніше двадцять відсотків території Сакартвело?! Чи можна назвати цю людину відповідальною за свої слова і вчинки. Ніколи!
У нас дуже небезпечний сусід, який одночасно може писати про «жахи війни і несправедливість», яки не витримують жодної критики, критикувати диктатури, і одночасно туди силою заганяти свою країну та не соромлячись вбивати мирне населення та окупувати чужі території.
Манана АБАШИДЗЕ, кандидат юридичних наук
