Київський бронетанковий завод лихоманить – держзамовлення не виконується

Чому нищиться й розкрадається майно Київського бронетанкового заводу?

На прес-конференції, що відбулася 29 вересня, Генеральному  прокурору України Віталію Яремі довелося відповідати на численні незручні та неприємні запитання, які, зокрема, стосувалися й оборонно-промислового комплексу, і він зізнався, що з Адміністрації Президента України йому надійшло прохання не заважати бронетанковим заводам, оскільки вони й так працюють у три зміни, даючи країні вкрай необхідну для неї продукцію. Звучить нібито переконливо, але, з іншого боку, розцінити отриману зверху команду можна зовсім навпаки, а саме – не заважати самому і не дозволяти нікому іншому заважати процесові руйнації військової промисловості і розкрадати її «уламки». Підстави для такого припущення дають окремі деталі кримінального провадження, пов`язаного з колишнім тимчасово виконуючим обов’язки директора Київського бронетанкового заводу Леонідом Шоломицьким.

Незавидний спадок команди Януковича

Коли у квітні стало зрозуміло, що війни на сході України не уникнути, а підприємства військово-промислового комплексу (у тому вигляді, в якому вони на той момент існували) неспроможні виконувати в повному обсязі стратегічні замовлення, очільники держави почали шукати для них керівників «старої школи», які після 2010 р. змушені були залишити галузь, не погодившись із політикою Януковича та його проросійськи налаштованих міністрів, що була спрямована на знищення обороноздатності країни.

Одним з таких «останніх» могікан» був 56-річний Леонід Шоломицький, який за три десятки років роботи в системі вітчизняного ВПК пройшов трудовий шлях від випробовуча танків до Генерального директора об’єднання державних підприємств Міністерства оборони України. Звідки пішов з названих вище причин і на момент перемоги революції був звичайним безробітним. Протягом такого часу, та ще й працюючи на такій роботі, уникнути виробничих конфліктів, звичайно, неможливо, але його кандидатура привабила тим, що він жодного разу не мав конфліктів із законом, тож з огляду на бездоганну репутацію 14 квітня його було призначено заступником директора, а з 16 травня – тимчасово виконуючим обов’язки директора ДП «Київський бронетанковий завод». З цим підприємство, що нині входить до структури Державного концерну «Укроборонпром», якраз була тісно пов’язана його колишня робота.

Господарство Шоломицькому дісталося незавидне: завод ледь працював упівсили, порушував терміни виконання замовлень і мав багатомільйонні борги. За фактом розтрати і розкрадання майна на суму близько 3 млн грн, допущених колишнім керівником заводу Ігорем Куташевим, прокуратура відкрила аж чотири кримінальні провадження, але це було зроблено швидше для годиться, оскільки окрім виїмки документів ніяких слідчих дій не проводилося. Новий очільник виявив злочинні схеми, де обсяги розкрадань були набагато більшими.

Найбільш поширена форма оборудок носила приблизно такий характер: Особливо цінні деталі й вузли військової техніки, які зберігалися на заводі ще з часів царя Гороха, списувалися як такі, що стали непридатними для використання. Потім вони продавалися за ціною металобрухту комерційним фірмам, а ще через деякий час у цих же комерційних фірм купувалися за реальною ринковою ціною. При цьому процес купівлі, продажу, збуту і поставки відбувався лише на папері, бо насправді військова техніка як лежала на складах Київського бронетанкового заводу, так і продовжувала на ньому лежати. Зате бюджетні гроші через «правильні» приватні структури потрапляли куди треба. Тобто розкрадалися чиновниками, «наближеними до імператора».

12 мільйонів зникли в невідомому напрямку

Одна із схем, виявлених Шоломицьким, була пов’язана із зникненням алюмінієвих катків для сотні танків Т-72, які були продані за ціною металобрухту, а згодом ймовірно перепродані за кордон для потреб армій тих країн, на озброєнні яких перебувають машини цього типу. Він порахував, що при комплекті 12 катків для одного танка і ринковій вартості 30 тис. грн для кожного загальна сума викраденого становила 36 млн грн. А всього було розкрадено майна на суму щонайменше 150 млн. грн. Така активність нового очільника багато кому не сподобалася, а тому була розроблена «оперативна комбінація», спрямована не лише на його усунення, а й дискредитацію. А найбільш прикро те, що в ній були використані органи прокуратури з нагляду за дотриманням законності у воєнній сфері, згодом реорганізовані у військові прокуратури.

Оскільки у травні Київський бронетанковий завод під керівництвом Шоломицького оперативно виконав завдання по поставці збройним силам України одинадцяти бронетранспортерів (з двигунами «Мерседес», кондиціонерами й іншим сучасним обладнанням), йому з держбюджету було перераховано 64 млн грн для відновлення та модернізації чергової партії такої техніки. Їхні корпуси підприємство не виготовляло, а закуповувало в інших. Оскільки традиційний виробник – Лозівський ливарно-ковальський завод підняв ціни ледь не вдвічі, велися переговори з іншими профільними підприємствами – Миколаївським суднобудівним заводом, Маріупольським металургійним комбінатом. Шукали де якість вища, а ціна менша, і ці події були використані зловмисниками для того, аби підставити під удар невгодного т.в.о. директора КБТЗ.

Вранці 24 червня фінансовий директор заводу Едуард Ільїн повідомив Шоломицькому, що він знайшов найкращий для придбання корпусів варіант: одеська фірма «Спецкомюг» нібито пропонує 20 штук по 600 тисяч гривень за кожну, тож, мовляв, треба негайно перерахувати їй гроші, поки вона не підняла ціну. Ця фірма серед переліку виробників такої продукції не значилася і не зрозуміло було звідки вона її взяла, та й чи є ці корпуси у неї взагалі. Маючи справу з таким партнером слід бути особливо пильним, тому Шоломицький доручив уважно вивчити питання, але без його особистого дозволу нікому нічого не платити. По цьому він поїхав на заплановану в концерні «Укроборонпром» нараду, а наступного дня дізнався, що Ільїн та виконувачка обов’язки головного бухгалтера Тетяна Лущай перерахували кошти фірмі «Спецкомюг» 12 млн грн.

Відбулася важка розмова, після якої Ільїн написав заяву про звільнення і зник із заводу (правоохоронні органи його розшукують і досі), а Шоломицький написав листа голові Служби безпеки України, в якому докладно виклав усе, що сталося. Згодом з’ясувалося, що фірма «Спецкомюг» насправді була фіктивною, корпуси для бронетранспортерів вона не поставила та й поставити не могла, оскільки ніколи їх не мала, а гроші зникли в невідомому напрямку.

Прокуратура не поспішає з’ясувати істину

Все вийшло так, як і припускав Шоломицький, коли забороняв перераховувати їй гроші. А от подальші події розгорнулися вже в непередбачуваному для нього напрямку:  17 липня прокуратурою Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Леоніду Шоломицькому було повідомлено про підозру у використанні службового становища з метою одержання неправомірної вигоди. А наступного дня слідчий суддя Печерського районного суду постановив ухвалу про його арешт, з-під якого його може бути звільнено за умови внесення застави в сумі 12 млн грн.

Ключовими для сторони обвинувачення стали покази в.о. головного бухгалтера заводу Лущай, яка розповіла, нібито Шоломицький (перебуваючи на нараді в «Укроборонпромі») у телефонній розмові з нею чинив на неї тиск, примушував перерахувати гроші, а у випадку незгоди погрожував звільненням з роботи. Це при тому, що на всіх платіжних документах, на підставі яких було перераховано кошти, стоять підписи не Шоломицького, а Ільїна та самої Лущай. Проте остання проходить по справі лише як свідок.

Цікавий момент: на вимогу сторони захисту слідчий суддя Печерського районного суду постановив ухвалу, якою зобов’язав прокуратуру внести відомості про вчинене громадянкою Лущай кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, але до цього часу слідчі прокуратури так і не виконали це рішення. Отже, комусь вигідно мати її не в ролі підозрюваної по справі, а в ролі свідка проти Шоломицького.

Довести непричетність останнього до вчинення даного злочину дуже просто. Нині існуюча система перерахунку коштів передбачає використання щонайменше двох електронних ключів до поточного рахунку підприємства в тому чи іншому банку, один з яких має бути задіяним до операції керівником підприємства, а другий – головним бухгалтером. Або особами, котрі виконують їх обов’язки. В даному випадку судово-фінансова експертиза може легко з’ясувати, хто в момент проведення операції з перерахунку коштів використовував цей ключ або, принаймні, в якому місці він перебував чи з якого комп’ютера вводив пароль.

Однак відповіді на ці та інші запитання прокуратура чомусь не шукає. Тож лишається сподіватися на щирість Генерального прокурора України Віталія Яреми, що слідство вестиметься об’єктивно та неупереджено. А тим часом, за повідомленням поінформованих джерел,  Київський бронетанковий завод хронічно не справляється з державними замовленнями, а його майно розкрадається ударними темпами.

Юрій Котнюк, Юридичний Вісник України