Наша пісня гарна й нова…
Німеччина передала дані про отруєння Навального до Організації з заборони хімічної зброї (ОЗХЗ). В Москві почалася істерика з цього приводу.
Спочатку МЗС РФ обурився, що Секретаріат ОЗХЗ «розголосив факт надання по своїй лінії технічної допомоги [Німеччині] не маючи на те нашої згоди». При цьому Москва стверджує, що Навальний – симулянт і ніхто його не труїв і що ніякої отрути під назвою «Новичок» в Росії немає і, взагалі, вони навіть слів таких не знають. А також, що Навальний або навмисно отруїв себе «Новичком», або «Новичок» підсипали в його аналізи вже в Німеччині агенти ЦРУ. Якщо в будь-якій з цих версій є хоч трохи сенсу, то вимога до Секретаріату ОЗХЗ просити у Кремля дозвіл на оприлюднення інформаціїї про технічну допомогу Німеччині в розслідуванні – принаймні абсурдна.
Далі ще цікавіше. Mосковські дипломати заявили, що в ниx немає сумніву в тому, що в доповіді ОЗХЗ «буде зафіксована наявність слідів так званого «Новичка» в біопробах А. Навального, відібраних Техсекретаріатом під час таємної операції, яку ретельно приховували від нас усі її учасники». Уміє ж Марія Захарова себе висікти! Не гірше за унтер-офіцерськлу вдову. Відкинувши словесну полову, притаманну речниці МЗС, з цієї заяви витікає, що Москва знає, що в ОЗХЗ знайдуть підтвердження отруєння Навального і, не маючи інших варіантів, за звичкою намагається дискредитувати джерело.
Це звичайна практика Кремля. Зашкварені з усіх боків, як різдвяний підсвинок, схоплені за руку нащадки головного отруювача НКВС полковника Майнаровського намагаються робити хорошу міну при поганій грі.
Москва й раніше ображалася на ОЗХЗ. І коли в британському Солсбері московські шанувальники місцевого собора намагалися отруїти свого колишнього колегу Сергія Скрипаля, і коли РФ прикривала застосовання хімічної зброї в Сирії режимом Асада.
З британцями в Совітів ніколи не складалося. То лорд Керзон якісь лінії малював на шляху світової революції, то Черчіль «залізну завісу» опускав. А тепер, за висловом московського пропагандиста Кисельова, «анґлічанка ґадіт» їм трохи не кожен день (дай Боже їй здоров’я).
Російським спецслужбам бракує фантазії, от вони й працюють по шаблону, аж доки не спаляться. У випадку з Навальним в Москві задіяли ті самі штампи, що використовували в захисті Асада. Коли Асад почав труїти своїх опонентів заріном, російські дипломати теж просторікували, що, мовляв, Асаду це невигідно й непотрібно, що в Сирії немає хімічної зброї, що відсутні незалежні свідченя про її застосування й таке інше. Тодішній постпред РФ при ООН Чуркін взагалі договорився, що нібито кадри загиблих в Сирії дітей – постановочні. Мовляв, опозиціонери своїх дітей курявою притрусили. Щоб Асаду дошкулити.
Вимушена погодитися на створення Спільного Механізму Розслідування застосування хімічної зброї в Сирії, Росія всіляко гальмувала його роботу й намагалася проштовхнути туди своїх людей. Коли ж, попри російський саботаж та сирійську обструкцію, Спільний Механізм все ж таки знайшов докази застосування в Сирії хімічної зброї, РФ вигадувала нісенітниці про якихось міфічних бойовиків, які трохи не в себе на кухні виготовляли зарін.
Приперта до стінки доказами про застосування саме Асадом хімічної зброї, Москва почала ставити під сумнів джерела інформації Спільного Механізму розслідування, а потім звинуватила його в упередженості й у листопаді 2017-го року заблокувала продовження його мандату.
Тепер, у випадку з невдалим отруєнням Навального, РФ діє саме так, як і тоді. Хоч Москва продовжує фантазувати щодо «хвороби» Навального, в Кремлі зрозуміли, що кінці в воду сховати не вдалося, й треба діяти на упередження. РФ намагається дискредитувати незалежну експертизу ОЗХЗ, оскільки не може на неї вплинути. Я не знаю, на що сподівалися в МЗС РФ, коли готували цю заяву про Навального, але попри наміри, результат протилежний. Коментар Марії Захарової виглядає як зізнання в злочині. З чим її і поздоровляю.
Вчинки теперішніх московських правителів та, власне, і вся політика путінської Росії зводяться до одної фрази Порфирія Петровича з роману Достоєвського: « Как кто убил?.. да вы убили, Родион Романыч! Вы и убили-с…»
Олександр МАЦУКА,
дипломат, співробітник Секретаріату ООН,
шеф Секретаріату Ради Безпеки ООН (2012-2016)
