Релігійна інформація в медіа: вчимось серйозно або… «пипл і так обійдеться»?
Парадоксальна ситуація склалась в державі Україна з релігійною інформацією. Якісну, виважену, багатовекторну, об’єктивну і чесну інформацію потребує медійна аудиторія (принаймні її думаюча частина); вимагають церкви і релігійні організації, віруючі всіх конфесій та ін. Але такої інформації обмаль у газетах, на радіо і телебаченні
Згадують про релігійні проблеми напередодні християнських (мусульманських, іудейських) свят або у зв’язку із скандальними подіями з життя громад. Щось на кшталт: «Попи побились», «Бунт у монастирі» або «Пенсіонерка віддала всі власні заощадження апостолу-шахраю».
Величезний шар релігійної культури із вірою, містикою, благодійністю, складними відносинами між церквами і державою, політичними зв’язками, стосунками у громадах і у родинах віруючих, життя подвижників; релігійне мистецтво – прекрасні літературні твори, виставки картин, ікон, скульптур, сучасні глибокі фільми – все залишається поза інтересами журналістів, а отже, не знаходить свого місця у «порядку денному» засобів масової інформації. Аудиторія не отримує того, що відповідає її інтересам, а це, які відомо, призводить до падіння рейтингів медіа.
Не виключаю, що редакційні колективи і окремі журналісти із задоволенням висвітлювали б релігійне життя країни – писали цікаві статті, робили телерепортажі, брали інтерв’ю у дійсно думаючих, яскравих особистостей, яких немало в релігійних організаціях; пояснювали б, що релігія – не служниця політики і політиків, а величезна складна духовна сфера людського життя. Та й транслювали б по радіо і телебаченню не лише святкові служби чи поодинокі благодійні акції чи релігійно-політичні хресні ходи, а повно і докладно віддзеркалювали цю складну грань життя громадян держави. Але є одне «але» – багатьом медійникам не вистачає знань із цієї проблематики. Те, що це саме так, переконалась на власному досвіді.
Напередодні отримання Томосу про незалежність Православної церкви України мені телефонували, писали на емейл і у «особисті повідомлення» всіх соціальних мереж десятки журналістів із типовими і часто примітивними (не ображайтесь, дорогі мої, але це так, на жаль!) питаннями. Змушена була витрачати багато годин власного часу на пояснення, правку текстів для газет і електронних видань, розповіді-лекції про особливості висвітлення релігійних проблем, зокрема тих, що пов’язані із Томосом, у сучасності та в історичних ретроспективах. (Податківці, не напружуйтесь! Усе це безкоштовно – як обов’язок викладача, фахівця із релігійної журналістики, громадянки України).
Так, знань у цій галузі нашим медійникам не вистачає. Той короткий курс лекцій, який читається у деяких (двох-трьох!) вищих навчальних закладах, не може задовольнити потребу аудиторії, та й всього суспільства у висвітленні життя релігій.
І от маємо – є запити суспільства на отримання якісної інформації з релігійного життя; є викладачі, готові розробляти навчальні плани і читати курси лекцій та проводити семінарські заняття із релігійної журналістики; є абітурієнти і студенти, які хотіли б спеціалізуватись із цієї тематики; є фахівці-практики, які із задоволенням розкривали б перед бажаючими особливості своєї роботи. Є підручники і навчальні посібники із цієї дисципліни. Не вистачає лише єдиної платформи, де б відбулось таке навчання. Так, це має бути серйозний академічний вищий навчальний заклад (на кшталт Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Чому б і ні?). Хай це буде магістратура при філософському факультеті (є потужна кафедра релігієзнавства!) або при Інституті журналістики.
Знаю, що прийдуть учитись медійники, релігієзнавці, ті,хто має духовну освіту і хотів би набути ще одну спеціальність, а також ті, хто отримав «бакалавра» в гуманітарній, природничій або технічній галузі, але готовий учитись, щоб фахово висвітлювати релігійні проблеми у медіа.
Тоді суспільство отримає більш цікаву, глибоку, різнобічну інформацію про релігійне життя; всі ми будемо вчитись толерантності і жити в злагоді та мирі, оскільки будемо знати про інші релігії і не боятись їхніх представників; не включено, що примара війни на релігійному грунті, якою час від часу лякають суспільство різні політологи, експерти з релігій, астрологи і та інші ворожки, розтане, як смог, у повітрі, розвіється від правди та знань.
І для цього не так уже й багато треба зробити – лише фахово вчити майбутніх працівників медіа тому, як висвітлювати релігійні проблеми.
Алла Бойко, доктор філологічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка
