Світ після пандемії – чи відбудеться «короновірусне» перезавантаження міжнародних відносин?
В політичному сенсі, коронавірус серйозно впливає на демократичний процес, посилює антиглобалізм, націоналізм та євроскептицизм.
Різні пандемії періодично відбуваються з людством, і коронавірус, мабуть, не найгірший варіант. Всі сподіваються, що карантин через кілька тижнів закінчиться, людям треба знову почати ходити на роботу, бо інакше нас чекає повний економічний колапс. Вся ця ситуація стала ідеальним тестом для суспільства. Він показав наскільки непередбачувано і істерично воно може поводитися перед лицем небезпеки. Пандемія починає наочно демонструвати хто є хто як на локальному, так і на глобальному рівні.
Сучасна стала система міжнародних відносин є результатом тривалого розвитку, вона далека від досконалості, так саме як людина недосконала. Історія людства налічує десятки пандемій після яких людство суттєво скорочувалося. Але теперішня ситуація має дійсно унікальний характер. Пандемія розгортається в умовах глобалізації і новітніх комунікацій та існує надія, що скорочення чисельності людства не буде.
Втім, наслідки розповсюдження коронавірусу вже відчуває на собі весь світ, всі сфери людської діяльності. Не є виключенням і міжнародні відносини. У досить обмежені терміни вся система міжнародної взаємодії мала швидко та ефективно видозмінити свої методи роботи, адаптувати їх до нових викликів і реалій для того щоб продовжувати ефективно виконувати власні функції. Міжнародні організації, як глобальні, так і регіональні перейшли на дистанційний режим роботи. І хоча всі заплановані статутні заходи скасовано, але робота триває в нових форматах. Зараз триває процес зміни методів функіонування на всіх міжнародних рівнях. Коронавірусна криза не змогла зупинити діяльність дипломатії, але вона її змінила. Вперше вся робота проводиться дистанційно і на постійній основі. Вже стали звичними наради по скайпу, онлайн-брифінги, дистанційно даються завдання і виконуються доручення, система злагоджено працює.
Людству потрібні тижні і місяці, поки вірус буде поширюватися, щоб накопичити достатньо інформації і зрозуміти, що робити. За останні тижні людство усвідомило, як виникає хвороба від цього вірусу, як він поширюється, і хто, в основному, від нього помирає. І в світлі цієї інформації зараз розуміємо, що багато дій, що вживаються політиками у зв’язку з епідемією, були незграбними і абсолютно безглуздими. Все це швидко зрозуміли виключно завдяки інформації.
Влада переміщується з реального світу в цифровий. А епідемія коронавіруса тільки прискорює цей процес, люди заходять в мережу частіше, ніж будь коли. Тому що все, що пропонується інтернетом, може бути на порядок краще, ніж у традиційних медіа. Можна навіть вважати, що вплив коронавіруса наближає до нас майбутнє, і завдяки їй ми вже зараз можемо усвідомити, що означає жити в повністю цифровому світі. Час карантину надає можливість поєднувати в мережі мистецтво, освіту і розвагу та робити це добре. Водночас традиційні владні структури не завжди можуть чітко пояснити, що відбувається, і теоретично вдома в ізоляції ліпше зануритися в нові наративи, здатні пояснити нову реальність.
Як на мене, і це суто емоційно, короновірусна криза сприймається як певне дежавю з 2014 г. Хоча, звісно, підстави кардинально різні. Тоді стала система міжнародного права була атакована російською агресією почала змінюватися. Українці, передусім мешканці Криму та Донбасу наївно сподівалися, що все це скоро закінчиться і події повернуться в правове русло. Ці надії спиралися на віру в пріоритет ліберально-демократичних цінностей, які обумовили перемогу Західного світу на радянською Імперією зла в Холодній війні. Практика довела марність таких сподівань. Але зберігалося ірраціональне очікування того що черговий перетин Путіним червоних ліній сталого світопорядку призведе до адекватних дій стосовно Росії, як то відключення від SWIFT або до інших радикальних кроків. Втім, в тренді залишалося «глибоке занепокоєння». Тепер ми бачимо, як Росія користується кризою: сприяє поширенню дезінформації про епідемію, підтримує євроскептичні настрої, спрямовані на руйнацію ЄС та НАТО зсередини. Росія пропонує «антиліберальну» альтернативу і активно використовує вразливості західних держав від COVID-19, зокрема зниження виробництва, скорочення робочих місць, перенавантаження систем охорони здоров’я для вирішення власних завдань. Російська Федерація продовжуватиме здійснює точкові кроки для послаблення проєвропейських позицій, намагаючись вибудувати коло держав, які активніше лобіюватимуть зняття санкційного режиму. Це російські забаганки – в умовах пандемії зняти санкції з гуманітарними цілями. Проте Росія з гуманітарними цілями спроможна зробити те (суто теоретично), через що санкції були запроваджені. Може звільнити Крим та Донбас і позбавити себе зайвих витрат. Невипадково, саме це нещодавно казали екс-посли США в Україні Вільям Тейлор, Стівен Пайфер і Джон Гербст.
Також з 2014 року мало місце сподівання на якогось «чорного лебідя» який призведе до покарання агресора та відновлення територіальної цілісності України. Але він, «Чорний лебідь» прилетів з іншого боку. Спочатку в якості передвісника – безпрецедентного підйому хвилі популізму в світі. Брекзіт, вибори в США та інших країнах… В цьому контексті перемога Зеленського та «Слуги народу» вписується в загальносвітові тренди.
До речі, ефективність протидії пандемії і навіть рівень смертності від неї корелюється з фактором, встановленим емпірично на тлі досвіду Італії, Іспанії, США, Великої Британії, Німеччини. Цей фактор полягає в “присутності популістів в уряді”. Ефективність протидії пандемії (як і іншим викликам) залежить від раціональності (і відповідно інтелекту) уряду!
В цьому контексті економічна криза як наслідок коронавірусу може бути навіть тяжчою, ніж сама пандемія. Зараз для національних економік починається надзвичайно складний період.
Соціальні мережі вже давно використовуються урядовими установами, політиками та дипломатами для взаємодії з громадськістю, розповсюдження інформації, просування іміджу країни за кордоном, поширення власних думок та відстежування реакцій інших світових лідерів на важливі події. Не стало новиною і використання онлайн-платформ та мобільних додатків для конференц-зв’язку. Відео-конференції і раніше практикувалися як зручний спосіб провести робочі переговори, не витрачаючи на це зайвий час та кошти. Ще понад десять років такий формат використовувався під переговорів між Україною та ЄС з приводу Угоди про асоціацію. Отже певен, що віртуальний вимір в міжнародних відносинах в цілому, в культурній дипломатії зокрема, буде лише поширюватися та поглиблюватися! Вже зараз відбуваються віртуальні дипломатичні візити, наради, консультації телеконференції замість «живих» переговорів, різноманітні вебінари з будь яких питань. Вперше соціальні мережі перетворюються з допоміжного на один із головних інструментів міжнародної політики, і це відбувається через обмеження особистих контактів дипломатів. Безумовно, що після закінчення вимушеного карантину певна частина міжнародних комунікацій залишиться у віртуальному просторі. Інша ж навіть після повернення вже ніколи не буде колишньою.
Відповідь ЄС на пандемію має обмежений характер головним чином через брак можливостей бо охорона здоров’я є національною компетенцією. Природно, що від держав як головних носіїв політичної легітимності очікуються надзвичайні заходи для реагування на безпрецедентні виклики, які становить подібна епідемія, в той час як Брюссель цих повноважень не має. Однак на першому етапі спостерігався брак солідарності: держави закривали кордони, забороняли експорт медичного обладнання всупереч підписаним домовленостям або навіть реквізували його, наввипередки намагалися імпортувати необхідне з зовнішніх ринків. Проте інституції ЄС ініціювали заходи щодо пом’якшення наслідків пандемії для єдиного ринку ЄС, наданні підтримки громадянам та підприємствам, визначенні заходи оперативного реагування для підтримки стабільності та солідарності держав-членів ЄС. Зокрема, інвестиційна ініціатива Corona Response передбачає виділення 37 млрд. євро з доступних фондів ЄС для громадян, регіонів і держав-членів ЄС, які найбільше постраждали від COVID-19. Водночас, європейські інституції та мультилатералізм вистояли: після перших індивідуалістичних реакцій держави-члени за посередництвом Брюсселя опанували більш керований підхід до розв’язання кризи. Європейські інституції розробили плани економічної допомоги постраждалим країнам та пом’якшили підхід до правил фінансової ощадності, що вимагаються у звичайних умовах. Сусідні держави почали співпрацювати між собою, приймати на лікування важкохворих з найбільш уражених регіонів тощо. Своєю чергою, ЄС продемонстрував координаційну роль, коли в доволі короткий термін спільними зусиллями було організовано закупівлю необхідних засобів захисту, профінансовано повернення туристів, що опинилися за кордоном, закрито зовнішні кордони ЄС. Однак чи перейдуть такі зачатки співпраці у більш-менш скоординовану відповідь на санітарну загрозу, покаже час.
В політичному сенсі, коронавірус серйозно впливає на демократичний процес, посилює антиглобалізм, націоналізм та євроскептицизм. Поширення коронавірусу дозволило схильним до авторитаризму лідерам монополізувати політичний дискурс, приглушити голоси критиків режиму та прийняти законодавчі ініціативи, що на невизначений час обмежують права та свободи громадян. Перед західним світом, і Україною, зокрема, стоїть завдання – не допустити диктатури – основної загрози демократичній імунній системі! Нічого важливішого за демократичний контроль і можливість впливати на владу немає, бо як тільки ми її відпустимо, вона зробить те саме, що робить коронавірус з імунною системою людини. Не викликає сумнівів, демократія завжди більш функціональна, ніж диктатура. Отже, західний світ має продемонструвати стійкість і відновити привабливість демократичних ліберальних цінностей. Певен, що варто сподіватися, що «короновірусне» перезавантаження міжнародних відносин відбудеться саме на ліберально-демократичних засадах.
Коронавірусна криза спроможна привести до глобальних геополітичних змін. Втім поки недостатньо емпіричного матеріалу для ґрунтовних прогнозів. Посилюється роль соціальних мереж: як в посиленні панічних настоїв, на жаль, так і це передусім задля суспільної згуртованості і відповідальності.
Розмова, про те що буде після епідемії доречно, бо при всіх апокаліптичних розмовах мине і це. Бо напис на персні царя Соломона зберігає аксіоматичнність: «Все мине! І це мине!»
Втім, можливо і таке, що наш час прийде, проте нас він вже не застане…
Ігор ТОДОРОВ,
доктор історичних наук, професор
